Виконували— національний симфонічний оркестр, капела «Думка» та солісти— Олена Нагорна, Наталія Половинка, Станіслав Бадрак. Диригував — Володимир Сіренко.
Взагалі на наш погляд написання масштабного вокально-симфонічного твору на слова Шевченка є справою ризикованою. З одного боку на слова Шевченка, і особливо такі як «Заповіт» або «Зоре моя вечірняя», вже написано чимало відомих творів. З іншого боку сам по собі жанр ораторіальний протягом останнього століття українськими композиторами використовувався досить шаблонно: в радянські часи у славу компартії, в українські — оплакування жертв московської окупації. І те і інше, щоправда, нерідко приносило авторам державні премії.
Тим не менш, на наш погляд Богдані Фроляк вдалося уникнути цієї пастки. Твір написаний в неокласичному стилі, далекому від патетичних позовів, що могли би викликати асоціації з ленінським або пост-ленінським періодом української музики. Переважає дуже прозора фактура, яка дозволяє почути поетичний текст навіть на тихих нюансах, а фінальний же номер - власне «Заповіт», написано в мажорній тональності і повільному темпі, що складає враження просвітлення. Таке прочитання контрастує відомій мелодії Г. Гладкого, контрастує і В. Сильвестрову, який в своєму диптиху також брав за основу мелодію Г. Гладкого.
Приємно відмітити, що виконання відбулося при майже повному залі національної філармонії. Відмітимо чудове виконання, а також креативно зроблену програмку із зазначенням автора і навіть ліцензії фонової світлини - "Milky Way" фотографа Rich Bachman (cc by 2.0). Авторові кантати ж побажаємо успіхів і більше вдячних слухачів!
Півтон Безвухий.
Текст доступний на умовах cc by 2.0
Немає коментарів:
Дописати коментар