Вишенька на цьому святковому торті - національні колективи, найбільш високооплачувані музичні організації в нашій країні. На балансі Міністерства культури знаходиться 12 національних музичних колективів. У 2017 році вони в цілому отримають 414 580 000 грн. Наскільки ефективно можуть бути витрачені ці гроші - спробуємо розібратися в кожному конкретному випадку.
Перш за все важливо розібратися з питанням, які зобов'язання перед народом на колектив накладає звання «національного»? В першу чергу - пропаганди і розвитку українського мистецтва. Це означає, що музиканти повинні бути мотивовані включати твори вітчизняних авторів в програми, шукати способи залучення до них уваги слухачів, підвищувати освіченість публіки щодо історії української музики та її сучасності.
Для того, щоб розвивалася національна симфонічна культура, колективи зобов'язані робити замовлення вітчизняним авторам, регулярно виконувати їхню музику, ініціювати прем'єри. При цьому важливо підтримувати не тільки метрів (у нас їх, по суті, три - Станкович, Скорик та Сильвестров), але і середнє - дуже талановите - покоління авторів, народжених в 60-70-і роки. І, звичайно, музику молодих, яка в симфонічних програмах майже не представлена. Тільки регулярне виконання української музики дозволить визріти новому українському симфонізму, якому практично не дають розвиватися.
Звання «національного» присуджується раз і назавжди. Це звання означає дуже значне підвищення зарплат, яке, по ідеї, потрібно постійно виправдовувати. Адже кожен місяць нараховується сума, що багаторазово перевищує ставки в аналогічних колективах без вищих державних звань.
Так, виходить, що підтримують сучасних авторів у нас в країні переважно недержавні структури і окремі музиканти, найчастіше з чисто альтруїстичних спонукань. Тобто, даром. Чому ж за кордоном Україну знають завдяки проектам Влада Троїцького, дуету молодих віртуозів Duo Violins, виступів приватного оркестру New Era Orchestra, а при цьому один концерт хору імені Верьовки в ДК міста Васильків обходиться платникам податків в 3 619 625 грн? Невже концерт в ДК міста Васильків важливіший, наприклад, за участь у Франкфуртському книжковому ярмарку, на який ніколи не дістає грошей? Скільки нових концертних залів, в яких так потребує наша країна, можна було б побудувати, якби ми не субсидували колективи, ось уже 50 років виконують одні і ті ж танці, що відображають погляд радянської Москви на аграрну Україну?
Все це - дуже важливі питання, які кожен з нас повинен задати сам собі і колективам, за існування яких ми платимо. Може бути, є сенс раз на рік влаштовувати конкурс грантів і ділити цю суму в 414 мільйонів гривень серед тих, які дійсно може презентувати якісний український продукт?
Ми проаналізували роботу 12 національних колективів в цьому концертному сезоні, з вересня по початок березня. Результати виявилися абсолютно несподіваними, оскільки оркестр народних інструментів діє ефективніше Національної філармонії - найдорожчого колективу в області класичної музики. З нього і почнемо.
Національна філармонія України
Профінансовано в 2016 році: 54 124 800 грн
План на 2017 рік: 87 300 000 грн
До структури філармонії входить Симфонічний оркестр НФУ і Київський камерний оркестр. У ній також є десять ансамблів, назви яких гідні провінційного палацу культури 60-х років минулого століття: інструментальний квартет «Джерело», народний ансамбль «Веселі Музики», ансамбль народних інструментів «Дивограй», ансамбль народних інструментів «Рідні наспіви», вокальне тріо «Козачка» і т.п. У філармонічній програмі вони з'являються в кращому випадку раз в сезон. В інший час, мабуть, колесять по ДК. Чи повинні ці колективи перебувати на балансі Національної філармонії, якщо їх діяльність не вписується в естетику і репертуарну політику оплоту класичної музичної культури?
Є ще 11 солістів-інструменталістів, серед яких найнесподіванішим виглядає піаніст мега-рівня, переможець конкурсу Рубінштейна Антоній Баришевський. Кожна його подія - аншлагова і концептуальна, чого не скажеш про концерт Лариси Деордієвої з фортепіанними баладами або Людмили Марцевич з концертом музики Шопена в рамках циклу «Звуки натхнення». Також з бюджету філармонії гроші отримують 14 вокалістів і п'ять майстрів художнього слова, троє з яких - пенсіонери.
У філармонічний план сезону вписано близько 200 концертів. Звучить музика Німеччини та Австрії, Росії і Франції, Польщі, Фінляндії та Іспанії. За весь рік - лише 29 концертів, в яких присутній хоча б один твір українського автора. Тобто, в шести концертах з семи Національна філармонія, покликана пропагувати національну класичну музику, уникає будь-якого - навіть п'ятихвилинного - її включення в програми.
Окреме питання - які композитори все ж прориваються в програми. З класиків - Микола Лисенко, Семен Гулак-Артемовський, Кирило Стеценко, Яків Степовий і т.д. З живих патріархів - Євген Станкович (5 разів), Мирослав Скорик (4 рази) і Валентин Сильвестров (один раз). Серед тих, кому менше 70 років, - Сергій Пілютиков (двічі), Олександр Щетинський, Ганна Гаврилець, Олександр Родін, Олексій Ретинський, Вікторія Польова, Золтан Алмаші та Святослав Луньов. Усе. Це при тому, що в Спілці композиторів України є 290 авторів і поза його статутом композиторів теж досить.
Хто з музикантів, які перебувають в філармонії, грає українську музику? Диригенти Микола Дядюра, Віталій Протасов (п'єса Луньова) і Роман Кофман (твір шістдесятника Валентина Бібіка) з симфонічним оркестром Національної філармонії. Звучить вона також у виконанні піаністів Антонія Баришівського і Марії Вихляева, бас-баритона Андрія Маслакова і меццо-сопрано Руслани Якобінчук.
Висновок з усього вищесказаного невтішний: отримуючи з бюджету 87 мільйонів на розвиток української культури, Національна філармонія не справляється з цим завданням ні в кількісному, ні в якісному плані. Українська музика в програмах - колекційна рідкість. При цьому будь-які відмовки щодо того, що п'єси сучасних вітчизняних авторів не будуть сприйняті публікою, безпідставні. Недавню прем'єру «Семи останніх слів Христа» Олександра Родіна зал зустрів стоячими оплесками.
Є ще 11 солістів-інструменталістів, серед яких найнесподіванішим виглядає піаніст мега-рівня, переможець конкурсу Рубінштейна Антоній Баришевський. Кожна його подія - аншлагова і концептуальна, чого не скажеш про концерт Лариси Деордієвої з фортепіанними баладами або Людмили Марцевич з концертом музики Шопена в рамках циклу «Звуки натхнення». Також з бюджету філармонії гроші отримують 14 вокалістів і п'ять майстрів художнього слова, троє з яких - пенсіонери.
У філармонічний план сезону вписано близько 200 концертів. Звучить музика Німеччини та Австрії, Росії і Франції, Польщі, Фінляндії та Іспанії. За весь рік - лише 29 концертів, в яких присутній хоча б один твір українського автора. Тобто, в шести концертах з семи Національна філармонія, покликана пропагувати національну класичну музику, уникає будь-якого - навіть п'ятихвилинного - її включення в програми.
Окреме питання - які композитори все ж прориваються в програми. З класиків - Микола Лисенко, Семен Гулак-Артемовський, Кирило Стеценко, Яків Степовий і т.д. З живих патріархів - Євген Станкович (5 разів), Мирослав Скорик (4 рази) і Валентин Сильвестров (один раз). Серед тих, кому менше 70 років, - Сергій Пілютиков (двічі), Олександр Щетинський, Ганна Гаврилець, Олександр Родін, Олексій Ретинський, Вікторія Польова, Золтан Алмаші та Святослав Луньов. Усе. Це при тому, що в Спілці композиторів України є 290 авторів і поза його статутом композиторів теж досить.
Хто з музикантів, які перебувають в філармонії, грає українську музику? Диригенти Микола Дядюра, Віталій Протасов (п'єса Луньова) і Роман Кофман (твір шістдесятника Валентина Бібіка) з симфонічним оркестром Національної філармонії. Звучить вона також у виконанні піаністів Антонія Баришівського і Марії Вихляева, бас-баритона Андрія Маслакова і меццо-сопрано Руслани Якобінчук.
Висновок з усього вищесказаного невтішний: отримуючи з бюджету 87 мільйонів на розвиток української культури, Національна філармонія не справляється з цим завданням ні в кількісному, ні в якісному плані. Українська музика в програмах - колекційна рідкість. При цьому будь-які відмовки щодо того, що п'єси сучасних вітчизняних авторів не будуть сприйняті публікою, безпідставні. Недавню прем'єру «Семи останніх слів Христа» Олександра Родіна зал зустрів стоячими оплесками.
Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського
Профінансовано в 2016 році: 28 240 900 грн
План на 2017 рік: 45 017 000 грн
Ансамбль Вірського, як і 70 років тому, - візитна картка України. Дискотека
наших прабабусь і сьогодні здатна захоплювати глядача як українського,
так і зарубіжного, аж до британської королеви Єлизавети, яка запросила
танцівників на званий сніданок в Букінгемський палац. Судячи
з усього, глядач готовий з року в рік дивитися одну і ту ж програму з
танців, поставлених Павлом Вірським 50-70 років тому і Мирославом
Вантухом - 30 років тому. Змінюються тільки танцюристи: на вигляд більшості артистів не більше 30-ти.Цікаво заглянути на сайт одного з найбільш високооплачуваних колективів України. Основна мова - російська. По центру сторінки - дивний колаж, де танцівники в атласних шароварах приземляються в стрибку прямо на віночки українок з величезними короваями в руках. У розділі «Колектив» - лише дирекція. П'ятеро людей, з яких троє носять прізвище «Вантух» - батько, мати і син. Про танцівників і оркестр - ні слова. Славу колективу створюють талановиті аноніми. Крім того, немає ніякої інформації про майбутні концерти і програми.
Що стосується сповідуваної естетики, ансамбль Вірського - ідеальної краси уявлення про аграрну радянську Україну. І ми за інерцією продовжуємо тиражувати цей образ наївного вусатого українця в атласних шароварах всередині країни і за її межами, виносячи за дужки України урбаністичну, Україна наукову, сучасне мистецтво України, в решті решт. Так, ансамбль, який зробив собі ім'я в радянські роки, продовжує збирати аншлаги. Але, за великим рахунком, його рятує тільки те, що хлопці рідко виступають, і в таких умовах можна з року в рік показувати одну і ту ж ностальгічну програму.
Що стосується сповідуваної естетики, ансамбль Вірського - ідеальної краси уявлення про аграрну радянську Україну. І ми за інерцією продовжуємо тиражувати цей образ наївного вусатого українця в атласних шароварах всередині країни і за її межами, виносячи за дужки України урбаністичну, Україна наукову, сучасне мистецтво України, в решті решт. Так, ансамбль, який зробив собі ім'я в радянські роки, продовжує збирати аншлаги. Але, за великим рахунком, його рятує тільки те, що хлопці рідко виступають, і в таких умовах можна з року в рік показувати одну і ту ж ностальгічну програму.
Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки
Профінансовано в 2016 році: 27 152 600 грн
План на 2017 рік: 43 435 500 грн
Ровесник ансамблю Вірського, двічі український хор ( «український народний хор України», як випливає з офіційної назви) з'явився в період Другої світової війни відповідно до постанови Ради Народних комісарів. Мабуть, створення колективу було справою державної ваги і повністю узгоджувалося з політикою партії, інакше колектив не організовували б «зверху». Наукового співробітника Інституту фольклору АН УРСР Григорія Верьовку, сина бідного селянина, людину талановиту і ідеологічно надійну, поставили керувати величезним колективом. Згідно з постановою, Державний український хор складався з 134 чоловік, з яких 84 - співаки, 34 - артисти оркестру народних інструментів, 16 - артисти балету.
Колектив був створений у сталінські часи для того, щоб транслювати схвалений московською верхівкою образ України - щасливої і простодушної аграрної республіки.
На сьогоднішній момент в складі колективу понад 150 учасників. І репертуар, і ідеологія в ньому законсервувалися з радянських часів.
З календаря подій на сайті ансамблю можна дізнатися, що на три місяці 2017 року для колективу розписано лише три виступи. 10 і 11 січня - в МЦКМ (Жовтневому палаці), 17 березня - в ДК міста Васильків. Шляхом нескладних математичних дій, розділивши загальний бюджет в 43 435 500 грн на 12 концертів (виходячи з того, що за три перших місяці 2017 у колективу - три концерти, тобто в середньому - по одному на місяць) можна підрахувати, що один концерт ансамблю обходиться платникам податків в 3 619 625 грн.
Колектив був створений у сталінські часи для того, щоб транслювати схвалений московською верхівкою образ України - щасливої і простодушної аграрної республіки.
На сьогоднішній момент в складі колективу понад 150 учасників. І репертуар, і ідеологія в ньому законсервувалися з радянських часів.
З календаря подій на сайті ансамблю можна дізнатися, що на три місяці 2017 року для колективу розписано лише три виступи. 10 і 11 січня - в МЦКМ (Жовтневому палаці), 17 березня - в ДК міста Васильків. Шляхом нескладних математичних дій, розділивши загальний бюджет в 43 435 500 грн на 12 концертів (виходячи з того, що за три перших місяці 2017 у колективу - три концерти, тобто в середньому - по одному на місяць) можна підрахувати, що один концерт ансамблю обходиться платникам податків в 3 619 625 грн.
ДП «Національний будинок органної і камерної музики України»
Профінансовано в 2016 році: 26 928 800 грн
План на 2017 рік: 44 060 000 грн
Один з найулюбленіших залів киян. Сюди ходять навіть ті, хто ніколи не слухає класику - «на орган». Колектив знаходиться в стані перманентної боротьби з Римо-католицькою парафією Святого Миколая. Клавіатура і педалі органу знаходяться в центральній частині вівтаря, тому органісти часто змушені репетирувати ночами, коли сцена не використовується в потребах культу.
До структури Будинку органної та камерної музики входять п'ять ансамблів - ансамбль класичної музики імені Бориса Лятошинського, камерні ансамблі «Київ», «Равісан» і «Київ-Брасс», а також квартет імені Миколи Лисенка. Незважаючи на те, що чотири колективи з п'яти носять імена українських композиторів або рідного міста, вітчизняна музика займає в їх програмах другорядне місце або майже не звучить. З цих п'яти колективів українці найчастіше звучать у квартеті імені Лисенка, найрідше - у ансамблю «Равісан».
Крім того, в складі колективу - 9 солістів-інструменталістів, 6 вокалістів і 6 органістів. Приміром, на березень заплановано 19 органних концертів. «Італійська органна музика XVII-XIX століть» і «Музика Баха і Генделя» у виконанні Ірини Харечко; програма з Генделя, Баха, Луцці і Вілла-Лобоса від органістки Анни Бубнової і героя України, народної артистки і лауреата Шевченківської премії Ольги Басистюк; «Золота епоха романтизму» від Ірини Калиновської; «Органні твори Баха» зіграє Валерія Балаховська. Народний артист України Володимир Кошуба зіграє чотири концерти - з музикою Каччіні, Перголезі, Чайковського, Петрова, Дворжака, Альбеніса та ін. авторів. Виходить, протягом місяця кияни не почують жодного органного твору українського автора, хоча і готових партитур - маса, і на замовлення автори готові писати хоч безкоштовно, тільки б грали.
Єдиний концерт зі 100% українським контентом - ф'южн-феєрія «В снах різдвяних ночей» з авторською музикою Івана Тараненка і його ж фольклорними обробками. Тільки Іван Тараненко - зовсім не соліст Національного будинку органної та камерної музики.
До структури Будинку органної та камерної музики входять п'ять ансамблів - ансамбль класичної музики імені Бориса Лятошинського, камерні ансамблі «Київ», «Равісан» і «Київ-Брасс», а також квартет імені Миколи Лисенка. Незважаючи на те, що чотири колективи з п'яти носять імена українських композиторів або рідного міста, вітчизняна музика займає в їх програмах другорядне місце або майже не звучить. З цих п'яти колективів українці найчастіше звучать у квартеті імені Лисенка, найрідше - у ансамблю «Равісан».
Крім того, в складі колективу - 9 солістів-інструменталістів, 6 вокалістів і 6 органістів. Приміром, на березень заплановано 19 органних концертів. «Італійська органна музика XVII-XIX століть» і «Музика Баха і Генделя» у виконанні Ірини Харечко; програма з Генделя, Баха, Луцці і Вілла-Лобоса від органістки Анни Бубнової і героя України, народної артистки і лауреата Шевченківської премії Ольги Басистюк; «Золота епоха романтизму» від Ірини Калиновської; «Органні твори Баха» зіграє Валерія Балаховська. Народний артист України Володимир Кошуба зіграє чотири концерти - з музикою Каччіні, Перголезі, Чайковського, Петрова, Дворжака, Альбеніса та ін. авторів. Виходить, протягом місяця кияни не почують жодного органного твору українського автора, хоча і готових партитур - маса, і на замовлення автори готові писати хоч безкоштовно, тільки б грали.
Єдиний концерт зі 100% українським контентом - ф'южн-феєрія «В снах різдвяних ночей» з авторською музикою Івана Тараненка і його ж фольклорними обробками. Тільки Іван Тараненко - зовсім не соліст Національного будинку органної та камерної музики.
ДП «Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України»
Профінансовано в 2016 році: 21 179 600 грн
План на 2017 рік: 33 795 000 грн
Поряд з симфонічним оркестром Національної філармонії це головний оркестр країни. З 18 січня по 26 березня перебуває на гастролях по США на запрошення промоутерської компанії Columbia ArtistManagement. Комерційна поїздка наробила багато шуму в ЗМІ, оскільки оркестр шукав $ 90 тис. на переліт і перевезення інструментів, запевняючи спонсорів в тому, що це надзвичайно важливий тур для того, щоб заявити про Україну в США. Тим часом, на сайті компанії Columbia ArtistManagement можна бачити, що з чотирьох програм туру українська музика є лише в двох. При цьому в обох випадках включені твори одного і того ж автора - Євгена Станковича. Левова ж частка матеріалу, що звучить - це російська класика: Шостакович, Рахманінов, Стравінський, Чайковський і Прокоф'єв. Вкрай цікаво, як останні троє підносяться американському слухачеві, чи акцентується їх українське коріння.
Вдома протягом сезону оркестр повинен зіграти 20 концертів. З них - твори лише трьох українських патріархів: по два - Мирослава Скорика та Євгена Станковича, одне - Валентина Сильвестрова. При цьому обидві п'єси Станковича, Концерт №2 для скрипки з оркестром і Триптих з балету «Ніч перед Різдвом» обігравалися перед поїздкою в США. Концерт № 3 для фортепіано з оркестром Скорика був приурочений до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, а Симфонію №3 Валентина Сильвестрова включив в програму його давній товариш, диригент Ігор Блажков. Про підтримку і стимулювання національної композиторської школи, про замовлення авторам мови взагалі не йде. У цьому сезоні колективом виконуються лише готові партитури визнаних авторів, яким за 70 років.
Вдома протягом сезону оркестр повинен зіграти 20 концертів. З них - твори лише трьох українських патріархів: по два - Мирослава Скорика та Євгена Станковича, одне - Валентина Сильвестрова. При цьому обидві п'єси Станковича, Концерт №2 для скрипки з оркестром і Триптих з балету «Ніч перед Різдвом» обігравалися перед поїздкою в США. Концерт № 3 для фортепіано з оркестром Скорика був приурочений до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, а Симфонію №3 Валентина Сильвестрова включив в програму його давній товариш, диригент Ігор Блажков. Про підтримку і стимулювання національної композиторської школи, про замовлення авторам мови взагалі не йде. У цьому сезоні колективом виконуються лише готові партитури визнаних авторів, яким за 70 років.
ДП «Національний одеський філармонічний оркестр»
Профінансовано в 2016 році: 21 374 000 грн
План на 2017 рік: 34 060 000 грн
На тлі кричущого кітчу Одеської філармонії Національний одеський філармонічний оркестр - камертон стилю. Концерти з головним диригентом, американцем і народним артистом України Хобартом Ерлом протистоять філармонічним абонементам «Зірки, запалені генієм», «Сакс-революція» і іншій дикості, що відбувається в красивому історичному будинку за проектом Олександра Бернардацці. Крім класики грають одеських авторів. Найближчий концерт присвячений пам'яті Юлії Гомельської та Олександра Красотова. Він повністю побудований з партитур цих двох одеських композиторів.
Національна заслужена академічна капела України «Думка»
Профінансовано в 2016 році: 17 170 200 грн
План на 2017 рік: 27 999 000 грн
Колектив, без якого практично неможливо жодну пафосну подія. Якщо потрібно гримнути - це до гучної «Думки». Якщо проводити порівняння, то «Думка» - це Ніна Матвієнко в класичній традиції, настільки за нею закріпилося звання еталона української хорової культури.А тепер заходимо на сайт колективу і дивимося розділ «Репертуар». Що характерно, він поданий виключно англійською мовою. Першу групу представляє українська церковна музика. Другу - музика російської православної традиції: Літургія св. Іоанна Златоуста Рахманінова і Чайковського. Третя - традиційні українські хори і музика сучасних авторів (наймолодшому з них - Володимиру Зубицькому - 64 роки). Нарешті, четверта група - це репертуар з симфонічним оркестром. З 24 запропонованих авторів тільки два - українці. Природно, патріархи - Станкович і Сильвестров.
Повернемося до філармонічних виступів колективу. У цьому сезоні він повинен вийти на філармонічну сцену тричі. Один раз - з Барбівською колядою Ганни Гаврилець. Два інших концерти - це збірка з Вагнера, Брукнера і Верді, а також Симфонія №9 Людвіга ван Бетховена.
Національний академічний оркестр народних інструментів України (НАОНІ)
Профінансовано в 2016 році – 15 083 800 грн
План на 2017 рік – 24 131 000 грн
Будь-який фольклорист вам скаже, що оркестр народних інструментів - це абсурд і пережиток радянської епохи. Академічні музиканти ставляться до подібних колективів зі скепсисом і снобізмом, але, тим не менш, на фоні інших національних колективів цей виглядає найбільш оригінальним і мотивованим. Олег Скрипка, ONUKA, «Друга ріка» створюють з НАОНІ оригінальні і затребувані публікою програми. У розділі «концертні пропозиції» на сайті оркестру - десяток різнопланових програм, в яких основна увага приділена саме українській музиці.Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди
Профінансовано в 2016 році: 15 016 700 грн
План на 2017 рік: 24 175 000 грн
На сьогоднішній день цей колектив, як не дивно, виглядає куди цікавішим, ніж більшість своїх національних колег. У нього відмінний сайт. Між іншим, рідкісний випадок, коли імена всіх до єдиного музиканта викладені на сайті разом зі студійними фотографіями. Відразу створюється враження не сірої маси оркестрантів, а унікальних особистостей. Красивих людей, що не менш важливо.
Всі сім концертних програм колективу складені з української музики. Крім того, на сайті представлені два CD з фольклорними обробками і оригінальними авторськими піснями.
Національний колектив солістів «Київська камерата»
Профінансовано в 2016 році: 10 711 300 грн
План на 2017 рік: 17 767 500 грн
«Київська камерата» влаштувалася під дахом Спілки композиторів України і, як то кажуть в офіційній біографії ансамблю, «довгий час була його своєрідною творчою лабораторією». Мабуть, єдиний національний оркестр, який регулярно і планомірно виконує твори сучасників. Лідер за кількістю прем'єр. У цьому сезоні зіграли п'єси Ганни Гаврилець, Юрія Шевченка, Кармелли Цепколенко, Ігоря Щербакова, Валентина Сильвестрова, Золтана Алмаші, Наталії Бойовий, Олега Безбородька, Олексія Войтенка, Віталія Вишинського, Любави Сидоренко, Олександра Шимка, Богдана Кривопуста і ще багатьох і багатьох авторів.Українську музику грають майже всюди. Скрізь, крім Національної філармонії, що в черговий раз наводить на сумні думки щодо репертуарної політики головного залу країни. У вересні «Київська камерата» зіграла монографічний концерт Вольфганга Амадея Моцарта. У жовтні підготувала Вечір італійської музики. У грудні в пам'ять про скрипаля Олексія Горохова виконала Фріца Крейслера, Нікколо Паганіні, Клода Дебюссі та Пабло Сарасате. Правда, в оркестровці самого Горохова, так що все-таки національний елемент хоч підпільно, але проник і в філармонічну програму.
Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія»
Профінансовано в 2016 році: 12 934 300 грн
План на 2017 рік: 21 480 000 грн
Ще один колектив, створений в найважчі для України роки. Він заснований в 1939 році в Станіславі (Івано-Франківську) і був покликаний зображати краян добрими і наївними селянами, що весело прискакують з бутафорськими сокирками в руках. Спочатку колектив складався з 50 артистів - це змішаний хор, танцювальна група і так званий «оркестр народного типу». Приблизно в цьому ж складі він дожив і до сьогоднішнього дня.
У колективу немає сайту. Записи на YouTube і в соціальній мережі Вконтакті демонструють законсервованість ансамблю в естетиці 70-х років минулого століття.
ДП «Національний академічний духовий оркестр України»
Профінансовано в 2016 році: 6 984 800 грн
План на 2017 рік: 11 360 000 грн
Єдиний з національних музичних колективів, які не виконав в цьому сезоні жодного твору українського автора. Серед програм - «Вальс, Вальс, Вальс», «Френк Сінатра», «Legend of Film Music», «The Best Sound of Music». Це все - програми легкого жанру, які самі по собі - комерційні проекти, що знімають з себе обов'язок пропагувати національну, та й взагалі нерозважальну музику. З подібними програмами виступають лише приватні оркестри, змушені самостійно оплачувати своє існування. Чому Міністерство культури фінансує комерційний проект - загадка.
***
Разом в сухому залишку отримуємо невтішну картину. З року в рік Міністерство культури фінансує комерційні оркестрові проекти, функціонування (а не виступи) сформованих в сталінську епоху ансамблів, що тиражують образ наївної аграрної УРСР, або ж підтримують пам'ять про західноєвропейську і російську музичні історії.
***
Разом в сухому залишку отримуємо невтішну картину. З року в рік Міністерство культури фінансує комерційні оркестрові проекти, функціонування (а не виступи) сформованих в сталінську епоху ансамблів, що тиражують образ наївної аграрної УРСР, або ж підтримують пам'ять про західноєвропейську і російську музичні історії.
Повертаючись до питання про квоти, якщо вже вони введені відносно приватних радіостанцій, які залежать від державного фінансування, то щодо національних колективів повинні діяти і поготів. Тому що колективи, що носять горде звання національних, в першу чергу повинні ініціювати створення нового творчого продукту, а не паразитувати на шедеврах культури чужих держав.
Немає коментарів:
Дописати коментар