суботу, 29 вересня 2018 р.

НМАУ: Перемога над минулим у 12 голосів

В Національній музичній академії ім. П.І. Чайковського новий ректор - Максим Олегович Тимошенко. У другому турі виборів він набрав 261 голос, що складає 52,4 % від загальгого числа виборців.

Спочатку трохи виборчої аналітики. Відповідно до Закону України про вищу освіту (ст. 42), переможець повинен набрати "більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах".  У другому турі Максим Тимошенко набрав 52,4 % голосів. Це означає, що від невизначеності консерваторців відділяли лише 2,4 %, або, як нескладно порахувати - 12 голосів.

суботу, 8 вересня 2018 р.

Вибори в НМАУ: де насправді приховано адмінресурс?

7 вересня 2018 року на радіоканалі «Культура» прозвучала передача, присвячена майбутнім виборам ректора НМАУ. В прямому ефірі виступили в.о. ректора Анатолій Бровій, ініціатор руху «За нову консерваторію» Олександра Морозова, в телефонному режимі підключались до ефіру кандидати на посаду ректора - Євгенія Басалаєва, Олена Берегова, Дмитро Гаврилець, Михайло Мимрик, Володимир Рожок, Юрій Чекан. Розмову вели Олександр Пірієв та Світлана Галась.

Повністю запис передачі  можна прослухати на сайті радіокомпанії за посиланням
http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2045551
Ми стисло відмітимо найголовніше.

вівторок, 4 вересня 2018 р.

«Культурний майдан»: Правознавство в консерваторії?? Та тут же музикі навчають!





Журналісти так званого «Культурного Майдану» поспілкувались з екс-ректором НМАУ Володимиром Івановичем Рожком і ось що у них вийшло. Пропонуємо фрагменти діалогу.


Про Максакову:

- Які у вас стосунки з Сусленським?
- Ніяких.
- З Марією Максаковою?
- Ніяких
- Чому Марія Максакова мала ключ від кабінету ректора?
- тому що Максим Тимошенко її привів і представив нам як радника.

Чому молоді музиканти РФ покидають свою країну

Михаил Плетнёв и
Российский национальный оркестр.
Фото - Чръный человек, cc-ву 3.0
Портал classicalmusicnews.ru опублікував статтю в якій аналізуються причини, що спонукають випускників російських консерваторій тікати від незатребуваності і маленьких гонорарів на батьківщині.  На нашу думку стаття, на жаль, актуальна для українських реалій і ми пропонуємо її до уваги наших читачів.

Перше, що досить часто роблять випускники російських музичних вузів після отримання диплома, - йдуть з професії.

Кидають «велику музику» як переможці і лауреати серйозних конкурсів, так і міцні середняки. Причина - відсутність кар'єрних перспектив.

Кар'єра професійного музиканта з Росії іноді розвивається всупереч логіці: можна роками сидіти без роботи, але варто запропонувати себе Європі, Китаю або США, де сама система загострена на пошук талантів, і здобути там популярність, як одразу ж з'являються запрошення від російських майданчиків.

Якщо ж намагатися зробити кар'єру, не виїжджаючи за кордон, доля може скластися плачевно, незважаючи на жодні регалії і нагороди. Багатьох чекає робота в музичній школі. І добре, якщо школа знаходиться в великому місті. Працювати в регіонах бажаючих мало - музикантів не вистачає.

Нерідко трапляється, як визнають музиканти, що приїжджаєш на репетицію в якесь місто, а фагота немає. Фагот в іншому оркестрі або репетирує в сусідньому місті.

Після консерваторії, коли здається, що ось-ось і почнеться справжня «музичне життя», мало хто погодиться на місце вчителя музики або музпрацівника в дитячому саду.

Як розповідає викладач десятирічки ім. Гнєсіних Ольга Воробйова, робота викладачем в музичній школі складна і, загалом, невдячна. Викладач свідомо має справу з дітьми, які, за рідкісним винятком, не збираються пов'язувати свою долю з музикою.

У висліді, якщо працювати тільки в ДМШ, це неминуче призводить до професійної і творчої деградації. Після отримання диплома можна почати працювати асистентом при професорі. Однак якщо раніше це була почесна посада, то сьогодні - велике навантаження і мізерна зарплата.

Часто музиканти мають лише теоретичні перспективи просування по кар'єрних сходах у власних вузах, тому і професорське майбутнє багатьма розглядається як не найкращий варіант. Тим більше що для цього потрібно мати неабияке терпіння, адже просування йде дуже повільно. І, щоб відчувати себе фінансово захищеними, випускники влаштовуються, наприклад, продавцями-консультантами в музичні магазини.

Формально можливості для просування у професійних музикантів є, але вони настільки далекі від російських реалій, що будь-який з випускників музичних вузів і училищ, якщо він хоче залишатися в професії, в першу чергу шукає роботу за кордоном.

Вважається, що оперним співакам пощастило більше - ними займаються найбільші світові агентства. Але в Росії реалізуватися складно тому, що саме влаштування музично-театрального світу не передбачає швидкого зльоту, за винятком поодиноких випадків. В музичні театри випускників часто беруть тільки для заповнення штату. І не факт, що, потрапивши туди, співак отримає партію.

«У наших театрах часом панує смаківщина і клановість. Якщо ти не в милості у начальства, то рівень професіоналізму може нічого не означати. У рідкісних випадках звертають увагу на талант.

Я шість років працював в одному з провідних театрів Росії, майже не отримував партій, але всі ці роки регулярно співав на престижних сценах світу. У наших театрах у співаків немає вибору: треба співати все, що тобі дають, незалежно від того, подобається тобі це чи ні, підходить до типу голосу або не підходить »,

- каже запрошений артист Великого театру Максим Кузьмін-Караваєв.

Міністерство культури РФ намагається виправити ситуацію за допомогою різних програм і проектів. Але цієї підтримки явно недостатньо, адже державного агентства з організації концертів молодих музикантів в Росії немає.

Щоб зберегти інтерес до професії, просувати своїх студентів починають регіональні консерваторії, які проводять так звані ярмарки випускників, куди приїжджають роботодавці: керівники філармоній, театрів, навчальних закладів, концертних організацій. Вони прослуховують студентів, прямо в консерваторії укладаються договори. Саме в такому підході бачать вирішення проблеми і самі музиканти: якщо виші взялися за навчання, то вони повинні піклуватися і майбутньої концертною діяльністю випускників.

В останні роки все частіше можна почути розмови про систему розподілу, яка була в СРСР. Вона виглядає адекватною і здатною зупинити масову втечу музикантів за кордон.

«Не може бути так, щоб усі були видатними музикантами. Ріхтери і Гіллельси народжуються раз на декілька десятиліть. Система розподілу, яка була, попри те що ми багато сваримо ті часи, була не така погана: студенти, які закінчували консерваторії, якщо не потрапляли в симфонічні оркестри, філармонії, йшли в школи і училища - у них був гарантований заробіток. Сьогодні цього немає, що є головною трагедією нашої професії »,

- вважає піаніст Денис Мацуєв.

Російські музиканти мають більше шансів знайти роботу в інших країнах. Їх охоче беруть в європейські і американські оркестри, забезпечують всім необхідним, а уряду і фонди оплачують їм навчання в кращих музичних вишах світу.

Але щоб Росія стала для них такою ж привабливою, слід створити добре працюючу систему гастролей. Якщо буде де і перед ким виступати, музиканти самі зможуть заробити собі і на життя, і на додаткову освіту. Це показав досвід Китаю і Японії, де концертні зали під зав'язку забиті публікою від 17 до 25 років.

Однак сьогодні для організації концертів в регіонах просто не вистачає кваліфікованих фахівців з розкручування концертів. Для організації концертів потрібно, щоб приймаюча сторона професійно робила якісну рекламу, продавала квитки, створювався ажіотаж. Інакше музиканти виявляються незатребуваними: їх не чекають з новими виступами, у них не підвищуються гонорари ...

Поки ж сотні молодих людей, опускаючись до рівня вимушених переселенців, погоджуються на роботу навіть в невеликих європейських оркестрах, щоб не втратити кваліфікації і залишатися в професії.
Від редактора: Ситуація в Україні на наш погляд ще гірша, адже тут з легкої руки міністра культури Є. Нищука впроваджено контрактну систему, що позбавляє артиста можливості працювати за безстроковими трудовими договорами, і, в такий спосіб ставить артиста у рабське положення перед роботодавцем. Остання обставина є додатковим вагомим чинником, що демотивує музикантів працювати на батьківщині.

Переклад і коментарі Півтона Безвухого

четвер, 23 серпня 2018 р.

Парадокс плюралізму (на прикладі публікацій про М.Максакову).

Рівно рік тому, 23 серпня 2018, в мережі Інтернет з’явилися дві публікації, які на наш погляд мають стати хрестоматійними для вивчення такого поняття як плюралізм. 

Обидві присвячені Марії Максаковій, оперній співачці, відомій, на жаль, не так завдяки співацькій майстерності, як завдяки безпрецедентній політичній біографії.  Переглянемо їх.

пʼятницю, 3 серпня 2018 р.

НМАУ: як Ростислав Карандєєв ректорів лобами зіткнув

Перші дні серпня в Національній музичній академії України («Київській консерваторії») видались надзвичайно спекотними. Міністерські чиновники тасують виконувачів обов’язки ректора як колоду карт, а інтернетами ширяться захоплюючі детективні відео з місця подій. Але про все по порядку.

четвер, 14 червня 2018 р.

НМАУ: кінець епохи Рожка?


12 червня на сайті Міністерства культури з'явився наказ про призначення на посаду виконувача обов'язки ректора Національної музичної академії України імені П. Чайковського Максима Олеговича Тимошенка. Це автоматично означає припинення повноважень попереднього ректора - Володимира Івановича Рожка

Коментарів щодо цієї події дуже мало. Між тим - постать В. Рожка на наш погляд неординарна - нелегко в музичній сфері знайти діяча, що зміг зібрати стільки полярних оцінок, від захоплених до нищівних.

четвер, 7 червня 2018 р.

«Іспанську годину» інсценували українською.



2 червня у Великій залі імені Василя Сліпака вперше після майже тривалої паузи було поставлено одну з найіскрометніших комічних опер XX століття – «Іспанську годину» Моріса Равеля.

Як було зазначено в анонсі вистави, ця подія була іспитом студентки 4 курсу, кафедри музичної режисури Тетяни Воронової, клас старшого викладача – Миколи Гамкала. Між тим, майстерність постановки і виконання переконує нас в тому, що перед нами – не просто іспит, а знакова подія на мистецькому небосхилі столиці.

вівторок, 22 травня 2018 р.

В українській Вікіпедії стартує конкурс «Вікі любить музику»!



22 травня 2018

1 червня в українській Вікіпедії стартує конкурс «Вікі любить музику». Протягом місяця учасники мають створювати або покращувати статті про музику у вільній онлайн енциклопедії. Переможцями стануть два конкурсанти, які наберуть найбільшу кількість балів.

 
Wiki loves music-logo ukr.png
«Основною метою проведення цього конкурсу є наповнення української Вікіпедії статтями про музику, — зауважує ініціаторка й член оргкомітету конкурсу Юліана Царук. — Зараз в найпопулярнішій енциклопедії всього приблизно 29 000 статей про музику, що становить менш як 4% всіє кількості статей. Якщо порівняти з нашими сусідами, польською Вікіпедією, це більші ніж вдвічі менше (приблизно 70 000, понад 5% всіх статей в польській вікі). Українці вважають себе співочою нацією, тож обов’язково покращать такий стан справ протягом конкурсу! Крім того, ми б хотіли що наша вікіспільнота поповнилась справжніми меломанами»

Для того, щоб взяти участь необхідно створити нову або суттєво доповнити наявну статтю про теорію музики, композиторів, виконавців тощо з використанням конкурсного шаблону. Їх оцінювання буде проходити за наступними критеріями: відповідність і розкриття теми, оформлення та розмір статті. Серед членів журі композитор і засновник Вікіпроект:Музика Андрій Бондаренко, музикознавці Григорій Ганзбург, Юрій Булка, Стефанія Олійник, організаторка концертів Ляна Мицько та активні автори статей у Вікі.

Переможцями конкурсу стануть два користувачі, які отримають приз у 5000 грн. Також, будуть оголошені додаткові номінації, переможці яких теж отримають цінні призи.

Конкурсний період починається  1 червня і буде тривати рівно місяць — до 30 червня включно. Переможці конкурсу визначаються за сукупним обсягом та якістю статей, яке оцінюватиме журі — вікіпедисти та музикознавці.

Сторінка конкурсу: wmusic.org.ua

суботу, 19 травня 2018 р.

Оперну студію перетворять на фан--зону?

Оперну студію Національної музичної академії перетворять на футбольну фан-зону. Про це йдеться на офіційному сайті Оперної студії.

26 травня  була запланована вистава «Севільського цирульника» Дж. Россіні, до речі однієї з дуже небагатьох опер, яку можна все ще почути нашою рідною мовою. Але мабуть бажання підзаробити  грошенят у когось узяло верх.



«Вистава "Севільський цирюльник» в суботу, 26 травня, відмінена, в зв’язку з розташуванням в Оперній студії Фан-зони.» - повідомляє сайт.

До речі примітно, що вистава начебто «відмінена», а не «скасована», хоча очевидно що йдеться про скасування. «Цирюльник» - з тієї ж опери.

Півтон Безвухий

неділю, 22 квітня 2018 р.

Мінкульт: як тепер оцінюватимуть викладачів?

Чиновники міністерства культури планують переписати Положення про атестацію педагогічних працівників навчальних закладів та навчально-методичних установ сфери культури. Що саме не влаштовує чиновників в чинному, і що нового хочуть  запровадити?

суботу, 7 квітня 2018 р.

IYOV як мінімалістична ораторія

6 квітня у залі Київської опери прозвучала опера "IYOV", яку створили режисер Владислав Троїцький та композитори Роман Григорів та Ілля Розумейко.

Опера Iyov. Зображення з офіційного трейлера
 Постановка на сцені Київської опери «Йова» - подія епохальна. Справа в тому, що

пʼятницю, 9 березня 2018 р.

Австрійський прецедент і Герберт фон Караян

У нинішньому році виповнюється 80 років анексії Судет. Мабуть, жодну іншу сторінку світової історії не обговорюють в охопленій війною Україні так часто й охоче. Ми не тільки порівнюємо Путіна з Гітлером, а й згадуємо судетських німців, які зустрічали вермахт квітами і брали участь в нацистському плебісциті - щоб після війни втратити все.

неділю, 25 лютого 2018 р.

Активісти вимагають люструвати ректора НМАУ Володимира Рожка



Активісти вимагають усунути ректора Національної музичної академії України імені Чайковського Володимира Рожка, який обіймав керівні посади у ЦК КПУ і балотувався у Верховну Раду від Партії регіонів.


неділю, 4 лютого 2018 р.

Н. Казмін: «Система освіти сьогодні така, що всередині неї існує структура, яка паразитує на навчальному процесі»

Російський театральний режисер і викладач Ніколай Казмін опублікував есе, яке засуджує сучасну систему державного контролю в театральній освіті в своїй країні. 

Але не поспішаймо зловтішатись! Чи не стосується все описане й української мистецької освіти (в тому числі музичної)?

Стисло

Сьогоднішня система освіти завдяки чиновникам набула геть спотвореної форми. Коли здобував освіту я, головною метою будь-якого навчального закладу, від дитячого садка до вишу, було навчити чогось. А сьогодні головним стало не це, а звітність, причому, звітність, яка значною мірою не має взагалі жодного стосунку до реальної картини. І до створення жахливого валу цієї звітності, до всієї цієї ганебної бюрократичної клоунади залучений кожний педагог. Залучений насильно, без щонайменшої можливості відкрутитися.

Як ми оцінюємо музикантів

Чіа-Юнг Цай, старший викладач факультету управління наукою та інноваціями Лондонського університетського коледжу провела тотожне і цікаве дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Вона вирішила вивчити, яким чином виникають судження про майстерність музикантів та рішення про перемогу в музичних конкурсах. Висновки, до яких вона прийшла, Ви побачите в кінці статті.

пʼятницю, 2 лютого 2018 р.

Новий проект ЦДАМЛМ України «Територія АРХІВ: діалог з документом» стартував!

Новий проект ЦДАМЛМ України «Територія АРХІВ: діалог з документом» стартував!

Постійний користувач ЦДАМЛМ України, композитор, піаніст та редактор української Вікіпедії Андрій Бондаренко віднайшов у фондах Архіву-музею унікальні українські переклади творів світової музичної класики Є. Дроб’язка, М. Лукаша та М. Рильського: «Весілля Фігаро» та «Чарівна флейта» В.А. Моцарта, «Дон Карлос» Дж. Верді, «Кармен» Ж. Бізе та ін.
Виставка архівних документів ЦДАМЛМу

Як Мінкульт перейменував ДМЦНЗКМУ на ДНМЦЗКМО

23 січня на сайті Мінкульту з'явилася інформація про конкурс на заміщення вакантної посади керівника  - увага - "Державного науково-методичного центру змісту культурно-мистецької освіти". А за інформацією про цей заклад посилають на сторінку... Державного методичного центру навчальних закладів культури і мистецтв України

Різницю помітити? Так, непосвяченим помітити важко. Із 8 слів у назві закладу 5 лишили, а 3 змінили.


суботу, 20 січня 2018 р.

Міністр культури призначив жінку Президента головою Українського культурного Фонду

19 січня Міністр культури України Євген Нищук призначив Головою Українського культурного Фонду Марину Порошенко.

Звичайно нас таке призначення  не може не радувати.

По-перше це мабуть перший у всесвітній історії
випадок, коли чинний міністр призначає жінку чинного президента на певну посаду. Якщо хтось знає такі прецеденти, просимо нас виправити. Але думаємо, таких прецедентів немає, тож Україна може пишатися незбагненим проривом у розвитку демократії!

По-друге обійшлось без занудних громадських обговорень. Навіть якщо хтось із громадських діячів і знав, кого з кандидатів на посаду Голови культурного Фонду планують призначити, то вголос ім'я не називав, і таким чином нам вдалося уникнути надокучливої аналітики, тролінгу і балаканини, що відволікає нас від споживання поп-корну. Це також важливий прорив у розвитку демократії!

І нарешті по-третє, призначили людину, вільну від досвіду роботи і навіть від вищої освіти в галузі культури. Хоча подібний прецедент вже був - як відомо нинішній очільник генпрокуратури також не обтяжений юридичною освітою, все ж продовження традиції не може не радувати. Марина Порошенко має медичну освіту, отже глибока обізнаність в питаннях культури навряд чи коли-небудь зможе стати перепоною для тих чи інших іновативних рішень культурного фонду. 


«15 січня відбулось перше засідання Наглядової ради Українського культурного фонду і, зважаючи на ті аргументи, які були висловлені членами Наглядової ради, я з великою приємністю призначив головою Українського культурного фонду Марину Порошенко», - наголосив Міністр культури Євген Нищук.

А ми з великою приємністю вітаємо усю мистецьку спільноту України з таким воістину божественим водохрещенським подарунком!

 Півтон Безвухий

вівторок, 9 січня 2018 р.

Композитори-ювіляри – 2018



У 2018 році композиторська спільнота України відзначатиме ювілеї:



Semen Hulak-Artemovsky.jpg205 – Семен Гулак-Артемовський, Йосип Витвицький,
195 – Іван Лаврівський,
190 – Михайло Завадський,
185 – Владислав Заремба,