пʼятниця, 12 червня 2020 р.

Щоденник Сергія Прокоф’єва під час епідемії "Іспанки"







3 жовтня 1918 р.

Щиру паніку нагнала на мене іспанська інфлюенца. До сих пір вона для мене звучала якось анекдотично з її станом «прострації», хоча я про неї чув ще в Японії. Але сьогодні в газетах - тисяча випадків в день в одному Нью-Йорку з 5-відсотковим смертним результатом. У Нью-Йорку ще благодать, а в інших містах пошесть. Вилетіти з Большевізіі в Нью-Йорк і померти від іспанської інфлюенци! Який сарказм! Кажуть, якщо відразу лягти в ліжко і пролежати тиждень, тоді нічого, і головне, не буде запалення легенів, від якого більшість смертних випадків.


12 жовтня 1918 р.

...Інфлюенца досягла чотирьох з половиною тисяч в день. Побоююсь. Купив пульверизатор для носа і соснову олію.


14 жовтня 1918 р.

Був на запрошення Фішера для переговорів про ціну за «Казки». Я призначив тисячу доларів. Фішер не моргнув і сказав, що дасть відповідь. Відповідь прийшла ввечері - не може.

Був у Сталя. Він кашляє як божевільний, але каже, що температура нормальна і доктор сказав, що інфлюенци немає. Я нюхав камфору, щоб дезінфікувати ніс. Вранці він ходив до свого кравця - вночі помер від інфлюенци. Він до іншого - і той.


15 жовтня 1918 р.

Сталь лежить — інфлюенца. Я боюсь, що заразив мене.
Володимир Миколайович обурився, що я живу з п'ятнадцятьма доларами і вручив сто п'ятдесят, сказавши, щоб в будь-яку хвилину я розраховував на нього. Ніжний надзвичайно. Взагалі Америка його сильно змінила. Увечері в «Метрополітен» на першому симфонічному концерті сезону (французький оркестр і французька програма; грали гірше, ніж у нас). Бажання якомога швидше виступити самому. Але на жаль, грудень! Грудень!


16 жовтня 1918 р.


Так і є: температура 98,6 ° F, тобто по-нашому 37 ° - трохи підвищена. Кашель і болять ноги. Сидів вдома. Якщо це інфлюенца, то нічого не поробиш, треба терпляче перехворіти. Тому ставлюся філософськи.

Закінчив «Гавот».
До вечора температура нормальна.


17 жовтня 1918 р.

Вранці почувався добре. Не інфлюенца.


18 жовтня 1918 р.

Сьогодні знову підвищена температура і жахливий нежить. Сиджу вдома і промиваю ніс. [...]

У Сталя криза: 104 ° за Фаренгейтом. Взагалі Фаренгейт в своїх великих кількостях дуже імпозантний.
У місті інфлюенца слабкіше.
Відвідували Mme Больм і Mme Шиндлер.


19 жовтня 1918 р.

Цілий день плачу. Нежить вдарився в очі. Не можна навіть читати. Але до вечора краще, температура нормальна, і я поїхав в Carnegie Hall брати участь в російському концерті для американської позики.


21 жовтня 1918 р.


Попрощався з моєїю 109-ю вулицею і переїхав в Hotel Wellington, що пролягає досить центрально. Готель спокійний, публіка живе помісячно, дозволяють грати на фортепіано і взагалі тут досить багато артистів. У мене дві хороших кімнати з ванною і двома шкапнимі кімнатами, в яких зручно ховати чужих дружин, якщо будуть ломитися розлючені чоловіки. Але на жаль, поки романтична сторона кульгає.

Від нежиті і побоювання, що інфлюенца, видужав.


23 жовтня 1918 р.


Інфлюенца не зменшується: крутиться до чотирьох-п'яти тисяч в день і на восьмиста небіжчиків. Є випадки швидкоплинного характеру: о дванадцятій годині готово. Хрест. Кажуть, це різновид легеневої чуми. Нічого не скажеш, приємна розвага!

Хоча у мене враження, що, прихворівши кілька днів тому, я переніс параінфлюенцу, і тепер, можливо, застрахований від справжньої.


28 січня 1919 р.

Інфлюенца ще не вщухла і триста випадків відзначаються кожен день. А сьогодні жахлива пневмонія в одну добу скрутила бідну Mme Шиндлер, милу, здорову, красиву жінку. Шиндлер убитий, Больми в сльозах. Я дуже їм співчуваю, але не показуюсь до них - боюся зарази.


Джерело: С.Прокофьев «Дневник. Часть 1. 1907-1918»



Для довідки: Епедімія "Іспанського грипу" тривала з січня 1918 року по грудень 1920-го. По всьому світу іспанкою перехворіли до 500 млн осіб і до 50 млн - померли.

В Нью-Йорку у 1918 році мешкало близько 5 млн осіб [1], що при максимальній денній кількості випадків, про яку свідчить С. Прокоф’єв (4,5 тисячі), складе показник інцидентності за тиждень - понад 500 осіб. Під час максимального поширення пандемії COVID-19 у Нью-Йорку цей показник був приблизно таким же [2]. А ось у Києві цей показник є (і сподіваємось, залишиться) значно меншим - близько 16 осіб станом на 12 червня 2020 за даними МОЗ [3]

Переклад і довідка - Півтон Безвухий

середа, 10 червня 2020 р.

В деяких областях дозволені концерти! Але в масках.


Уряд України дозволив проводити масові культурно-мистецькі заходи у 18 регіонах України. В інших 7, натомість, не дозволив, через надто високі епідеміологічні показники. 


Території з карантинними обмеженнями (джерело зображення - Вікіпедія)



Відповідно до постанови Кабміну масові культурно-мистецькі заходи тепер дозволено із заходами безпеки, зокрема:

- відвідувачі повинні бути в масках (респіраторах)!
- відстань між сидіннями має бути 1,5 метра, або ж глядачі мають розміщуватись через одне сидіння. 
- на вході - вимірювання температури та антисептики.

На жаль поки що це стосується не всієї України, а тільки 18 регіонів, де епідемічні показники дозволяють. В інших 7, відповідно до інформації МОЗ, зокрема Києві - поки що ні. Щодо окупованих територій - то в Криму місцевими окупантами також оголошений карантин.

Таким чином, любителі музики отримують унікальну нагоду - поїхати в міста де концерти дозволені, і прослухати там симфонію у масці! Щоправда ми оглянули афіші філармоній у дозволених регіонах - більшість концертів поки що не анонсують, а в Дніпрі й Одесі на червень анонсують лише концерти попсовиків, симфоній поки що не виконують.  Але будемо слідкувати за оновленнями.

 



вівторок, 2 червня 2020 р.

Як київська консерваторія стала старшою на 50 років.

25 травня Вчена рада НМАУ на своєму засіданні "схвалила інформацію щодо істинної дати заснування Консерваторії" і відтепер вважатиме, що такою такою датою є відкриття 27 жовтня 1863 року Київського відділення Імператорського Російського Музичного Товариства. Про це повідомляє офіційний сайт НМАУ.

На наш погляд ця інформація потребує більш детального пояснення - власне яку саме подію відзначали раніше і яку саме подію відзначатимуть тепер. Такого пояснення немає на сайті НМАУ, тому візьмемо це завдання на себе.  


Що відбулось 3 листопада 1913? 

Трохи більше ніж 106 років тому у Київ приїхала принцеса Олена Саксен-Альтенбурзька, нащадниця Мекленбурзьких герцогів, історія правління яких починається з часів князя Ніклота (XII століття) і, на той час - голова Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ). 


Олена Мекленбург-Стреліцька,
принцеса Саксен-Альтенбурзька
Вона приїхали аби взяти участь, разом з іншими високопоставленими особами, в урочистій церемонії відкриття Київської консерваторії. Київська консерваторія стала третім музичним закладом України, що отримала статус закладу вищої освіти - після Львівської (1858) і після Одеської консерваторій (8 вересня 1913). І п'ятим на теренах Російської Імперії після С.-Петербурга (1862), Москви (1866), Саратова (1912) і Одеси (1913).  


Що відбулось 27 жовтня 1863? 

27 жовтня 1863 у Києві відкрилося відділення Імператорського Російського музичного товариства. Власне ІРМТ було засноване у С.-Петербурзі 1859 року - в період, коли музичне мистецтво "демократизується" - музика звучить вже не тільки під час церковних служб і придворних розваг, але і для широких мас міського населення. Процес створення концертних товариств і міських театрів активізується вже на початку XIX століття, але саме у 1859 імператор вирішує активно включитись у цей процес, завдяки чому ІРМТ проіснує до падіння Російської імперії в 1917. Це сталося під час царювання Олександра ІІ. 

Олександр ІІ, імператор Росії

Олександр ІІ царював у 1855-1881 роках. Окрім створення ІРМТ, його правління відзначилось скасуванням панщини (1861), придушенням другого польського повстання (1863-64), забороною української мови (т.зв. Емський указ, 1876), а також завоюваннями на Північному Кавказі та Середній Азії.

Природно, Олександр ІІ, швидко збагнув, шо в інтересах імперії - пропагувати панування російської культури по всій імперії, і за фінансової підтримки Кремля відділення ІРМТ відкриваються в Москві (1860), Києві (1863) , Казані (1864), Харкові (1871), і інших містах Імперії.     

Київське музине відділення ІРМТ стало третім на теренах Імперії (після С.-Петербугра і Москви) і другим на теренах України з-поміж подібних організацій після Галицького музичного товариства, яке діяло у Львові на аналогічних засадах, тільки під іншим покровительством - Австро-Угорської Імперії з 1838 року.

 Що відбувалось між 1863 і 1913?

Київське відділення ІРМТ в перші п'ять років відзначилось неабиякою активністю. Спочатку музична школа та окремі симфонічні концерти, потім, 1867 - відкриття оперного театру, і нарешті 1868 - відкриття Київського музичного училища. 

А ось власне 1868-1913 роки - це довгий (45 років!) період, коли Київське училище намагалось здобути статус консерваторії, але все ніяк не складалося. Нагадаємо, що в цей час консерваторії вже діяли у Варшаві (з 1810), Львові (1853), С.-Петербурзі (1862) і Москві (1866), тож бажання Києва не відставати від молодших за віком міст більше ніж очевидне.

Шлях до консерваторії виявився не таким простим. Перший директор музичного училища - Роберт Пфеніг, на таку спробу не наважувався. Більш рішуче був налаштований його наступник - Роберт Альбрехт. Він домагався, аби випускники Київського училища мали такі самі права, як і випускники імперських консерваторій, але, як відомо, слушна ініціатива карається - і вже 1877 року Альбрехта з посади було знято. 

Наступний директор училища - Володимир Пухальський діяв обережніше. 14 років Київське музучилище чекало свого часу, аж поки питання консерваторії не підняв сам Антон Рубінштейн, один із творців ІРМТ і засновник Петербурзької консерваторії. Ця спроба засвідчена у протоколі засідання ІРМТ.                   


Але добра справа, як це часто буває, зіткнулася із браком коштів, і віз лишився на місці.     

У 1908 році ІРМТ очолила принцеса Олена Саксен-Альтенбурзька і нарешті справа зрушилась. Цього разу київська дирекція підготувалась більш ґрунтовно і в листі до принцеси надала детальне фінансове обгрунтування - зокрема пропонувалося збільшити плату за навчання, розпродати землі київського відділення ІРМТ, і скористатися заощадженнями. Олена Саксен-Альтенбурзька пропозицією зацікавилась і направила у Київ Сергія Рахманінова, аби той з'ясував, як взагалі справи з рівнем музичної освіти. 

З позицій сьогодення очевидно, що на той час Рахмнанінов був найбільш авторитетною фігурою в музичних колах Росії. Чайковський і Римський-Корсаков уже померли, а Стравінський і Прокоф'єв були ще надто молодими. Тож схвальним відгуком С. Рахманінова (1910) без всяких перебільшень Київська консерваторія може пишатися, а принцесі Олені - дякуємо за вибір. 


Сергій Рахманінов
Втім і після схвального відгуку Рахманінова, керівниця ІРМТ діяла в кращих чиновницьких традиціях - вона вирішила почекати на круглу дату - 1913 року Київське відділення ІМРТ святкувало 50-річний ювілей. Ось до цієї дати перетворення музичного училища на консерваторію і приурочили. 

Київське музичне училище і українська культура

Найбільш дошкульне для київських істориків музики питання, полягає в наступному - як ж те так сталося, що жоден з українських геніїв того часу - Микола Лисенко, Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Олександр Кошиць - не обрали Київське музичне училище місцем свого навчання? 

Є і інші дошкульні питання. Перший справді всесвітньо-відомий випускник Київського музичного училища - Володимир Горовиць, на жаль не мав у своєму репертуарі творів українських композиторів. Звичайно, це не ставить під сумнів його феноменальну виконавську майстерність, проте наводить на роздуми про те, що викладачі Київського музучилища не вважали за належне знайомити своїх студентів з українською музикою.   

Після 1913 ситуація виправиться. Київську консерваторію закінчать Левко Ревуцький (1916), Борис Лятошинський (1919) і інші відомі музиканти, внесок яких у скарбницю української музичної культури є безперечно значним. Але чим же для української культури відзначилась діяльність київського відділення ІРМТ у перші 50 років свого існування? 

Це питання залишимо сучасним музикознавцям Київської консерваторії. Нехай пояснюють. 

Історична довідка 
Розвиток музичної освіти в містах Російської імперії після відкриття ІРМТ (1859) мав схожий сценарій і мав такі етапи:

- відкриття відділення ІРМТ і музичних класів при ньому
- відкриття музичного училища на базі відділення ІРМТ
- реорганізація училища у консерваторію

Всі три рівні встигли пройти тільки три українські міста (Київ, Одеса, Харків), два рівні - ще 6 міст (Миколаїв, Катеринослав (Дніпро), Полтава, Херсон, Житомир, Сімферополь).


Півтон Безвухий 

Джерела   

  • Зільберман, Ю. Київське музичне училище. Нарис діяльності. 1868-1924 роки [Текст] / Юрій Зільберман = Киевское музыкальное училище. Очерк деятельности. 1868-1924 годы / Юрий Зильберман : [монографія]. - К. : Клякса, 2012. - 479, [112] с. : іл. - Текст укр. та рос. - Бібліогр.: с. 451-465. - 500 прим. - ISBN 978-966-2541-07-6
  • Копиця М. Д. Історія Академії у постатях її керівників [Електронний ресурс] / М. Д. Копиця // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2013. - № 4. - С. 41-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chasopys_2013_4_28
  • Назаренко М. Розвиток професійної музичної освіти в Україні (XVIII-ХІХ ст.) [Електронний ресурс] / М. Назаренко // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Педагогічні науки. - 2012. - Вип. 107(2). - С. 28-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nz_p_2012_107(2)__7
  • Походзей І. І. Музичні училища України в системі підготовки мистецьких кадрів: історія, стан, перспективи / І. І. Походзей // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2015. - № 2. - С. 82-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chasopys_2015_2_10
  • Список музичних училищ України [Електронний ресурс] // Українська Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_музичних_училищ_України
  • Російське музичне товариство [Електронний ресурс] // Українська Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Російське_музичне_товариство