Гуджен і електроніка – зустріч екзотик

19 квітня в залі Академії мистецтв відбувся унікальний концерт під назвою «Гуджен і електроніка», в якому зустрілися дві екзотичні поки що для наших країв музичні культури – експериментальна електроніка і традиційна китайська.

Концерт відбувався за підтримки Посольства Китайської народної республіки в Україні та Асоціації електроакустичної музики при Національній спілці композиторів України.

Спочатку кілька про гуджен. Гуджен (gǔzhēng) – це китайський народний інструмент, чимось подібний ззовні до українських гуслів, а за звучанням – до української бандури чи домри. Як і гусла, інструмент розташовують вертикально і грають на ньому – сидячи. Можна грати окремими щипками, як і на бандурі – так грають мелодію з фігураційним акомпанементом, або навіть акордами, хоча для китайської музики акорди не властиві. Швидкими переборами на інструменті можна відтворити гліссандо, приблизно як на оркестровій арфі,  з тією лише різницею, що арфа зазвичай грає діатоніку, а гуджен – пентатоніку. І нарешті, на гуджені можна  зіграти тремоло, приблизно як на нашій домрі – в цьому разі мелодія виходить особливо експресивною.

В той же час є і принципова відмінність. Хоча настроюється гуджен за пентатонікою, виконавець має можливість притискаючи струни, змінювати їх звуковисотність приблизно в межах 2-3 півтонів. Тобто, насправді, наше уявлення про китайську пентатоніку як звукоряд із 5 звуків є хибним – кожна із 5 ступенів пентатоніки може бути альтерованою. І на відміну від європейської альтерації, величина якої завжди кратна півтону, китайська альтерація припускає найтонші звуковисотні нюанси. Вони-то і забезпечують усю  виразність і унікальність китайської мелодики.

В акустичній частині концерту звучав традиційний китайський репертуар – гуджен звучав соло, в ансамблі з фортепіано, том-томом і електроніки.

Сольні твори на наш погляд прозвучали особливо вдало. Витонченість нюансів, вишукане інтонування і, в той же час, широкий тембро-динамічний діапазон гуджену імовірно потребує від виконавця неабиякої майстерності та відчуття традиції – і цю майстерність продемонсутрвали китайські інструменталістки Ван Шижу і Дін Лімін.

Дует з фортепіано натомість справив неоднозначне враження. Щойно гуджен починав застосовувати китайську альтерацію, фортепіано виглядало просто безпомічним. І це не провина піаніста (за роялем – китайський піаніст Ван Мяо). Вписати китайське відчуття в євростандарт, що відтемперовувався протягом століть – неможливо за визначенням.

Більш вдалим був дует з том-томом, багато в чому завдяки майстерності Георгія Черненка. Але і тут неспроможність стандартизованого ударного інструменту змінювати свій звуковисотний спектр давалася взнаки.

І лише в дуеті з електронікою ми почули гармонійний ансамбль двох екзотик. Твори для електроніки з гудженом спеціально написали для цього концерту Чень Юньцзя, Сергій Леонтьєв, Георгій Потопальський та Алла Загайкевич. В творі китайської композиторки

 Чень Юньцзя електроніка відігравала радше акомпонуючу роль, і слід сказати, дуже  органічно. У Сергія Леонтьєва електронна фактура виглядала більш насиченою,  натомість гуджен втратив ті чарівливі альтерації, якими так вигідно приваблював у творі китайської авторки.  

Твори Георгія Потопальського і Алли Загайкевич передбачали обробку звука в реальному часі, таким чином гуджен виявився цілковито підпорядкованій модерній європейській ідеї. Обидва композитори уникали питомо китайських альтерацій, натомість використали невластивий прийом гри на гуджені – гри смичком, що при електронній обробці давав тяглі звуки з негармонічними спектрами. Георгій Потопальський додатково ввів на сцену акторський персонаж (і сам же виконав його роль), який пластичними рухами ніби зображував виконавця на електронному інструменті.

І нарешті завершальний номер – традиційна китайська мелодія «Квітуче дерево сливи», знову спонукав замислитися про те, що народне мистецтво – вічне.

P.S. Невеличкі фрагменти звучання з концерту можна послухати на сайті Півтона Безвухого "Композитор"