Декілька слів про концерт до Дня незалежності на Софійській

24 серпня нам пощастило відвідати концерт на Софійській площі в Києві з нагоди Дня Незалежності України. Незважаючи на проливний дощ, кілька сотень людей просто неба під парасольками стали свідками цього дійства.

Софійська площа увечері 24 серпня 2014

Парадигма концерту виглядала приблизно як "від нового до старого" або "із совка в Європу" тільки в інверсії.

В першій частині концерту прозвучала тричастинна ораторія "З нами Бог", написана на трьох Олександром Щетинським (І частина), Аллою Загайкевич (ІІ частина) і Іваном Небесним (ІІІ частина).  Власне заради неї ми проігнорували дощ і не пожалкували. 

По-перше, здається, вперше в історії України сучасна академічна музика прозвучала на відкритому майдані. Це революційний крок вперед - він б'є по протиставленню "форматного" і "неформатного" мистецтва, і відкриває шлях до долучення до "неформатного" широких мас. Тим самим руйнуючи міф про "неформат" в самому його корені.  Власне автентичний фольклор вже давно поставив на "форматі" знак питання, але з академістами цей знак виглядатиме ще яскравішим. 

По-друге сама композиція в корені відійшла від ленінських традицій. Вона не тяжіє до "загальнозрозумілості", не уособлюється об'єкт уславлення, натомість всі риси  постмодерна - "гіпретекстуальність", нашарування стилістичних пластів, і певна недосказаність - все це мало місце. При тому, що ідея "колективних" ораторій сама по собі не нова (згадаємо «Путь Октября» в "трех звеньях"), цього разу мабуть вона себе виправдала - частини вигідно контрастують стилістично. 

Частина "Вогонь" О. Щетинського найбільше наслідує експресіоністичний авангард - з дисонуючими звучностями, фрагментуючими ритмами, з усіма засобами, що в емоційному вимірі апелюють до жаху і хаосу.   

Частина "Реквієм" А. Загайкевич використовує мультифонічні електронні звучання, автентичний фольклор (відмітимо солістку "Божичей" С. Карпенко), а також голос читця, в ролі якого виступив сам міністр культури - Євген Нищук. Ця частина наче розряджає атмосферу до рівня прояву символічного із абстракції.

Частина "З нами Бог" І. Небесного натомість виявляє елементи рок-музики - використовується зокрема соло електро-гітари і ударна установка, у супроводі якої хорове тутті надпротяжними тривалостями і яскравий дзвін дзвонів підводить життєстверджуючу крапку циклу. 

Ораторія тривала приблизно 35 хвилин і склала першу частину концерту. Порадував також виступ Ніни Матвієнко на початку так званої другої частини, хоча і під мінус - але звучала вона прекрасно. 

Далі на жаль пішло щось "аля голубой огоньок" (нехай жовто-голубий, але з мистецької точки зору це не змінює сутності). Місце живого оркестру і хору заступила фонограма,  на сцену вийшли усміхнені ведучі, серед солістів почали з'являтися якісь випадкові люди. Коли на сцену вилізли два репера, які читали щось рідною мовою товариша Путіна, інстинкт самозахисту взяв гору, і вже через кілька хвилин ми мчалися підземеллям, надійно звукоізольованим від акустичної наруги. До слова, міністр культури на другу частину не залишився (мабуть його поінформували, що там буде лажа)...