четвер, 20 квітня 2017 р.

Як пан Гаврілов негречно висловився про пана Рожка


Російський піаніст Андрій Гаврілов видав феєричну тираду про ректора Національної музичної академії України Володимира Рожка.

Епістолярний шедевр з'явився напередодні концерту Гаврілова в Києві 11 квітня, а причиною було те, що пан ректор начебто спромігся якимось чином створити Гаврілову проблеми з орендою роялю для його концерту у театрі ім. Франка. Хоча врешті добрий рояль Гаврілову знайшли... джазмени.

Текст цього разу ми не переклали, бо аж занадто він просякнутий рускім духом. Отже, хто не цурається мови Пушкіна - він тут:

А, Гаврилов про В. Рожка (18+)


А от від вельмишановного пана Рожка ми сподіваємося побачити судовий позов і прес-конференцію. А чому ні? Звинувачення серйозні, та ще й в брудних висловах. Тим більш і успішний досвід судової тяганини пан ректор має, щоправда поки що лише з українськими жінками.

Півтон Безвухий

понеділок, 17 квітня 2017 р.

Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв рекламує конкурси на окупованих територіях

Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв (ДМЦНЗКіМ) опублікував на своєму сайті Реєстр дитячих та юнацьких міжнародних, всеукраїнських мистецьких конкурсів, фестивалів, що був розглянутий та рекомендований Координаційною радою 31. 03. 2017 року

Кількість конкурсів по містах


До реєстру включено 77 конкурсів і фестивалів. З них 26 мають статус міжнародних. Майже третина із перелічених заходів проводяться в Києві (25 конкурсів), серед інших міст найкраще представлені Полтава (5), Львів, Дніпро, Кропивницький і Харків (по 4 конкурси) .

Що цікаво, до реєстру внесено і конкурси на окупованих територіях, а саме — 2 конкурси в Сімферополі (ім. Алемдара Караманова та «Кримська весна») та по одному — в Донецьку (конкурс молодих виконавців на батьківщині Сергія Прокоф'єва), і Луганську («Обдарована молодь»).
Щоправда, ця інформація, схоже, не зовсім правдива.

Так, конкурс «Обдарована молодь» минулого року проходив на базі Сєвєродонецького музичного училища імені С. Прокоф'єва. Сєвєродонецьк — не Луганськ.

Конкурс «На батьківщині Прокоф'єва» востаннє проводився у 2013 році (до окупації), і нам не вдалося знайти жодної свіжої інформації про відновлення конкурсу у 2017.

А ось обидва кримські конкурси, проводяться, але вже під прапором окупаційного «Міністерства культури Республіки Крим». Конкурс Алемдара Караманова востаннє відбувся у Сімферополі 2015 року, а «Кримьска весна» проводиться щорічно, і вже заявлена на 2017 рік в окупованій Ялті.

Чим керувалася, "Координаційна рада", рекомендуючи нашим дітям їхати в окупований Крим, або в окуповані Донецьк і Луганськ, ми не знаємо. Повний список згідно першоджерела:

Реєстр дитячих та юнацьких міжнародних, всеукраїнських мистецьких конкурсів, фестивалів, що був розглянутий та рекомендований Координаційною радою 31. 03. 2017 року
  Назва заходу  
Місце проведення
МІЖНАРОДНИЙ Конкурс юних виконавців на духових та ударних інструментах «Сурми Буковини»
м. Чернівці
МІЖНАРОДНИЙ конкурс молодих виконавців на мідних духових та ударних інструментах імені С. Ганича
м. Львів
МІЖНАРОДНИЙ  конкурс молодих виконавців на дерев’яних духових інструментах імені Д. Біди
м. Львів
МІЖНАРОДНИЙ  конкурс юних піаністів                          імені В. Барвінського
м. Львів
МІЖНАРОДНИЙ Інтернет-конкурс малюнка               «Марка дружби»
м. Херсон
МІЖНАРОДНИЙ конкурс-фестиваль дитячої та юнацької виконавської майстерності «Акорди Хортиці»
м. Запоріжжя
МІЖНАРОДНИЙ конкурс юних концертмейстерів «Амадей»
м. Харків
МІЖНАРОДНИЙ конкурс дитячого малюнка           «Ілюстрація до народної казки»
м. Херсон
МІЖНАРОДНИЙ конкурс пленерного малюнка   «Золотий мольберт»
м. Львів
МІЖНАРОДНИЙ конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця
м. Київ
МІЖНАРОДНИЙ конкурс юних піаністів                 Володимира Крайнєва
м. Харків
МІЖНАРОДНИЙ конкурс  пам’яті Еміля Гілельса
м. Одеса
МІЖНАРОДНИЙ конкурс виконавців на дерев’яних духових інструментах імені В. Антонова
м. Київ
МІЖНАРОДНИЙ конкурс молодих виконавців імені Алемдара Караманова
м. Сімферополь
МІЖНАРОДНИЙ фестиваль-конкурс молодих  виконавців «Кримська весна»
м. Сімферополь
МІЖНАРОДНИЙ конкурс молодих виконавців на батьківщині Сергія Прокоф’єва
м. Донецьк
МІЖНАРОДНИЙ  конкурс-фестиваль гітарного мистецтва «ГітАс»
м. Київ
МІЖНАРОДНИЙ вокально-хореографічний             конкурс-фестиваль «ART PREMIER»
м. Київ
МІЖНАРОДНИЙ фестиваль-конкурс дитячого  та молодіжного хореографічного мистецтва                   «Квітневі викрутаси»
м. Ніжин
МІЖНАРОДНИЙ фестиваль-конкурс музичного мистецтва «Київський колорит»
м. Київ
МІЖНАРОДНИЙ багатожанровий фестиваль-конкурс музичного мистецтва «Чорноморські вітрила»
м. Курортне  Одеська обл.
МІЖНАРОДНИЙ конкурс юних піаністів              «Каштановий рояль»
м. Київ
МІЖНАРОДНИЙ інструментальний конкурс                 Євгена Станковича
м. Київ
МІЖНАРОДНИЙ конкурс юних виконавців  «Подільський водограй»
м. Вінниця
МІЖНАРОДНИЙ конкурс-фестиваль арфового мистецтва
м. Київ
МІЖНАРОДНИЙ конкурс молодих трубачів                 імені М. Старовецького
м. Тернопіль
Всеукраїнський фортепіанний конкурс імені Л. Ревуцького
м. Чернігів
Всеукраїнський конкурс юних музикантів «Срібна нота»
м. Одеса
Всеукраїнський огляд-конкурс юних бандуристів «Кобзарська юнь України»
м. Чернігів
Всеукраїнський конкурс виконавців на сопілці та цимбалах «Волинська гуковиця»
м. Луцьк   Волинська область
Всеукраїнський відкритий конкурс виконавців на народних інструментах «Поліський вернісаж»
м. Семенівка                    Чернігівська область
Всеукраїнський мистецький конкурс «На крилах весни»
м. Київ
Всеукраїнський  дитячий джазовий конкурс
м. Вінниця
Всеукраїнський конкурс юних піаністів імені В. С. Косенка
м. Київ
Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс «Полтавська битва» виконавського мистецтва гри на духових та ударних інструментах учнів та викладачів ПСМНЗ (ШЕВ)
м. Полтава
Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс                  «Барви Полтави» виконавської майстерності, гри на народних інструментах
м. Полтава
Всеукраїнський відкритий конкурс бандуристів                   імені В. Кабачка учнів ПСМНЗ (ШЕВ), ССМШ та студентів вищих мистецьких навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
м. Полтава
Всеукраїнський конкурс  учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої!»
м. Київ
Всеукраїнський конкурс юних піаністів                                  імені В. В. Пухальського
м. Київ
Всеукраїнський конкурс «Юний піаніст»                                 під патронатом  заслуженого артиста України Юрія Кота
м. Кам’янець-Подільський Хмельницька область
Всеукраїнський конкурс  конкурс молодих виконавців на мідних духових інструментах «Полтавська весна»
м. Полтава
Всеукраїнський  конкурс-огляд юних піаністів                   Олени Вериківської
м. Київ
Всеукраїнський конкурс  української фортепіанної музики імені Івана Карабиця
м. Артемівськ 
Всеукраїнський конкурс хореографічного мистецтва «Фуете»
м. Київ
Всеукраїнський дитячий конкурс академічного співу «Поліська рапсодія»
м. Шостка  Сумська область
Всеукраїнський конкурс юних скрипалів та віолончелістів імені В. Червова
м. Шостка  Сумська область
Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс бандурного мистецтва «Золоті струни»
м. Хмельницький            Хмельницька область
Всеукраїнський конкурс виконавців на народних інструментах «Веселкове розмаїття»
м. Київ
Всеукраїнський конкурс молодих виконавців джазової музики “Jazz-Дебют”
м. Київ
Всеукраїнський мистецький конкурс-фестиваль             «Різдвяні мініатюри»
м. Київ
Всеукраїнський конкурс виконавців на духових та ударних інструментах пам’яті Миколи Тимохи
м. Київ
Всеукраїнський конкурс вокального мистецтва              «Пісенна скарбничка»
м. Київ
Всеукраїнський конкурс виконавців на бандурі                      імені Гната Хоткевича
м.  Харків
Всеукраїнський конкурс юних виконавців                              імені Людвіга ван Бетховена
м. Харків
Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс виконавців на струнно-смичкових інструментах
м. Кам’янець-Подільський Хмельницька область
Всеукраїнський фестиваль камерної музики
м. Біла Церква Київська область
Всеукраїнський фестиваль українсько-польського мистецтва «Музичні зустрічі в палаці Браницьких» 
м. Біла Церква Київська область
Всеукраїнський конкурс-фестиваль баяністів                     «Кубок Надросся»
смт. Рокитне  Київська область
Всеукраїнський конкурс юних композиторів-виконавців «Жива музика»
м. Київ
Всеукраїнський фестиваль-конкурс музичного мистецтва «Київський колорит»
м. Київ
Всеукраїнський хореографічний фестиваль-конкурс   «Золоті ворота»
м. Київ
Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Обдарована молодь»
м. Луганськ
Всеукраїнський дитячий фестиваль-конкурс мистецтв «Соняшник»
м. Київ
Всеукраїнський дитячо-юнацький конкурс образотворчого мистецтва «Козацькому роду нема переводу»
м. Дніпро
Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка                    «Щаслива дитина – квітуча Україна»
м. Кропивницький
Відкритий фестиваль-конкурс            виконавців  на народних інструментах «Золота струна»
м. Миколаїв
Всеукраїнський конкурс вокального мистецтва               імені Б. Гмирі
м. Дніпро
Всеукраїнський конкурс скрипалів та віолончелістів      імені Л. Когана
м. Дніпро
Всеукраїнський фестиваль-конкурс юних баяністів та акордеоністів імені М. Різоля
м. Дніпро
Всеукраїнський музичний конкурс «Класичний меридіан»
м. Київ
Відкритий конкурс юних виконавців імені Миколи Лисенка
м. Івано-Франківськ
Всеукраїнський конкурс юних баяністів, акордеоністів та ансамблів «Сучасні ритми» для шкіл естетичного виховання
м. Кривий Ріг     Дніпропетровська обл.
Всеукраїнський фестиваль-конкурс виконавців на оркестрових струнних інструментах                                       імені Ю. П. Хілобокова
м. Кропивницький
Відкритий фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва пам’яті Раїси Кириченко                                    «Пісенні крила Чураївни»
м. Полтава
Всеукраїнський фестиваль-конкурс                         «Нейгаузівські музичні зустрічі»
м. Кропивницький
Всеукраїнський фестиваль-конкурс виконавців на народних музичних інструментах «Провесінь»
м. Кропивницький
Всеукраїнський відкритий конкурс класичної музики «Обрії класики»
м. Київ



Як виглядають музичні напрямки, зображені схематично

Канадський художник John Atkinson схематично зобразив структуру пісень різних музичних напрямків. Ось що в нього вийшло:












неділя, 9 квітня 2017 р.

Що робить електроакустичну музику живою? З нагоди 20-річчя Київської студії електроакустики

7-9 квітня у Києві проходять Міжнародні електроакустичні майстерні: 20 років кафедри музично-інформаційних технологій та студії електроакустичної музики в Київській консерваторії.  

Алла Загайкевич
Рівно 20 років тому випускниці Київської консерваторії та Паризького інституту IRCAM Аллі Загайкевич вдалося переконати тодішнє керівництво консерваторії в тому, що пора нарешті зайнятися електроакустикою і в наших краях. І тоді, в далекому 1997-му, попри перманентні економічні кризи, нестачі бюджетних коштів, і інші "не на часі", в консерваторії (на той час - уже Академії) відкрили кафедру музично-інформаційних технологій (МІТ), а на студії з'явився комп'ютер Макінтош з відповідним програмним забезпеченням. Ця студія працює вже понад 20 років і на ній було створено чимало студентських робіт і чимало справжніх шедеврів вітчизняної електронної музики.

Привітати ювілярів приїхали знані композитори зза кордону - Марек Холоневський (Польща), Панайотіс Кокорас (Греція), Луїджі Ґаджеро і Стефано Джеруазоні (Італія).

Мабуть наріжним питанням усієї електроакустики є питання «живого звуку». Електронний звук нерідко звинувачують у «штучності» або «мертвості». На цьому наголошував професор кафедри МІТ і композитор Ігор Стецюк.  Проте, шляхи подолання цього недоліку багатоманітні. Наприклад, можна спорядити електронний звук численними обвідними — гучності, висоти звуку і інших параметрів, що зроблять його «живішим». Або використати метод фізичного моделювання — наприклад, генерувати звук не натисканням клавіші, а вдуванням повітря, регулюючи потужність потоку — в такий спосіб можна досягти дуже реалістичного звуку, подібного на саксофони або кларнети.

Панайотіс Кокорас
Грецький композитор Панайотіс Кокорас   використовує таке поняття як «віртуозність електронного звуку», під яким розуміє точне і вивірене синтезування до найдрібніших деталей. Звукова палітра Кокораса може включати тисячі елементів, але всі вони об'єднуються в нерозривне ціле, яке автор називає «голофонією», і сприймаються надзвичайно живо.

Інколи заради більшої живості електронного звуку, композитори залучають до своїх композицій і акустичні інструменти, щоправда далеко не завжди в традиційний спосіб. Наприклад, в одному з своїх творів П. Кокорас використав кларнет зі спеціально сконструйованою ультратонкою тростиною, яка можливо не настільки зручна для ігри шедеврів Моцарта, зате чудово дозволяє видавати різні скриплячі або рикаючі звуки, що органічно поєднуються з шумоподібними синтезованими звуками.

Алла Загайкевич, натомість, представила твір «Друже Лі Бо», в якому електроніка поєднувалась із звучанням бандури. Щоправда ми не почули арпеджовані мінорні тризвуки, якими традиційно на цьому інструменті улещують нас бандуристи, натомість ми почули витончені мікроінтервальні мелізми, що нагадують дещо китайський ґуджен. Що цікаво, П. Кокорас побачив бандуру вперше і потім з інтересом розпитував аборигенів про її історію та конструкцію.

Найбільш радикальний і новаторський підхід до використання акустичних інструментів продемонстрував львівський квартет у складі Юрія Булки, Остапа Мануляка. Назара Скрипника і Миколи Хшановського. Великий концертний рояль фірми Бехштейн, через клавіші якого пройшли сотні студентів Київської консерваторії і гостей Малого залу, був використаний як зручна підставка для розташування чотирьох ноутбуків, за допомогою яких артисти квартету у 8 рук представили свій електроакустичний перформанс під назвою «Кола, структури, пульсації».

Марек Холоневський
А найбільш видовищним. на наш погляд, був електроакустичний перформанс польського композитора  Марека Холоневського. Якщо більшість композиторів для генерації звуку так чи інакше натискають якісь кнопки, то Марек Колоневський напряму використав ритми свого власного головного мозку. Зовні він виглядав як людина, що вирішила на очах у поважної публіки зробити собі електроенцифалограму (ЕЕГ), проте замість довідки про стан здоров'я отримати божественної краси симфонію. Для людей непосвячених це мабуть виглядає як шаманство 80 lvl. Насправді ж уся таємниця полягає у виписаних наперед алгоритмах, що інтерпретують отриману криву активності мозку, як показники висоти або інших параметрів музичного звуку, а майстерність ді-джея полягає в тому, щоб по-перше такі алгоритми правильно підготувати, по-друге - час від часу їх акуратно підмінювати чи варіювати, а по-третє -  таки примушувати під час виступу свій мозок працювати то активніше, то пасивніше, аби симфонія вийшла драматургічно переконливою.

Отже, два дні виступів і два чудових концерти, які дають заряд натхнення до наступної EM-Visii. Сьогодні ж о 20-й  - остання подія майстерень - концерт у клубі "Плівка", що на вул. Васильківській,1, в якому  візьмуть участь Марек Холоневський, Данило Перцов, Аліса Кобзар, Настя Воробйова та Геогрій Потопальський (ugif_notfound). Приходьте!

Хоча ректор консерваторії забороняє музикувати у Малому Залі після 20.30,
для учасників електрокустичних концертів було зроблене виключення -
концерти тривали перший - до 21.30, а другий - до 22.30

Алла Загайкевич веде концерт

Перформанс Експериментальної освітньої студії
електроакустичнї музики ЛМНА ім. Лисенка. За роялем -
Остап Мануляк, Юрій Булка, Назар Скрипник, Микола Хшановський


Марек Холоневський з електроенцефаллографом розповідає про
ритми мозку і їх конвертацію в електроакустичні шедеври
На сцені - Марек Холоневський, Алла Загайкевич, Панайотіс Кокорас



Ось за цими дверима все відбувалося.

Півтон Безвухий
поишерення на умовах сс by-sa 4.0


пʼятниця, 31 березня 2017 р.

Урок культурної політики в Московській консерваторії

У мережі Інтернет з'явилося відео з уроку культурної політики Московської консерваторії, на якому зачитується список "ворогів народу". Але викладачеві не пощастило - студент Данііл Пільчен публічно висміює цей список і викладач не може з тим нічого вдіяти.



Ось як коментує побачене вихованець Московської консерваторії Павло Гінтов


У моїй рідній Московської консерваторії, виявляється, існує обов'язковий курс «Культурна політика Росії». Студентам розповідають про героїчну боротьбу Путіна з нацзрадниками, загниваючим Заходом, шкідливими жидобендерами та іншими русофобами. Присутність слова «культурна» в назві предмета для мене залишається загадкою. Але, думаю, всім повинно бути очевидно, що, не володіючи цими знаннями, неможливо зіграти сонату Бетховена або баладу Шопена. А вже якщо взявся за Рахманінова чи Чайковського, то вже точно ніяк не обійтися без реферату на тему «Лія Ахеджакова - ворог народу».

Курс йде вже півроку. Півроку сотні студентів відвідують його, отримують оцінки. Півроку професори та викладачі мовчки приймають той факт, що в стінах консерваторії студентів вбивають в голову шизофренічні марення.

Стара добра історія про те, як весь показує біла чашку і каже, що чашка синій. І всі погоджуються. Потім з'являється єдина адекватна людина, яка говорить, що чашка-таки біла. На цьому відео один із студентів, Данило Пільчен, висміює фашистську маячню, яку несе викладачка. Викладачка у відповідь кричить: «Дебил Закрий рот Геть звідси!»

Відео потрапило в ЗМІ, і через кілька днів викладачка написала заяву про звільнення.

Тепер серед людей, що мають відношення до консерваторії, йде жвава дискусія. Одні підтримують Пільчена. Інші агресивно налаштовані проти нього. Використовуючи приклад білої чашки, перерахую деякі тези цих пацієнтів:
- Так, чашка біла, але як можна так розмовляти з учителем? Він просто хам!
- Ми і так знаємо, що чашка біла, але це ж нахабство ось так вголос заявляти про це!
- Чашка може бути не зовсім синя, але студент повинен поважати вчителя і мовчати!
- Та хто він взагалі такий? Нехай сидить мовчки і складає свою музику.
- Курс залишиться, просто тепер хтось інший буде розповідати про синю чашку. А бідна жінка залишилася без роботи. Вона-то в чому винна? Ось вже молодець, домігся свого!

І, звичайно, моя улюблена теза, як же без неї:
- Хлопець просто піариться.

А курс, так, залишиться. Інакше Рахманінова не зіграти.

пʼятниця, 10 березня 2017 р.

Музична консервація: як працюють національні оркестри і колективи

 З 8 листопада в Україні діє закон № 3822-Д, відповідно до якого не менше 25% пісень в ефірі радіостанцій повинні бути українською мовою. Приватні, фінансово незалежні від держави організації зобов'язані дотримуватися квоти. У той же час на бюджетні гроші в країні існує безліч музичних колективів, яких цей закон якраз не торкнувся. Виникає абсурдна ситуація, при якій українську музику зобов'язані популяризувати приватні структури, а репертуарна політика оркестрів, що фінансуються платниками податків, часто нескінченно далека від народу і відірвана від сучасності.

Вишенька на цьому святковому торті - національні колективи, найбільш високооплачувані музичні організації в нашій країні. На балансі Міністерства культури знаходиться 12 національних музичних колективів. У 2017 році вони в цілому отримають 414 580 000 грн. Наскільки ефективно можуть бути витрачені ці гроші - спробуємо розібратися в кожному конкретному випадку.

субота, 4 березня 2017 р.

Флешмоб: #Врятуємо_школи_естетичного_виховання

В Україні стартував Флешмоб #Врятуємо_школи_естетичного_виховання. Метою флешмобу є привернення уваги інститутів влади до загроз, що постали перед Школами естетичного виховання у зв'язку з децентралізацією і перспективою реформування початкової мистецької освіти. 

Учасники флешмобу - вчителі і учні музичних, хореографічних, художніх шкіл - фотографуються з гаслами «SOS. Врятуйте музичні школи», «Ми хочемо навчатись музиці», «Сьогодні я навчаюся - завтра прославляю Україну», «Професійне мистецтво - професійна країна»,


середа, 1 березня 2017 р.

Конфлікт в Національній опері і "контрактний закон"

До Вашої уваги - стаття балетного продюсера Альони Матвієнко. На жаль усі тексти Альона пише для росіян, проте вони актуальні насамперед для нас, адже дія розгортається в центрі Києва. Отже...



У Національній Опері черговий скандал. Причиною його став конфлікт між адміністрацією Національної Опери України та артистами, членами профспілки "Вільна Опера", щодо "особливостей" застосування Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчий актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" №955-VIII.


Я не оцінюю якість закону, для цього є юристи і знавці Конституції і Кодексу законів про працю України. Очевидно, що якість більшості законів, що виходять зі стін нашого Парламенту, на жаль, породжують більше суперечок і плутанини, ніж реальних реформ. Але, хочу звернути увагу на цей конкретний випадок, що в черговий раз висвічує свавілля, що панує в Національній Опері України, а також висвітлює сумні тенденції в державному секторі культури і країні загалом.

Так що ж викликало новий скандал в першому музичному театрі країни? Причиною скандалу стало те, що керівництво театру в особі генерального директора Петра Чуприни і головного режисера Анатолія Солов'яненка оперативно відреагувало на прийняття нового закону і вирішило остаточно закріпачити весь творчий склад театру. Питання зі своїми посадами вони вирішили досить просто: все художнє керівництво отримало в кінці 2016 року нові 5-річні контракти. Про проведення будь-яких конкурсів мови не йшло. Ну а беззмінний генеральний директор Чуприна на цій посаді з 1999 року, гіпотетично його черговий 5-річний контракт закінчиться в 2018 році, але, з огляду на те, що протягом усього періоду свого "царювання" він благополучно минув конкурси при укладенні з ним контрактів, його чергове призначення більш, ніж ймовірно.

А ось рядових артистів керівництво театру вирішило остаточно закріпити в якості рабів. Керівництво театру змушує артистів підписати такий контракт, за яким їх можна звільнити за будь-який косий погляд у бік керівництва. Долю артистів тепер вирішує маленька купка злодіїв, нездар і пристосуванців.

Абсолютна незахищеність перед обличчям навіть не держави, а 5 осіб, що стоять на чолі театру, і обурила артистів.

Але, як мені здається, цей скандал, що розгорається, висвітлив 2 головні проблеми:

1. Плювати в Україні хотіли на профспілки і їх права. У нас профспілки за радянською калькою не сприймають, як добровільне цехове об'єднання працівників для захисту своїх прав та дотримання балансу в правових і трудових відносинах між працівниками і роботодавцями. У нас профспілки - це там, де гіпотетично можна оформити пільгову путівку в санаторій барачного типу. У нас керівництво будь-якого підприємства навіть уявити не може, що з профспілкою потрібно вести діалог, а працівники не вірять в те, що профспілка створена для того, щоб представляти і захищати їх права. Тому, в першу чергу під звільнення в Національній Опері потрапили лідери профспілки, які посміли заявити про свої права!

Ми декларуємо своє прагнення до Європи і відданість європейським цінностям. Такі кон'юнктурники, як Чуприна і Солов'яненко, перші деруть горлянку за те, що вони вже двома ногами в Європі, а звільнення людей представляють, як чистку "авгієвих стаєнь", що не більше, не менше. А тепер спробуйте уявити собі таке ставлення до профспілки в будь-якій країні Євросоюзу! Його лідерів навіть не пускають в будівлю театру для того, щоб вони могли забрати як особисті речі, так і документи профспілки!

2. Як роботодавець, я "за" введення контрактної системи. Але реалізація найбільш благих намірів, якщо такі і були, при прийнятті Закону N955-VIII стає неможливою через системні проблеми: Контрактна система ефективна в умовах цивілізованого світу. Баланс сил забезпечують судова система і профспілки. Але головне те, що в Європі і США, на які орієнтувалися автори вищезгаданого Закону, контракт в першу чергу укладають з керівництвом. Керівництво театром має відповідати рівню театру, його цілям і прагненням. І саме керівництво театру несе відповідальність за ефективність театру (в тому числі і економічну), рівень театру і його імідж. Відповідно, директор театру в таких умовах не може собі дозволити конфлікт з колективом, махінації з контрактами, звільнення працівників виключно через свою примху, призначення творчого керівництва сумнівних талантів і кваліфікації тому, що це безпосередньо позначиться на тих показниках, за які директор відповідає.

Але за всі ці роки Міністерство Культури України так і не змогло виразно сформувати культурну політику і стратегію держави. Адже гасла і декларації - це не стратегія, а популізм. Тим більше, ніхто так і не вимагає від Національної Опери, як і від будь-якого іншого закладу культури, жодних виразних результатів. Міністерство культури, либонь, і до величезного сорому, просто не уявляє, якими ці результати повинні бути. Ось саме такий стан справ і розв'язує руки таким "шановним" керівникам, як Чуприна і Солов'яненко. Вони не державну політику в сфері культури реалізують, а свої особисті дрібні інтереси і амбіції. При повному потуранні всіх міністрів культури.

Простіше кажучи, контрактна система в сфері культури в державі, в якій немає реальної культурної політики, це те ж саме, що антикорупційні органи в державі, в якому корупція є основою державної політики, - симуляція реформ і ґрунт для нової корупції і зловживань.

І за підсумком, через 3 роки після Революції Гідності, в першому музичному театрі країни, який повинен являти обличчя країни в тому числі і на міжнародному рівні, людей, які посміли відстоювати свою людську і професійну гідність, просто викидають на вулицю.


Джерело - https://blogs.pravda.com.ua/authors/amatvienko/58b592704d6f7/

Від редакції - про недолугість закону 955-VIII ми писали раніше. 
Щодо неприйнятності цього Закону ще поки він був законопроектом висловлювалася і  Громадська Рада при Мінкульті і чимало громадських організацій. Щоправда пікетів на жаль ніхто не робив. Мабуть, думали що якось минеться. А воно не минулося...


Півтон Безвухий

субота, 25 лютого 2017 р.

НСОУ: Міністр вчинив як нерозумний батько.


До нашої уваги потрапив дуже цікавий і дуже талановито складений документ,  який висвітлює непрості стосунки першого симфонічного колективу України і колишнього міністра культури, а нині - гендиректора національної філармонії Дмитра Івановича Остапенка. Документ датований ще 2014 роком, він писався в ті дні, коли Янукович щойно був визнаний "самоусуненим", і можливо ця обставина посприяла яскравому стилю листа. Але, як би там не було, віз і нині там.

Отже, ласуйте:

пʼятниця, 24 лютого 2017 р.

Керівники мистецьких освітніх закладів закликають міністра культури Є.Нищука дослухатися до фахівців


Керівники мистецьких навчальних закладів, що входили до представницьких рад директорів (ректорів) цих закладів звернулися до міністра культури Євгена Нищука із проханням не допустити проведення «реформи заради реформи». Наводимо повний текст звернення.

неділя, 19 лютого 2017 р.

Для чого потрібна масова музична освіта? Доведення від супротивного

До Вашої Уваги- стаття проект "Музика для всіх", що розробляється у ресбуліці Саха (Якутія) і роздуми про те, чому не варто економити бюджетні кошти на музичній освіті.

З Діною Костянтинівною Кірнарською я познайомився в період підготовки Першого Міжнародного конгресу, присвяченого Проекту «Музика для всіх», влітку 2013 року. Під час першої бесіди я про себе з задоволенням відзначив одну з особливостей характеру Діни Костянтинівни - прояв дивовижної чуйності до своїх співрозмовників. Тема розмови була складною. Однак здавалося, що вона інтуїтивно передбачала думки співрозмовника і легко, не нав'язливо направляла бесіду в потрібному напрямку, до суті обговорення.

Пізніше, я дізнався, що Діна Костянтинівна Кірнарська, проректор з творчої та інноваційної роботи Російської академії музики ім. Гнєсіних, доктор мистецтвознавства, професор є також і професійним психологом. Вона вивчала музичну психологію в Лондонському університеті, працювала з відомими вченими в Гарвардському університеті. Діна Костянтинівна є автором кількох фундаментальних наукових праць, її наукові статті публікуються в англійській та американській наукової періодиці, вона досконало володіє англійською мовою. Більше 20 років вивчає музичний талант і є одним з провідних фахівців в області теорії і практики тестування спеціальних здібностей.

Діна Костянтинівна неодноразово відвідувала нашу республіку. Учасникам Міжнародного конгресу запам'ятався її блискучий виступ, що дав величезний підйом в ході обговорення і прийняття рекомендацій по Проекту «Музика для всіх». У всіх документах, особливо, у опрацюванні рекомендацій її роль дуже велика.

Наприкінці лютого цього року ми провели відео-конференцію «Москва - Якутськ» за участю членів Опікунської та Науково-методичної рад Проекту «Музика для всіх», на порядку денному стояли два питання: організація літніх дитячих музичних шкіл і формування системи кадрового забезпечення проекту «Музика для всіх». Наприкінці наради я попросив Діну Костянтинівну написати статтю на тему: «Навіщо потрібна масова музична освіта». До слова сказати, Діна Костянтинівна є також і прекрасним журналістом. Як обов'язкова людина, людина, переконана в правоті своєї справи, вона швидко написала її.

Пропонована Вашій увазі стаття Діни Костянтинівни Кірнарської, а також сформульовані нею 10 причин навчати дитину музиці, я сподіваюся, будуть корисні учительській і батьківській громадськості, всім, хто не байдужий до долі кожної дитини. Глибина знання предмета обговорення, роз'яснення складних термінів музики, філософії, психології простою зрозумілою мовою на дивовижно цікавих прикладах роз'яснює багато питань, що нас хвилюють, і змушує задуматися про складний і дивовижний внутрішній світ людини.
Перший Президент Республіки Саха (Якутія)
, Депутат Державної Думи ФС Російської Федерації
М.Є. Ніколаєв.


ОСНОВНЕ ПИТАННЯ ПЕДАГОГІКИ: НАУКА АБО МИСТЕЦТВО? 

Всі ми, педагоги-музиканти, з ностальгією згадуємо нещодавнє минуле: перед нашим внутрішнім зором розгортається ідилічна картина, що змальовує зграйку схвильованих дівчат з бантами і ще більш схвильованих бабусь під вікнами нашої музичної школи. «Приймуть-не приймуть», - хвилюються вони. «Чи вдасться вступити на фортепіано? Адже конкурс дуже великий. Якщо ні, то доведеться йти на скрипку чи віолончель, а на роялі вчитися по мінімуму. Може, потім переведуть », - зітхають вони, наповнюючи серце директора школи законною гордістю.

пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Реформи музичних шкіл - чи справді вони потрібні?

13 лютого відбулося позачергове засідання Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання. На засіданні обговорювались питання майбутнього шкіл естетичного виховання у світлі "децентралізації", а також реформи, яку пропонує Міністерство культури України. 

Під час наради особливу увагу було приділено обговоренню питань законодавчого закріплення позашкільної освіти, зокрема мистецької освіти, в проекті Закону України «Про освіту» (реєстр. № 3491-д), який готується Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти до другого читання. За дорученням керівництва Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України від секретаріату в засіданні взяв участь головний консультант секретаріату Комітету Євген Васильович Красняков.

неділя, 5 лютого 2017 р.

Культпросвіт замість науки - Євген Нищук


До Вашої уваги - стаття російського блогера Ірини Карманової. Подаємо її в українському перекладі і з деякими скороченнями і коментарями - як і всі росіяни, пані Карманова пише інколи упереджено, але в основному критика справедлива.




13 січня міністр культури Є.Нищук підписав наказ №22 «Деякі питання діяльності державних та вищих навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства культури України».
 
У першому пункті документа міністр наказує: Національному центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, Українському центру культурних досліджень, Науково-дослідному інституту пам'яткоохоронних досліджень подати в міністерство на затвердження до 20 січня 2017 р нові редакції статутів організацій з визначенням їх функцій як культурно-просвітницьких, а також подати проекти штатних розкладів і розрахунки до них в межах передбачених бюджетних асигнувань.


неділя, 22 січня 2017 р.

Як зруйнувати систему освіти



До Вашої уваги – стаття російського блогера Сандакова Д.Б., в якій надзвичайно точно передбачене те, що принаймні відбувається в закладі, де я працюю. На рахунок інших закладів судити не берусь.
Отже, програма руйнування системи освіти в 7 пунктах.


1. Зниження творчої мотивації педагогів


Загальна ідея. Як учив товариш Сталін, «кадри вирішують все». Проблеми в тому, що педагоги вищої школи – кадри ще ті. У своїй масі в ВУЗах працюють самовмотивовані особистості, які роблять свою справу добре не за зарплату і не зі страху покарання, а тому що їм це цікаво і тому, що вони вважають, що це важливо і потрібно. Як знизити робочу і творчу мотивацію цих цвяхів людей? Їх потрібно принизити. Принизити так, щоб виникла жорстка образа на систему, якій вони служать. Загострене почуття справедливості, зазвичай притаманне самовмотивованим людям, в цьому випадку зробить своє чорне діло – вони не зможуть, як і раніше служити системі, яка їх незаслужено принизила.