субота, 23 грудня 2017 р.

Музичні статті у Вікіпедії - статистика, тенденції, казуси.

У Вікіпедії - вільній енциклопедії, що збирає усі знання накопичені людством, порахували кількість статей музичного змісту. Дослідження охоплює 4 мовні розділи - український, і наших сусідів - поляків, росіян та чехів.  

Виявилось, що хоча в цій вибірці українська Вікіпедія посідає третє місце (випереджає чехів, але поступається росіянам і полякам), музичний сектор поступається навіть чехам. Кількість статей загалом та в окремих галузях музичної тематики в українському (UK), польському (PL), російському (RU) та чеському (CS) мовних розділів представлена так:

субота, 16 грудня 2017 р.

Топ 11 публкацій про вплив музики на мозок

"Музична скриня"  спробувала зібрати топ-10 публікацій, в яких оповідається про вплив музики на діяльність мозку людини. 

Доцільність таких публікацій очевидна. Вони спонукають батьків віддати дітей вчитися в музичну школу або хоча би музичні гуртки, а чиновників - не захоплюватися ідеями реформ мистецької освіти, за якими насправді криється банальне бажання зекономити на зарплатах викладачів. 

Якість таких публікацій, щоправда залишає бажати. Ось остання з них, гран-прі нашого рейтингу:

пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Мінкульт не полишає надії відреформувати мистецькі школи

Черговий документ, присвячений роздумам над тим, що таке мистецька школа, випустило Міністерство культури України. Документ представлено на громадське обговорення до 15 грудня 2017 і він представлений на сайті Міністерства. 
Викладаємо сюди версію документа від 23 листопада 2017 і аналізуємо.

понеділок, 13 листопада 2017 р.

Товариство редакторів української Вікіпедії : ми йдемо в народ

Товариство редакторів української Вікіпедії («ТРУ Вікі») нещодавно створена громадська організація, яка виступила одним із співорганізаторів Першого всеукраїнського конкурсу вокалістів «Світова класика українською». Голова «ТРУ Вікі» Євген Букет, краєзнавець, журналіст, громадський діяч, а з 2015 року Головний редактор газети «Культура і життя».

Євген Букет.
На дипломах, які отримали учасники конкурсу, можна побачити дві печатки - Київської організації Національної спілки  композиторів України і Товариства редакторів української Вікіпедії. Насправді, участь «ТРУ Вікі» в конкурсі  не обмежилась штампуванням печаток

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

Кирило Карабиць: "Батько завжди говорив, що якісний композитор - той, хто залишив після себе хоч одну мелодію"

Російське видання LB.ua опублікувало інтерв'ю з Кирилом Карабіцем присвяченим публікації монографії «Сад пісень Івана Карабиця», що було випущено видавництвом «Дух і Літера». На наш погляд це інтерв'ю варте уваги й українських читачів, тож публікуємо його у перекладі. 




субота, 7 жовтня 2017 р.

ВРУ проголосувала за обмеження гастролей російських артистів

Верховна ухвалила законопроект щодо організації гастролей російських артистів в Україні. За відповідний законопроект № 6682  проголосували 232 депутати, головним чином із фракцій БПП, Народного фронту, Самопомочі, Радикальної партії Ляшка, частина "Батьківщини" і позафракційних (зокрема, усі свободівці). На жаль, прогуляв це засідання М. Поплавський, але підтримав Є. Рибчинський (обидва артисти тепер в групі "Воля народу").


четвер, 21 вересня 2017 р.

Як "реформи" нищать наших колег на радіо

Раніше ми вже описували, всю шкоду від змін до "закону про культуру", яку наші недолугі депутати прийняли за ініціативою своєї попілчниці з "Самопомоічі" пані Подоляк.  На жаль постгідна влада зробила удар не тільки по музичному мистецтву. Нищівного удару зазнало також радіо.  Наводимо відкритий лист Лідії Корсун, слухачки радіо «Культура», журналіста, кореспондент українсько-американського часопису «Час і події» (Чикаго).




Лідія Корсун,
слухачка радіо «Культура», журналіст ,
кореспондент українсько-американського часопису
«Час і події» (Чикаго)
Голові наглядової ради ПАТ НСТУ Зурабу Аласанія
Генеральному продюсеру «Українського радіо»
Дмитру Хоркіну
Шановний пане Зурабе! Шановний пане Дмитре!
Звертаюся до Вас в першу чергу,як постійна слухачка радіо «Культура» в онлайн форматі (доступно, де б не працювала як кореспондент - в Україні чи Штатах поперемінно). З колегами журналістами «Культури» підтримую робочі зв'язки, а тому обізнана в деяких питаннях так званих «реформ» вашої сфери.

понеділок, 4 вересня 2017 р.

«Просто композитор нікому не потрібен» - директор Московської філармонії


Александр Чайковський
Новини з-за порєбріка.  Художній керівник Московської філармонії Алєксандр Чайковський поділився своїми роздумами про оволодіння композиторською професією з нагоди Дня знань.

А. Чайковський є автором великої кількості творів різних жанрів, викладав у Московській та Пітерській консерваторіях, здобув велику кількість державних нагород. В списку 515 митців-фашистів не фігурує. Пропонуємо ці роздуми до Вашої уваги.


Правило 1: Не лінуйтесь творити

неділя, 3 вересня 2017 р.

Театр Покровського: як диригент переміг режисера


У Москві в театрі ім. Покровського мала місце повчальна історія, коли диригент зміг випиляти режисера, що ставився до композиторів без належної поваги. Про це розповідає редактор сайту «ClassicalMusicNews.ru» Борис Ліфановський у статті «Так поступают в Камерном». Аби не обтяжувати читачів засиллям ієрогліфів і подробиць запорєбрікового життя, переповідаємо стисло суть справи.

Камерний театр ім. Покровського

Камерний музичний театр ім Покровського був заснований видатним радянським оперним режисером Борисом Покровським в 1972 році. Після його смерті (2009) театр очолив не менш видатний радянський диригент Геннадій Рождественський (з 2012).

Театр спеціалізується переважно на постановках маловідомих і раритетних творів. Ось три прем'єри останнього сезону:

  • К.Ф. Глюк - «Орфей», у французькій редакції Берліоза для Поліни Віардо
  • В.А. Моцарт - «Милосердя Тіта»
  • Дж. Россіні - «Турок в Італії»

Зізнайтесь, дорогий читачу, чи доводилось Вам чути ці твори в Києві? Отож....

Деякі речі ставляться не мовою оригіналу, а мовою слухача (в Москві це, звісно, російська), наприклад «Дон Жуан Моцарта», «Людський голос Ф. Пуленка»«Пімпіноне» Г.Ф, Телемана



Але з «Милосердям Тіта» трапилась халепа. Головний режисер театру Міхаїл Кісляров вирішив що моцартівські сухі речитативи (recetaivo secco) занадто нудні для виконання під клавесин і став наполягати, аби їх виконували як прозу. Запрошений із США диригент Ігнат Солженіцин з цим категорично не погодився і, природно, став закликати режисера з повагою ставитися до композитора. Кісляров натомість апелював до Покровського, який заснував цей театр будучи саме режисером, а відтак і головним в театрі мав би бути режисер, а не музикант.


Дискусія велася засобами електронної пошти, чим і скористався Солженіцин, перенаправивши її прямісінько Рождественському, який останнім часом мешкає в Парижі. Рождественський без зайвих зволікань проявив музикантську солідарність і просто випиляв саму посаду головного режисера, залишивши Кіслярова без крісла. Щоправда, відповідно законодавству аборигенів, Кісляров ще протягом двох місяців формально значився головним режисером, після чого, знов таки відповідно до вимог туземного законодавства, отримав пропозицію працювати в театрі артистом оркестру або реквізитором. Але, здається, ця пропозиція Кіслярова не привабила.


Тепер зацитуємо (в перекладі) звернення керівництва театру з цього приводу.
- Протягом останнього тижня наш театр виявився в центрі підвищеної уваги преси у зв'язку з реорганізацією - скороченням посади головного режисера та, як наслідок, звільненням М. С. Кіслярова. І я вважаю необхідним звернутися до глядачів, шанувальників Камерного музичного театру імені Б. А. Покровського, щоб прояснити ситуацію, що склалася. Тим більше, що в цьому конфлікті зазначається ім'я шанованого нами керівника театру, народного артиста СРСР Геннадія Миколайовича Рождественського.
Багатьох насторожує стрімкість у вирішенні цього конфлікту. Будьмо об'єктивними. Творчої однодумності між музичним керівником Г. Рождественським та головним режисером М. Кісляровим не було вже давно. За роки роботи на посаді головного режисера Кісляров так і не знайшов способу, шляху, щоб стати соратником і сподвижником нашого музичного керівника. Театр Покровського, безумовно, театр режисерського новаторства і творчого експерименту, таким його створив і хотів бачити в майбутньому засновник Борис Олександрович Покровський. Але не за рахунок музичного матеріалу!
У постановці опери необхідна творча однодумність диригента, режисера, художника, хореографа і ... композитора! І якщо режисерське бачення не збігається з музичною драматургією партитури, а творці не можуть досягти консенсусу, то успіху не буде.
Саме такий конфлікт виник при роботі над оперою Моцарта «Милосердя Тіта» між диригентом-постановником Ігнатом Солженіциним (якого запросив Г. Рождественський) і режисером Кісляровим. Вільне трактування партитури, властиве Кіслярову і в інших виставах, зіткнулася з принциповою позицією Солженіцина і Рождественського. Ось суть конфлікту.
Вистави Покровського, які десятиліттями збирають повний зал, лишаються в репертуарі, і так буде завжди! Вдалі постановки Кіслярова, як і інших режисерів: Іванової, Ісаакяна, Мірзоєва, Меркулова, Васильової - це робота наших артистів, музикантів, всього колективу, і вони теж в афіші. У червні ми випускаємо прем'єру опери Россіні «Турок в Італії», диригент-постановник Г. Рождественський.
Концепція репертуарної політики театру не зміниться, до роботи на нашій сцені будуть залучатися талановиті режисери, а репертуар буде визначати музичний керівник театру народний артист СРСР Г. Рождественський.

Насамкінець Борис Ліфановський (який, до речі є майстерним віолончелістом) наголошує на тому, що перемога диригента над занадто самовпевненим у бажанні відійти від композиторського задуму режисером в нашу епоху є знаковою, а також засвідчує, що рівень музичного виконання в театрі за роки керівництва Г. Рождественського суттєво виріс.

А ми на завершення нашої статті, просто зітхнемо. Адже важко собі уявити, щоб таке трансцендентне питання, як використання чи невикористання клавесина в якихось там речитативах мало кому відомої опери давно спочилого Моцарта могло стати причиною конфлікту в наших рідних київських театрах....

Півтон Безвухий




Закон 955-Vlll і подвійні стандарти Національної опери

Головні спеціалісти (художній персонал) Національної опери України досить вправно обійшли Закон 955-VIII. Про це свідчать накази генерального директора Театру Чуприни П.Я., що були отримані на запит Голів вільних профспілок, що діють в ДП «Національна опера України», відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».


Раніше ми вже писали про конфліктну ситуацію в Національній опері у зв'язку з прийняттям ганебно відомого законопроекту 2699 (який став законом 955-VIII).  Згідно букви, цей Закон мав би поширюватися на всіх без винятку творчих працівників театрів, втім, як виявляється, як сказав би Дж. Орвелл, усі митці театру рівні, але деякі рівніші.

середа, 30 серпня 2017 р.

Оперний «Євгеній Онєгін»: переклад Максима Рильського на тлі історичної доби

М. Рильський
Коли в 1926 році декретом Раднаркому УСРР було «українізовано» Харківську, Київську та Одеську опери, це мало величезний вплив на тодішню суспільну свідомість[1]. Українські діячі відверто тішилися тому, що їхня мова опанувала найбільш «статусний» тоді мистецький жанр (адже суспільна «вага» опери була тоді значно більша, аніж тепер, провідні оперні співаки належали до верхівки мистецького «істеблішменту», а популярні оперні арії наспівували всі більш-менш освічені люди). Натомість антиукраїнські міщани-обивателі (з тих, які прізвище «Мазайло» готові були поміняти на «Мазєнін») ширили дошкульні анекдоти, де стверджувалося, що віднині Ленський у відомій опері Чайковського співатиме не «Паду ли я, стрелой пронзенный?», а «Чи гепнусь я, дрючком продертий?»

Мастеринг навпаки: чи можна збільшити динамічний діапазон стиснутого запису?


Періодично на форумі виникають жалісні питання: «Порадьте добре записані альбоми». Воно й зрозуміло. Спеціальні аудіофильські видання хоча і порадують слух першої хвилини, але до кінця їх ніхто не слухає, надто нудний репертуар. Що стосується іншої фонотеки, то проблема, здається, очевидна. Можна економити, а можна не економити і тринькати купу грошей у компоненти. Все-таки мало кому хочеться слухати свою улюблену музику на високій гучності і можливості підсилювача тут ні до чого.

Сьогодні навіть в Hi-Res альбомах зрізані піки фонограми та гучність загнана в
кліпування. Вважається, що більшість слухає музику на всякому барахлі, а тому треба «підвести газок», зробити певну тонконсенсацію.

вівторок, 22 серпня 2017 р.

Skazkafest: Як відрізнити майстра від шарлатана?




Випала нагода і нам  відпочити від трудів наших праведних. Місцем відпочинку ми обрали собі околиці смт Чорноморського в Одеській області, де в цей час проходив фестиваль «Казкове місто», або як пишуть аборигени – «Сказочньій город».

«Казкове місто» - це найкращий відпочинок на морі для тих, хто цінує свободу від благ цивілізації і має хоч мінімальне туристичне спорядження. В якості бонусу Ви отримуєте можливість пройти майстер-класи або послухати проповіді «тренерів» фестивалю – щоденно таких там відбувається близько сотні, а впродовж усіх 10 днів фестивалю – близько тисячі.

Місце проведення фестивалю в промінях ранкового Сонця
Але як вгадати, на який майстер-клас іти варто, а на який краще не витрачати часу?

четвер, 10 серпня 2017 р.

пʼятниця, 28 липня 2017 р.

В Узбекістані заборонили перекладати іноземні пісні

Узбецькі влади заборонили місцевим співакам перекладати іноземні пісні (російською, арабською, турецькою) на узбецьку мову, а користувачам YouTube не рекомендували викладати в мережу такий контент. Причина - побоювання, що Узбекистан залишиться без узбецької музики.

Узбецька влада офіційно заборонила місцевим співакам виконувати переробки іноземних пісень, тобто перекладати російські, арабські, турецькі та іранські пісні на узбецьку мову. За словами журналістів, які освітлюють узбецький шоу-бізнес, заборона була озвучена радником президента письменником Хайріддіном Султановим і доведена до відома адміністрації «Узбекконцерту» (яка контролює всі концерти в Узбекистані) та членам художніх рад при телерадіокомпаніях. Ті, в свою чергу, попереджали співаків, з якими працюють, що пісні-ремейки не розміщуватимуться в ефірі або на сайтах.

Заборона не поширюється на ці ж пісні в оригіналі. Тобто, наприклад, «Катюшу» узбецьким співакам можна співати російською як оригінальний твір, але в ефір з узбецьким текстом вона вже не піде.

Співак Бахром Назаров, який нещодавно переклав з азербайджанської на узбецьку пісню «Парі» (O'g'irlangan), підтвердив журналістам, що її не пускають в ротацію на узбецькому радіо і ТБ.

Узбецькі телеканали також випустили кілька викривальних репортажів про співаків, які «співають іноземні пісні, обманюючи слухачів», і показали ток-шоу на цю ж тему. Учасники ток-шоу підкреслювали, що сьогодні 90% репертуару співаків в Узбекистані  -   переробки турецьких і арабських пісень, і з цим пора кінчати.

«Інакше станеться національна трагедія, і ми залишимося без узбецької музики, яка має п'ятитисячолітню історію»,  -   заявив Джуракул Шукуров, викладач Національного університету Узбекистану, за словами якого «музичний смак узбецької нації необхідно виховувати».

Популярні в Узбекистані співаки Озодбек Назарбек і Манзура вже підтримали заборону на переробки іноземних пісень. Інші їхні колеги згадують знаменитого за часів СРСР співака Батира Закірова, який ніколи не робив переробки, а завжди співав або свої пісні, або пісні мовою оригіналу.

Неназваний узбецький чиновник також заявив, що сьогодні узбецькі співаки співають на естраді узбецькі пісні з російським акцентом, а в їх переробках «немає ні сенсу, ні смаку».

Єдиний, хто поки відкрито висловлюється проти заборони - музичний критик Акмаль Рєзаєв.

«Це абсурд, коли великі ресурси держави витрачаються на викриття співаків, які роблять кавери на іноземні пісні», - заявив він. Він нагадав, що Комітет з питань зв'язку та інформації Узбекистану також віддав наказ знайти користувачів YouTube, які викладають ремейки на узбецькому в Мережу і заблокувати їх.

«Якщо ви подивитеся ток-шоу в Узбекистані, то складеться враження, що головна проблема в країні - іноземні пісні. Чомусь влада думає, що пісні - це не розвага, а інструмент виховання, як проповіді в мечетях. Я вважаю, що це псевдопатріотизм і нерозуміння музичної естетики. і це не є основною проблемою нашого суспільства», - зауважив Рєзаєв.

за матеріалами сайту "Озодлик Радиоси"

Від Півтона Безвухого:

Нам вдалося знайти на Ютубі відому пісню узбецькою мовою і на наш погляд вона звучить дуже навіть симпатично, набагато шляхетніше ніж у відомій російській версії. Ось послухайте:



Тому нам дуже шкода, що узбецькі влади ухвалили таке рішення.

В Україні ж ситуація інша. Українських пісень написано чимало, пишеться чимало, і, нарешті, після запровадження квот на радіо, вони більш-менш присутні в радіо-ефірі. Натомість існує інша небезпека - витіснення української мови російською, яка і досі тоннами ллється з радіоефіру та телеекранів. Тому для нашої державної політики у сфері культури важливо підтримувати будь-який україномовний продукт, в тому числі й україномовні переклади іноземних хітів, і не допускати витіснення україномовного продукту іншомовним, навіть якщо цей продукт створювався на території України власниками українських паспортів.


середа, 5 липня 2017 р.

Альбан Берг - про атональність, асиметричі побудови і традиції Моцарта


Рукопис наступного діалогу, що відбувся 23-го квітня 1930 року на Віденському радіо, Альбан Берг подарував мені, надавши дозвіл на його публікацію. В даний момент публікація не вимагає в подальшого обгрунтування. Лише коротко відзначимо: навіть якщо Маестро з легкістю зміг спростувати слабкі аргументи Опонента (що повернувся на цей час до попередньої точки зору,
Опонент - віденський журналіст Юліус Бістрон, прим. ред.), тим не менш, це дало йому деякий привід для важливих висновків. Навіть незалежно від цього, цей діалог має особливе значення, документуючи манеру спілкування Берг, і є гідною прелюдією до наступного випуску «23» із запланованою дискусією про основи додекафонної техніки. 

Віллі Райх



понеділок, 12 червня 2017 р.

Опери В.А. Моцарта - українською!

18 червня 2017 року у Будинку вчених НАН України (м. Київ, вул.. Володимирська, 45-а) відбудеться 7-й концерт із циклу «Світова класика українською». Цього разу концерт буде присвячений творчості В.А. Моцарта, і переважно - оперній. Родзинкою концерту, як завжди, буде виконання усіх вокальних номерів нашою рідною – українською мовою.

Із 20 опер геніального австрійського композитора в Україні найбільш відомі три – «Весілля Фігаро», «Дон Жуан» та «Чарівна флейта». Ці опери ще в минулому столітті не тільки закріпилися в репертуарі оперних театрів, але й стали невід’ємною частиною навчальних програм з історії музики, а арії Фігаро, Керубіно, Паміни, Церліни закріпилися і в навчальному репертуарі для вокалістів.

субота, 10 червня 2017 р.

Реформа початкової мистецької освіти - чи потрібна? І яка?

Найбільш очікуваними змінами у початкових мистецьких школах є відродження гідного фінансування, тоді як перейменування або поділ освіти на "формальну" і "неформальну" очікуваним не є - результат аналізу опитування. 


У березні 2017 Міністерство культури України запросило керівників і педагогічних працівників мистецьких шкіл взяти участь в обговоренні концепції реформи початкової освіти.  На жаль ми так і не знаємо, які були результати цього опитування. Проте паралельно було проведено відкрите опитування на платформі google.forms. І ось які результати на цьому опитуванні ми отримали.

В  опитуванні взяло участь 36 осіб, з яких половину відповідей дали викладачі, третину - директори шкіл, 3 відповіді надійшли від батьків і 2 - від методистів. Мала кількість тих, хто взяв участь пояснюється імовірно складністю і громіздкістю опитування. А може й тим, що викладачі просто стомилися, від того, що їх начебто опитують, але роблять потім все одно по своєму. Але ми вдячні всім хто взяв участь. Отже:

субота, 20 травня 2017 р.

Дніпро: Чи згодні Ви платити 700 грн за похід в оперу?

Телеглядачам Дніпро(петро)вського академічного театру опери та балету на виході з фойє ось уже другий тиждень поспіль пропонують заповнити анкету.

З її допомогою адміністрація театру намагається з'ясувати, чи готові дніпряни викласти за похід в театр 500-700 гривень - за одну людину. І взагалі, яку вартість квитків на звичайні вистави і антрепризи вони вважають прийнятною.

неділя, 14 травня 2017 р.

Євробачення-2017 - ч.ІІІ - Антологія лажі, післяконкурсна.

В продовження теми

Собрал vs Зірвав
Як відомо, пісню переможцеві конкурсу - Сальвадору Сораблю, написала його сестра Луїза. Проте, журналістка UNN Ганна Писаренко вирішила, що  її прізвище слід писати як "Зібрав".

Євробачення-2017 - ч.ІІ - Перемагає джаз!

Отже, переміг португалець Сальвадор Собраль з піснею Amar pelos dois ("Кохати за двох").   Пісня як завжди про кохання (пацан просить свою кохану повернутись, і врешті каже, що якщо ж твоє серце не схоче палати пристрастю і страждати, моє кохатиме за двох). Це перша перемога Португалі на Євробаченні за всі 60 років існування конкурсу.

Але що нам дуже сподобалось - це класичне джазове аранжування.

понеділок, 8 травня 2017 р.

Євробачення-2017 - Ч.1 - Антологія лажі.

У Києві стартувало Євробачення. Про співаків поки що писати рано, тому напишемо про підготовку. Тут виявилося багато цікавого.  

Бюджет. На підготовку до Євробачення-2017, що проходить у лівобережній частині Києва, кабмін виділив 450 млн гривень  і ще 18 млн з київського бюджету . Для порівняння - на діяльність усіх українських національних колективів, філармоній та державних цирків у бюджеті цього року передбачено 537 млн, тобто приблизно стільки ж. Уявляєте, одненьке Євробачення з'їдає грошей стільки ж, скільки 25 філармоній, 10 національних колективів і 17 цирків разом узяті за рік!!! Не дивно, якщо на одну тільки килимову доріжку півмільйона викинули.

понеділок, 1 травня 2017 р.

Всеукраїнське турне Камерного хору "Київ" з нагоди 100-річчя місії Кошиця з тріумфом завершилось у Києві

Камерний хор  "Київ" успішно провів всеукраїнське турне, присвячене 100-річчю вшанування сторіччя Місії Української республіканської капели під орудою Олександра Кошиця. Протягом 12 днів хоровий колектив відвідав 12 міст правобережної України - Рівне, Луцьк, Львів, Дрогобич, Ужгород, Надвірна, Івано-Франківськ, Чернівці, Тернопіль, Хмельницький, Вінниця, а заключний концерт 30 квітня відбувся у Києві.

"Чи пам'ятає світ уроки історії?" - пише музикознавець Юрій Чекан, - Один із таких уроків — майже столітньої давності. Тоді, у 1919 році, Українська Народна Республіка (УНР) під керівництвом Симона Петлюри прогнула вибороти свою незалежність від радянської Росії. Петлюра розумів, що прагнення свого народу до свободи не будуть підтримані, доки світ не зрозуміє історичну природу української ідентичності. Він застосував унікальний інструмент, Щоби досягти своєї мети — невичерпне багатство української духовної та народної музики. Тому спорядив блискучого диригента і визначного композитора маестро Олександра Кошиця у турне разом з Капелою, щоб своїм мистецтвом привернути увагу світу до народу і долі України.  
Капела вразила Європу, а згодом і Америку виконавською майстерністю, унікальністю репертуару то нечуваною мистецькою досконалістю, що поєднувала національну неповторність та пам'ять про європейську хорову традицію. Гастролі Капели упродовж 1919-1922 років відбулися у найбільших європейських культурних центрах, у 1922-1924 роках — у Північній та Південній Америці. І всюди — захоплене здивування слухачів. «Сенсаційний успіх», «феноменальна майстерність», «шалені захоплення», «справжній апофеоз», «нічого подібного Лондон не чув» — ось загальний тон відгуків. 
Досвід історії знадобиться і у теперішній час, оскільки ситуація, що склалася зараз в Україні, повторює події столітньої давнини. Тому вшанування Місії Олександра Кошиця покликане по- новому історичному тлі відкрити Україну світові — тож, як відкрив її на початку минулого століття О. Кошиць."

Програма концертів включала  українські великодні піснеспіви (київського розспіву), а також духовні твори Максима Березовського, Миколи Дилецького, Артемія Веделя та сучасних авторів - Віктора Степурка, Валентина Сильвестрова. Другий відділ - ораторія "Віють вітри" для хора, бандури і ударних Ганни Гаврилець, написана на народні теми, зібрані О. Кошицем спеціально з нагоди вшанування 100-річного ювілею Місії.

М. Гобдич
Заключний концерт відбувся у Києві, в Лютеранській церкві св. Катерини при переповненій залі, Слід зазначити, що при виборі зали М. Гобдич керується передовсім оптимальними акустичними  умовами. Акустичні умови церков зазвичай краще підходять для виконання духовної хорової музики, і тому принаймні в Києві хор "Київ" частіше можна почути саме в церквах. У церквах записано і багато компакт-дисків хору "Київ".

Такий вибір себе виправдовує - хор досягає наповненого м'якого звучання, в якому добре відчуваються усі нюанси виконання, прозоро чутно і туттійні, і сольні, і ансамблеві епізоди. Вражає і чистота інтонування хору навіть у найскладніших партитурах сучасних авторів. Найбільше  нас вразив останній твір Ганни Гаврилець, написаний для виконання в супроводі бандури і ударних. Аранжування партії ударних здійснив Георгій Черненко, причому таким чином, що на ударних грають виключно самі хористи. В десяти номерах ударні використані досить скромно - так, щоб залишити провідне місце саме для хору або солістів. Натомість останній. 11-й номер, написаний Георгієм Черненком ("козацька бойова") - це своєрідний оркестр ударних інструментів, серед яких чимало традиційних - зокрема коси (ззовні навіть дуже нагадують шаблі), і грали на цих інструментах - виключно самі ж хористи.

Турне відбулося за спонсорської підтримки Райффайзен банку та компанії "Астарти", завдяки чому вхід на концерти був вільний. В найближчих планах колективу - створення капели "Україна" -з чотирьох професійних хорів у кількості 100 хористів і здійснення гастрольного тура шляхами О.Кошиця,

Півтон Безвухий
поширення на умовах сс by-sa 4.0






четвер, 20 квітня 2017 р.

Як пан Гаврілов негречно висловився про пана Рожка


Російський піаніст Андрій Гаврілов видав феєричну тираду про ректора Національної музичної академії України Володимира Рожка.

Епістолярний шедевр з'явився напередодні концерту Гаврілова в Києві 11 квітня, а причиною було те, що пан ректор начебто спромігся якимось чином створити Гаврілову проблеми з орендою роялю для його концерту у театрі ім. Франка. Хоча врешті добрий рояль Гаврілову знайшли... джазмени.

Текст цього разу ми не переклали, бо аж занадто він просякнутий рускім духом. Отже, хто не цурається мови Пушкіна - він тут:

А, Гаврилов про В. Рожка (18+)


А от від вельмишановного пана Рожка ми сподіваємося побачити судовий позов і прес-конференцію. А чому ні? Звинувачення серйозні, та ще й в брудних висловах. Тим більш і успішний досвід судової тяганини пан ректор має, щоправда поки що лише з українськими жінками.

Півтон Безвухий

понеділок, 17 квітня 2017 р.

Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв рекламує конкурси на окупованих територіях

Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв (ДМЦНЗКіМ) опублікував на своєму сайті Реєстр дитячих та юнацьких міжнародних, всеукраїнських мистецьких конкурсів, фестивалів, що був розглянутий та рекомендований Координаційною радою 31. 03. 2017 року

Кількість конкурсів по містах

До реєстру включено 77 конкурсів і фестивалів. З них 26 мають статус міжнародних. Майже третина із перелічених заходів проводяться в Києві (25 конкурсів), серед інших міст найкраще представлені Полтава (5), Львів, Дніпро, Кропивницький і Харків (по 4 конкурси) .

Що цікаво, до реєстру внесено і конкурси на окупованих територіях, а саме — 2 конкурси в Сімферополі (ім. Алемдара Караманова та «Кримська весна») та по одному — в Донецьку (конкурс молодих виконавців на батьківщині Сергія Прокоф'єва), і Луганську («Обдарована молодь»).
Щоправда, ця інформація, схоже, не зовсім правдива.

Як виглядають музичні напрямки, зображені схематично

Канадський художник John Atkinson схематично зобразив структуру пісень різних музичних напрямків. Ось що в нього вийшло:












неділя, 9 квітня 2017 р.

Що робить електроакустичну музику живою? З нагоди 20-річчя Київської студії електроакустики

7-9 квітня у Києві проходять Міжнародні електроакустичні майстерні: 20 років кафедри музично-інформаційних технологій та студії електроакустичної музики в Київській консерваторії.  

Алла Загайкевич
Рівно 20 років тому випускниці Київської консерваторії та Паризького інституту IRCAM Аллі Загайкевич вдалося переконати тодішнє керівництво консерваторії в тому, що пора нарешті зайнятися електроакустикою і в наших краях. І тоді, в далекому 1997-му, попри перманентні економічні кризи, нестачі бюджетних коштів, і інші "не на часі", в консерваторії (на той час - уже Академії) відкрили кафедру музично-інформаційних технологій (МІТ), а на студії з'явився комп'ютер Макінтош з відповідним програмним забезпеченням. Ця студія працює вже понад 20 років і на ній було створено чимало студентських робіт і чимало справжніх шедеврів вітчизняної електронної музики.

Привітати ювілярів приїхали знані композитори зза кордону - Марек Холоневський (Польща), Панайотіс Кокорас (Греція), Луїджі Ґаджеро і Стефано Джеруазоні (Італія).

Мабуть наріжним питанням усієї електроакустики є питання «живого звуку». Електронний звук нерідко звинувачують у «штучності» або «мертвості». На цьому наголошував професор кафедри МІТ і композитор Ігор Стецюк.  Проте, шляхи подолання цього недоліку багатоманітні. Наприклад, можна спорядити електронний звук численними обвідними — гучності, висоти звуку і інших параметрів, що зроблять його «живішим». Або використати метод фізичного моделювання — наприклад, генерувати звук не натисканням клавіші, а вдуванням повітря, регулюючи потужність потоку — в такий спосіб можна досягти дуже реалістичного звуку, подібного на саксофони або кларнети.

Панайотіс Кокорас
Грецький композитор Панайотіс Кокорас   використовує таке поняття як «віртуозність електронного звуку», під яким розуміє точне і вивірене синтезування до найдрібніших деталей. Звукова палітра Кокораса може включати тисячі елементів, але всі вони об'єднуються в нерозривне ціле, яке автор називає «голофонією», і сприймаються надзвичайно живо.

Інколи заради більшої живості електронного звуку, композитори залучають до своїх композицій і акустичні інструменти, щоправда далеко не завжди в традиційний спосіб. Наприклад, в одному з своїх творів П. Кокорас використав кларнет зі спеціально сконструйованою ультратонкою тростиною, яка можливо не настільки зручна для ігри шедеврів Моцарта, зате чудово дозволяє видавати різні скриплячі або рикаючі звуки, що органічно поєднуються з шумоподібними синтезованими звуками.

Алла Загайкевич, натомість, представила твір «Друже Лі Бо», в якому електроніка поєднувалась із звучанням бандури. Щоправда ми не почули арпеджовані мінорні тризвуки, якими традиційно на цьому інструменті улещують нас бандуристи, натомість ми почули витончені мікроінтервальні мелізми, що нагадують дещо китайський ґуджен. Що цікаво, П. Кокорас побачив бандуру вперше і потім з інтересом розпитував аборигенів про її історію та конструкцію.

Найбільш радикальний і новаторський підхід до використання акустичних інструментів продемонстрував львівський квартет у складі Юрія Булки, Остапа Мануляка. Назара Скрипника і Миколи Хшановського. Великий концертний рояль фірми Бехштейн, через клавіші якого пройшли сотні студентів Київської консерваторії і гостей Малого залу, був використаний як зручна підставка для розташування чотирьох ноутбуків, за допомогою яких артисти квартету у 8 рук представили свій електроакустичний перформанс під назвою «Кола, структури, пульсації».

Марек Холоневський
А найбільш видовищним. на наш погляд, був електроакустичний перформанс польського композитора  Марека Холоневського. Якщо більшість композиторів для генерації звуку так чи інакше натискають якісь кнопки, то Марек Колоневський напряму використав ритми свого власного головного мозку. Зовні він виглядав як людина, що вирішила на очах у поважної публіки зробити собі електроенцифалограму (ЕЕГ), проте замість довідки про стан здоров'я отримати божественної краси симфонію. Для людей непосвячених це мабуть виглядає як шаманство 80 lvl. Насправді ж уся таємниця полягає у виписаних наперед алгоритмах, що інтерпретують отриману криву активності мозку, як показники висоти або інших параметрів музичного звуку, а майстерність ді-джея полягає в тому, щоб по-перше такі алгоритми правильно підготувати, по-друге - час від часу їх акуратно підмінювати чи варіювати, а по-третє -  таки примушувати під час виступу свій мозок працювати то активніше, то пасивніше, аби симфонія вийшла драматургічно переконливою.

Отже, два дні виступів і два чудових концерти, які дають заряд натхнення до наступної EM-Visii. Сьогодні ж о 20-й  - остання подія майстерень - концерт у клубі "Плівка", що на вул. Васильківській,1, в якому  візьмуть участь Марек Холоневський, Данило Перцов, Аліса Кобзар, Настя Воробйова та Геогрій Потопальський (ugif_notfound). Приходьте!

Хоча ректор консерваторії забороняє музикувати у Малому Залі після 20.30,
для учасників електрокустичних концертів було зроблене виключення -
концерти тривали перший - до 21.30, а другий - до 22.30

Алла Загайкевич веде концерт

Перформанс Експериментальної освітньої студії
електроакустичнї музики ЛМНА ім. Лисенка. За роялем -
Остап Мануляк, Юрій Булка, Назар Скрипник, Микола Хшановський


Марек Холоневський з електроенцефаллографом розповідає про
ритми мозку і їх конвертацію в електроакустичні шедеври
На сцені - Марек Холоневський, Алла Загайкевич, Панайотіс Кокорас



Ось за цими дверима все відбувалося.

Півтон Безвухий
поишерення на умовах сс by-sa 4.0


пʼятниця, 31 березня 2017 р.

Урок культурної політики в Московській консерваторії

У мережі Інтернет з'явилося відео з уроку культурної політики Московської консерваторії, на якому зачитується список "ворогів народу". Але викладачеві не пощастило - студент Данііл Пільчен публічно висміює цей список і викладач не може з тим нічого вдіяти.



Ось як коментує побачене вихованець Московської консерваторії Павло Гінтов


У моїй рідній Московської консерваторії, виявляється, існує обов'язковий курс «Культурна політика Росії». Студентам розповідають про героїчну боротьбу Путіна з нацзрадниками, загниваючим Заходом, шкідливими жидобендерами та іншими русофобами. Присутність слова «культурна» в назві предмета для мене залишається загадкою. Але, думаю, всім повинно бути очевидно, що, не володіючи цими знаннями, неможливо зіграти сонату Бетховена або баладу Шопена. А вже якщо взявся за Рахманінова чи Чайковського, то вже точно ніяк не обійтися без реферату на тему «Лія Ахеджакова - ворог народу».

Курс йде вже півроку. Півроку сотні студентів відвідують його, отримують оцінки. Півроку професори та викладачі мовчки приймають той факт, що в стінах консерваторії студентів вбивають в голову шизофренічні марення.

Стара добра історія про те, як весь показує біла чашку і каже, що чашка синій. І всі погоджуються. Потім з'являється єдина адекватна людина, яка говорить, що чашка-таки біла. На цьому відео один із студентів, Данило Пільчен, висміює фашистську маячню, яку несе викладачка. Викладачка у відповідь кричить: «Дебил Закрий рот Геть звідси!»

Відео потрапило в ЗМІ, і через кілька днів викладачка написала заяву про звільнення.

Тепер серед людей, що мають відношення до консерваторії, йде жвава дискусія. Одні підтримують Пільчена. Інші агресивно налаштовані проти нього. Використовуючи приклад білої чашки, перерахую деякі тези цих пацієнтів:
- Так, чашка біла, але як можна так розмовляти з учителем? Він просто хам!
- Ми і так знаємо, що чашка біла, але це ж нахабство ось так вголос заявляти про це!
- Чашка може бути не зовсім синя, але студент повинен поважати вчителя і мовчати!
- Та хто він взагалі такий? Нехай сидить мовчки і складає свою музику.
- Курс залишиться, просто тепер хтось інший буде розповідати про синю чашку. А бідна жінка залишилася без роботи. Вона-то в чому винна? Ось вже молодець, домігся свого!

І, звичайно, моя улюблена теза, як же без неї:
- Хлопець просто піариться.

А курс, так, залишиться. Інакше Рахманінова не зіграти.

пʼятниця, 10 березня 2017 р.

Музична консервація: як працюють національні оркестри і колективи

 З 8 листопада в Україні діє закон № 3822-Д, відповідно до якого не менше 25% пісень в ефірі радіостанцій повинні бути українською мовою. Приватні, фінансово незалежні від держави організації зобов'язані дотримуватися квоти. У той же час на бюджетні гроші в країні існує безліч музичних колективів, яких цей закон якраз не торкнувся. Виникає абсурдна ситуація, при якій українську музику зобов'язані популяризувати приватні структури, а репертуарна політика оркестрів, що фінансуються платниками податків, часто нескінченно далека від народу і відірвана від сучасності.

Вишенька на цьому святковому торті - національні колективи, найбільш високооплачувані музичні організації в нашій країні. На балансі Міністерства культури знаходиться 12 національних музичних колективів. У 2017 році вони в цілому отримають 414 580 000 грн. Наскільки ефективно можуть бути витрачені ці гроші - спробуємо розібратися в кожному конкретному випадку.

субота, 4 березня 2017 р.

Флешмоб: #Врятуємо_школи_естетичного_виховання

В Україні стартував Флешмоб #Врятуємо_школи_естетичного_виховання. Метою флешмобу є привернення уваги інститутів влади до загроз, що постали перед Школами естетичного виховання у зв'язку з децентралізацією і перспективою реформування початкової мистецької освіти. 

Учасники флешмобу - вчителі і учні музичних, хореографічних, художніх шкіл - фотографуються з гаслами «SOS. Врятуйте музичні школи», «Ми хочемо навчатись музиці», «Сьогодні я навчаюся - завтра прославляю Україну», «Професійне мистецтво - професійна країна»,


середа, 1 березня 2017 р.

Конфлікт в Національній опері і "контрактний закон"

До Вашої уваги - стаття балетного продюсера Альони Матвієнко. На жаль усі тексти Альона пише для росіян, проте вони актуальні насамперед для нас, адже дія розгортається в центрі Києва. Отже...



У Національній Опері черговий скандал. Причиною його став конфлікт між адміністрацією Національної Опери України та артистами, членами профспілки "Вільна Опера", щодо "особливостей" застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчий актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" №955-VIII.

субота, 25 лютого 2017 р.

НСОУ: Міністр вчинив як нерозумний батько.


До нашої уваги потрапив дуже цікавий і дуже талановито складений документ,  який висвітлює непрості стосунки першого симфонічного колективу України і колишнього міністра культури, а нині - гендиректора національної філармонії Дмитра Івановича Остапенка. Документ датований ще 2014 роком, він писався в ті дні, коли Янукович щойно був визнаний "самоусуненим", і можливо ця обставина посприяла яскравому стилю листа. Але, як би там не було, віз і нині там.

Отже, ласуйте:

пʼятниця, 24 лютого 2017 р.

Керівники мистецьких освітніх закладів закликають міністра культури Є.Нищука дослухатися до фахівців


Керівники мистецьких навчальних закладів, що входили до представницьких рад директорів (ректорів) цих закладів звернулися до міністра культури Євгена Нищука із проханням не допустити проведення «реформи заради реформи». Наводимо повний текст звернення.

неділя, 19 лютого 2017 р.

Для чого потрібна масова музична освіта? Доведення від супротивного

До Вашої Уваги- стаття проект "Музика для всіх", що розробляється у ресбуліці Саха (Якутія) і роздуми про те, чому не варто економити бюджетні кошти на музичній освіті.

З Діною Костянтинівною Кірнарською я познайомився в період підготовки Першого Міжнародного конгресу, присвяченого Проекту «Музика для всіх», влітку 2013 року. Під час першої бесіди я про себе з задоволенням відзначив одну з особливостей характеру Діни Костянтинівни - прояв дивовижної чуйності до своїх співрозмовників. Тема розмови була складною. Однак здавалося, що вона інтуїтивно передбачала думки співрозмовника і легко, не нав'язливо направляла бесіду в потрібному напрямку, до суті обговорення.

Пізніше, я дізнався, що Діна Костянтинівна Кірнарська, проректор з творчої та інноваційної роботи Російської академії музики ім. Гнєсіних, доктор мистецтвознавства, професор є також і професійним психологом. Вона вивчала музичну психологію в Лондонському університеті, працювала з відомими вченими в Гарвардському університеті. Діна Костянтинівна є автором кількох фундаментальних наукових праць, її наукові статті публікуються в англійській та американській наукової періодиці, вона досконало володіє англійською мовою. Більше 20 років вивчає музичний талант і є одним з провідних фахівців в області теорії і практики тестування спеціальних здібностей.

Діна Костянтинівна неодноразово відвідувала нашу республіку. Учасникам Міжнародного конгресу запам'ятався її блискучий виступ, що дав величезний підйом в ході обговорення і прийняття рекомендацій по Проекту «Музика для всіх». У всіх документах, особливо, у опрацюванні рекомендацій її роль дуже велика.

Наприкінці лютого цього року ми провели відео-конференцію «Москва - Якутськ» за участю членів Опікунської та Науково-методичної рад Проекту «Музика для всіх», на порядку денному стояли два питання: організація літніх дитячих музичних шкіл і формування системи кадрового забезпечення проекту «Музика для всіх». Наприкінці наради я попросив Діну Костянтинівну написати статтю на тему: «Навіщо потрібна масова музична освіта». До слова сказати, Діна Костянтинівна є також і прекрасним журналістом. Як обов'язкова людина, людина, переконана в правоті своєї справи, вона швидко написала її.

Пропонована Вашій увазі стаття Діни Костянтинівни Кірнарської, а також сформульовані нею 10 причин навчати дитину музиці, я сподіваюся, будуть корисні учительській і батьківській громадськості, всім, хто не байдужий до долі кожної дитини. Глибина знання предмета обговорення, роз'яснення складних термінів музики, філософії, психології простою зрозумілою мовою на дивовижно цікавих прикладах роз'яснює багато питань, що нас хвилюють, і змушує задуматися про складний і дивовижний внутрішній світ людини.
Перший Президент Республіки Саха (Якутія)
, Депутат Державної Думи ФС Російської Федерації
М.Є. Ніколаєв.


ОСНОВНЕ ПИТАННЯ ПЕДАГОГІКИ: НАУКА АБО МИСТЕЦТВО? 

Всі ми, педагоги-музиканти, з ностальгією згадуємо нещодавнє минуле: перед нашим внутрішнім зором розгортається ідилічна картина, що змальовує зграйку схвильованих дівчат з бантами і ще більш схвильованих бабусь під вікнами нашої музичної школи. «Приймуть-не приймуть», - хвилюються вони. «Чи вдасться вступити на фортепіано? Адже конкурс дуже великий. Якщо ні, то доведеться йти на скрипку чи віолончель, а на роялі вчитися по мінімуму. Може, потім переведуть », - зітхають вони, наповнюючи серце директора школи законною гордістю.

пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Реформи музичних шкіл - чи справді вони потрібні?

13 лютого відбулося позачергове засідання Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання. На засіданні обговорювались питання майбутнього шкіл естетичного виховання у світлі "децентралізації", а також реформи, яку пропонує Міністерство культури України. 

Під час наради особливу увагу було приділено обговоренню питань законодавчого закріплення позашкільної освіти, зокрема мистецької освіти, в проекті Закону України «Про освіту» (реєстр. № 3491-д), який готується Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти до другого читання. За дорученням керівництва Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України від секретаріату в засіданні взяв участь головний консультант секретаріату Комітету Євген Васильович Красняков.

неділя, 5 лютого 2017 р.

Культпросвіт замість науки - Євген Нищук


До Вашої уваги - стаття російського блогера Ірини Карманової. Подаємо її в українському перекладі і з деякими скороченнями і коментарями - як і всі росіяни, пані Карманова пише інколи упереджено, але в основному критика справедлива.




13 січня міністр культури Є.Нищук підписав наказ №22 «Деякі питання діяльності державних та вищих навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства культури України».
 
У першому пункті документа міністр наказує: Національному центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, Українському центру культурних досліджень, Науково-дослідному інституту пам'яткоохоронних досліджень подати в міністерство на затвердження до 20 січня 2017 р нові редакції статутів організацій з визначенням їх функцій як культурно-просвітницьких, а також подати проекти штатних розкладів і розрахунки до них в межах передбачених бюджетних асигнувань.


неділя, 22 січня 2017 р.

Як зруйнувати систему освіти



До Вашої уваги – стаття російського блогера Сандакова Д.Б., в якій надзвичайно точно передбачене те, що принаймні відбувається в закладі, де я працюю. На рахунок інших закладів судити не берусь.
Отже, програма руйнування системи освіти в 7 пунктах.


1. Зниження творчої мотивації педагогів


Загальна ідея. Як учив товариш Сталін, «кадри вирішують все». Проблеми в тому, що педагоги вищої школи – кадри ще ті. У своїй масі в ВУЗах працюють самовмотивовані особистості, які роблять свою справу добре не за зарплату і не зі страху покарання, а тому що їм це цікаво і тому, що вони вважають, що це важливо і потрібно. Як знизити робочу і творчу мотивацію цих цвяхів людей? Їх потрібно принизити. Принизити так, щоб виникла жорстка образа на систему, якій вони служать. Загострене почуття справедливості, зазвичай притаманне самовмотивованим людям, в цьому випадку зробить своє чорне діло – вони не зможуть, як і раніше служити системі, яка їх незаслужено принизила.