понеділок, 15 квітня 2013 р.

Михайло Поплавський пообіцяв відновити кафедру академічного хорового співу

На ювілейному концерті Кафедри фольклористики, народнопісенного виконавства та хорового мистецтва, що відбувся в Національній філармонії України 14 квітня 2013 року ректор Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський пообіцяв відновити кафедру академічного хорового диригування.


Анатолій Мархлевський керує хором студентів.


Трохи історії. Університет культури та мистецтв був заснований наприкінці літа 1968 року, тобто трохи більше ніж 45 років тому.  В перший же рік існування у виші було засновано хор як творчу лабораторію студентів-хормейстерів і концертний колектив, яким керував Семен Васильович Дорогий, згодом - головний диригент капели імені Л. М. Ревуцького. У 1970 році на роботу з колективом  були запрошені визнані диригенти - Анатолій Мархлевський, згодом автор настільної книги усіх диригентів і Михайло Гринишин - автор численних хорових творів та обробок народних пісень, а також монографій. Саме їх таланту і досвіду завдячує становлення кафедри і колективу.

1972 року в Київському інституті культури була заснована ще одна кафедра - кафедра народного співу, творчою лабораторією студентів якої став народний хор, що згодом отримав ім'я свого славетного керівника - Станіслава Павлюченка. Саме 40 років з дати заснування цієї кафедри і стали приводом святкового концерту у філармонії. 

Протягом десятиліть обидва колективи - академічний і народний студентський хори налічували порядку 70-80 виконавців, тобто приблизно по 14-16 студентів з кожного курсу.  Відповідно в інституті працювали дві кафедри - народного співу та академічного. Так було до кінця 2000-х років, коли імовірно в силу перманентної економічної кризи набори музикантів-академістів стали скорочувати і академічну та народну кафедри врешті-решт об'єднали в одну, "фольклористики, народнопісенного виконавства та хорового мистецтва", вік якої тепер рахують по її молодшій секції - народній.


Що відбулося на концерті. Академічний хор відкривав концерт у філармонії досить складною програмою - звучали твори сучасних композиторів В. Степурка, Є. Станковича та І. Тилика, що вимагають від виконавця неабиякої вправності .

Привітати колектив вийшли знані колеги з консерваторії - Євген Савчук та Дмитро Радик. Дмитро Радик був відвертим. Відзначивши, що академічний хор продовжує на найвищому рівні розвивати традиції, закладені славетними митцями, він відзначив що подальша "камералізація" хору (тобто зменшення його складу) порівнювана  з "федералізацією України" і може призвести до критичних наслідків.

Наступний номер програми - хор "Я убит подо Ржевом" Р. Щедріна, блискуче виконаний хором ANIMA, навів на сумні роздуми про життя і смерть, про одвічне питання "бути чи не бути", і про титанічні зусилля, які інколи доводиться докладати у важкі періоди історії аби вижити - фізично і духовно. 

Наступним номером програми прозвучала Ода Києву Лесі Дичко. Уславлена композиторка піднялася на сцену, щоб подякувати хору і особисто керівникові хору Наталії Кречко за численні прем'єри, що здійснив хор під її орудою в рамках організовуваних Спілкою композиторів фестивалів, відзначила здобутки хору на міжнародному рівні і.... звернулася до ректора університету з проханням матеріально підтримати поїздку хору на фестиваль Хайнувку,  де запам'ятали виступ університетського хору і з нетерпінням очікують на приїзд колективу.  

Жіночі чари пані Лесі не залишили ректора байдужим. Михайло Михайлович перед повним залом філармонії пообіцяв не тільки підтримати поїздку колективу, але й з 1 травня цього року відновити кафедру академічного хорового мистецтва саме у статусі кафедри, і збільшити прийом абітурієнтів академічного напрямку.  Зал відреагував бурхливими оплесками.

Хор ANIMA під орудою Н. Кречко у м. Невшатель, Швейцарія
Для довідки. Академічний хор від народного відрізняється принципово відмінною манерою співу і, відповідно, характером звуку.

На виконання академічним хором розраховані усі без винятку твори композиторів-класиків, а також величезний пласт української музики - від кантат Лисенка і обробок Леонтовича до новітніх опусів Сильвестрова і Станковича. В КНУКіМ цей напрямок представлений хором ANIMA. Керівник - заслужена артистка України Наталія Кречко. 

Народний хор як мистецьке явище з'явився в епоху розвитку масової пісні на теренах СРСР, його репертуар складають майже виключно обробки народних пісень та стилістично близькі до них твори українських композиторів радянського періоду. В КНУКіМ цей напрямок представлений хором ім. Павлюченка. Керівник - Олена Скопцова.

Порівняно молодим мистецьким явищем є фольклорні ансамблі, що культивують автентичну манеру народного співу. Їх репертуар орієнтований виключно на народні пісні в їх оригінальних версіях, хоча відомі спроби поєднати автентичне виконавство з традиціями електронної або рок-музики.  В КНУКіМ цей напрямок представлений ансамблями "Кралиця" (керівник - заслужений працівник культури України Іван Синельников) і "Многая лєта" (керівник - Ганна Коропніченко).

Півтон Безвухий


пʼятниця, 12 квітня 2013 р.

Переможців конкурсу «Каштановий рояль» можна буде почути на Вікісховищі!



17-22 травня в Києві  проходитиме конкурс піаністів-аматорів «Каштановий рояль», що організує Дім культури і освіти «Майстер-клас».  Це перший в Україні конкурс, в якому зможуть позмагатися у фортепіанній вправності ті, хто не займається цим професійно, хоча на Заході такі конкурси вже мають давню традицію.

Іншою родзинкою цього конкурсу стане те, що аудіозаписи кращих виконань будуть опубліковані в проектах Вікімедіа на умовах вільних ліцензій. Таким чином переможці конкурсу отримають унікальну можливість потрапити на сторінки найбільшої у світі енциклопедії, а найбільша енциклопедія - поповнитися аудіо матеріалами. Сприятиме  розміщенню аудіо записів громадська організація «Вікімедіа Україна», що виступатиме як інформаційний партнер конкурс піаністів «Каштановий рояль»

Особливістю проектів Вікімедіа (як Вікіпедії, так і, наприклад, Вікісховища) є те, що їх вміст  є «вільним» в тому значенні слова, яке вкладає в нього законодавство США, країни в якій народилася Вікіпедія і під юрисдикцією якої працює сам Фонд Вікімедіа. Вільний вміст – це вміст, який можна вільно поширювати, наприклад копіювати на інші сайти, публікувати на паперових носіях або компакт-диcках і навіть отримувати з того комерційний прибуток за умови вказання авторства і збереження вільної ліцензії. Відоме гасло «Вікіпедія – вільна енциклопедія» зовсім не означає, що кожному дозволено поміщати в ній все що завгодно, а означає саме те, що матеріали цієї енциклопедії можна вільно використовувати.

Це стосується і медіафайлів, завантажених на Вікісховище – як зображень, так і аудіозаписів. Прихильники вільних ліцензій стверджують, що вільна ліцензія сприяє вільному поширенню творчості, а проекти Вікімедіа – зручний інструмент поділитися своєю творчістю і своїми здобутками з усім світом. Щоправда з точки зору американського законодавства під вільною ліцензію не можна завантажити запис твору, захищений авторським правом, як би цього не хотів виконавець. Тобто це означає, що на Вікімедіа проекти можуть будуть записані твори композиторів минулих століть і власна творчість учасників конкурсу, а ось твори сучасних композиторів або авторів нещодавнього – лише якщо на це дадуть згоду правовласники. 

Втім, «Вікімедіа Україна»  вже має досвід публікації творів сучасних авторів на умовах вільних ліцензій і відкрита для творчої співпраці з митцями усіх напрямків і видів мистецтва, які погодяться дозволити своїм творам вільно поширюватися світом. 

Умови конкурсу опубліковані на офіційному сайті "Майстер класу"

четвер, 4 квітня 2013 р.

В Києві прозвучав новий "акорд". Як це було...

Зала готелю Фаєрмонт. Музиканти улещують автівку.
"Презентація нового покоління Honda Accord перетворилась на справжній камерний концерт сучасної класичної музики" - пише російська газета autoconsalting, натхнена презентацією нової марки японської автівки у Києві.

Як фанат витонченої японською кухні, я не міг собі відмовити у задоволенні завітати на це свято східної страви, а попутньо й послухати концерт, все-таки під музику їжа засвоюється швидше! Так, мимоволі, я опинився трохи в курсі справи, і тому не втримаюсь від того, щоб дещо прокоментувати подію з музичної сторони.

Спочатку кілька коментарів до статті в згаданій газеті:

"Ідея лежала на поверхні - якщо "акорд", мусить бути якась мелодія або музика"

Авжеж. З мелодією чи без, але музика має бути. Японський керівник це розуміє. Нашим бізнес-воротилам рекомендую взяти з нього приклад.


Нам захотілось почути, як звучить наш новий седан мовою музичних інструментів.

Цікава конструкція речення - автор цих слів очевидно розцінює і автомобіль, і музичні інструменти, як живі істоти, наділені даром мови. Це правильний підхід - тільки так, вкладаючи душу, можна створити справді достойний продукт, будь то седан чи трембіта. Певно в цьому секрет успіху японців.


Тому, на презентацію дев'ятого покоління Honda Accord, яка вчора (02.04.2013 г) відбулася в Києві, запросили справжніх композиторів, що, натхненні Honda Accord 2013, представили авторські композиції 


Дякуємо за епітет "справжні" - композитори дійсно були "справжні" -  з консерваторською освітою і членськими квитками спілки композиторів. Але все ж автор трохи перебільшив - композитори побачили цю автівку вперше, тож надихнутись нею не мали можливості, і навряд чи матимуть - її ціна не співмірна заробіткові академічного музиканта.

Хондакорд у теплих музикантських обіймах
Далі переповім, як це відбувалось. На ранковій "репетиції" композитори раптом дізнаються, що замовлені їм твори братимуть участь у конкурсі, а судитимуть їх... естрадні виконавці і телеведучий. Щоб публіка не стомилася від потоку звуків, 3-хвилинні твори перемежовувались діалогами ведучої з композиторами, кожен з яких стисло міг себе представити.  Судилище відбувалося прямо в залі, точнісінько як на КВНі - журі послухало, намалювало оцінки, лічильна комісія порахувала, і елегантна як рояль дама оголосила вердикт. Найбільше вуха поп-виконавців улестив Дмітрій Ареф'єв, він набрав 71 бал із 75 можливих.

Винуватець урочистостей увесь цей час нерухомо стояв ліворуч від музикантів. Бідолаху осяювали різноколірним блимаючим світлом і скаженими синтезованими ритурнелями при кожному до нього зверненні, від чого публіка мабуть приходила в екстаз. Але  Хондакорд вперто справляв мовчанку, наче його це і не стосувалося. По закінченні присутні віддалися земному - ласували японськими стравами, фотографувалися в обнімку зі сталевим конем.

Твори, присвячені Хондакорду, запишуть на CD і даруватимуть всім, хто купить диво-автівку. Чи будуть доступні ці твори для простих смертних - поки не знаємо, але сподіваємось.

На завершення наводимо імена "справжніх" композиторів і назви їх творів (подаємо оригінальні назви творів, бо організатори дійства здатні оперувати лише російськими назвами, тоді як назви англійською та українською нещадно перекручують):
  • Вікторія Гаврик – «In the warm arms»;
  • Олексій Войтенко – «Honda tango»; 
  • Дмітрій Ареф'єв – «Enjoy the ride»;
  • Андрій Бондаренко – «Шлях на обрії»;
  • Максим Шоренков – «Welcome to the dream».
Півтон Безвухий

"Музична Україна" цурається української мови?

Державне видавництво "Музична Україна" відкрило власний інтернет-магазин, в якому представлені ноти видавництва. Адреса цього сайту виглядає дуже екзотично  http://ноты.kiev.ua,  але саме так - через "ы" і в київському домені.   
 
Будівля, в якій розташована
Національна спілка композиторів України. 
Видавництво "Музична Україна"
знаходиться у внутрішньому дворі. 
При вході в магазин дух "Ы" посилюється. Перше, що неприємно вражає - видавництво уникає державної мови. Весь інтерфейс, усі назви розділів і супровідна інформація до видань чомусь написана російською. Української версії немає.  Чому? Поки що не знаємо. Можливо видавництво вирішили приватизувати росіяни, а може натхнені проповідями Табачника видавці вирішили, що общєпанятний забезпечить видавництву більше клієнтів?

Дивимось на вибір продукції - і тут відчуття "Ы". Наприклад, у фортепіанному розділі ми нарахували аж 34 найменування, з яких аж 3 (три) - збірки творів українських композиторів. З книгами теж скрутно - лише 8 найменувань, з яких 5 - українських авторів і 3 - російських. Пошук  літератури здійснюється виключно по розділах - функції "пошук" чи хоча б каталогізатора по авторах на сайті не передбачено. Отакоє от.

Для порівняння візьмемо подібне видавництво сусдіньої держави.  По-перше дві мовні версії - мовою своєї країни (а не сусідньої!) і англійською (щоб іноземці зрозуміли).  Далі, заходимо в книгарню (Księgarnia) - очі просто розбігаються! Тут і польська музична енциклопедія в 12 томах, і широкий вибір нот сучасних польських авторів. Пошук можна здійснювати і по жанрах,  і по авторах, і по назвах, і, звичайно ж, просто функцією пошуку.   Ось, тицьнув навмання, польський композитор А. Ласонь  (далеко не найтитулованіший автор), він представлений 22 позиціями камерної музики і 21 - оркестрової.. А що у нас?: А у нас найтитулованіший метр, герой України Мирослав Скорик "Музичною Україною" представлений аж одненьким авторським виданням - збіркою фортепіанних п'єс. 

Для порівняння можна завітати і до росіян  на петербурзький "Композитор". Гідна конкуренція полякам! Так само дві мови (своя і англійська), функція пошуку, чимало сучасних російських авторів. Ну що тут скажеш, молодці наші східні сусіди? Молодці. А ми? 

Припустимо, щодо бідноти каталогу, тут існує надпопулярне виправдання - "грошей немає". Немає і хоч трісни. Навіть можемо припустити, що і на професійного програміста грошей геть немає. І таке буває. Але хоча б державною мовою сайт написати, і поставити "и" замість "ы" в адресному рядку - невже і на це гроші потрібні??  Так зверніться, люди відгукнуться і нададуть  допомогу!

P.S.  Шановний читачу! Якщо Ви згодні, що державна установа має послугуватися насамперед мовою тієї держави, якій вона належить, просимо поставити підпис у цій петиції.

Півтон Безвухий