Ігор Завадський збирає друзів,

Ігор Завадський. Фото Наталії Чубенко,
ліцензія сс by-sa 3.0

20 січня 2014 у київському будинку актора відбувся концерт "Танго свободи", що був присвячений видатному акордеоністу Ігорю Завадському.

У концерті взяли участь учні Ігоря Завадського - Денис Снегірьов та Євген Гаврилюк, а також піаністка Оксана Євсюкова, а також були показані відеозаписи з виступів самого маестро. Урочисту атмосферу доповнив великий торт у формі баяну, яким шанувальники могли поласувати по завершенню концерту.

Найпопулярнішим твором концерту став "Лібертанго" Астора Піаццоли (назву можна перекласти як "Танго свободи") - цей твір прозвучав 4 рази - в обробці Зубицького (виконував Євген Гаврилюк), в оригінальній редакції (виконував Денис Снегірьов) і двічі - у відеозаписі виконання самого Завадського - концертного і відеокліпі.

На початку концерту ведуча, Раїса Недашківська, зачитала лист слухачам від Ігоря Завадського, в якому зокрема говорилося - "Велику сміливість проявляють всі музиканти, що беруть і братимуть участь в конкурсах, пов'язаних з продовженням добрих традицій, яким я поклав початок. Низький їм всім поклін від мене!!! Адже сміливість - це одна з найголовніших якостей, необхідних як у мистецтві, так і в житті"

В листі музикант також висловив тверду надію на те, що він неодмінно повернеться на сцену:
"Щоб не відбувалося, я обов'язково повернусь на сцену. Оновлений, помолоділий, з ще більш широкою душею і гарячим серцем. Повернусь, щоби довести - артиста зламати нічим не можна".

Для довідки. Ігор Завадський - вихованець Київської консерваторії, заслужений артист України, володар престижних міжнародних премій, зокрема головного призу «Золота ліра» на міжнародному конкурсі акордеоністів «Стефано Біззаррі» (1995). Концерти "Ігор Завадський збирає друзів" проводяться щорічно з 1998 року, до яких він залучає артистів та творчі колективи з України та інших країн світу.

У 2012 році творчий політ музиканта перервали правоохоронці. Яким чином, можна прочитати тут. Відтак, і традиція концертів, як написав сам артист, "за технічних причин перервалася".

Власне випадки, коли відомі артисти потрапляли за ґрати, але поверталися на сцену після жахливих випробувань, рідкісні, але історії відомі. Принаймні два зможемо навести.

Владислав Топілін, піаніст, вихованець Харківської консерваторії. В'язень 1946-1954 років, як військовополонений, по реабілітації викладав у Харківській та Київській консерваторіях.
Мечислав Вайнберг. композитор, вихованець Варшавської консерваторії. В'язень 1953-1956 років, звинувачений у єврейському націоналізмі, по реабілітації здобув звання народного артиста РСФРР, написав ряд симфоній і музику до кіно-і мультфільмів.

Щодо багатоманіття текстових версій нашого гімну

Нещодавно в газеті "День" ми прочитали цікаву думку Валентина Васильовича про те, що гімн України - унікальний, тим що має ознаки літургійної природи.

Нам захотілося додати ще один штрих до портрету нашого гімну - напевно це єдиний у світі гімн, що не піддається унормуванню. Точніше спроба унормувати була. Її здійснив Л. Кучма в 2003 році, завдяки чому на 13-й рік нашої незалежності з'явився Закон про державний гімн. Але справді геніальний твір не можна помістити в жодні  рамки. І щоразу наш гімн звучить по-різному.

Нижче наводимо таблицю деяких відомих виконань гімну і відмінності у словах, що нам вдалося виявити на просторах Інтернету. Таблиця може бути продовжена...

---

Виконавець	Посилання	Україна/України'	ні слава/і слава	вороженьки/воріженьки	молодії/українці
Перше виконання Гімну України - 1990 рік (Львівська опера, Р.Демчишин)	[1]	А	ні	і	молодії
Руслана	[2]	И	ні	о	молодії
Злата Огневич	[3]	И	ні	о	молодії
Джамала	[4]	И	і	о	українці
Олександр Пономарьов	[5]	И	ні	о	українці
Марія Бурмака	[6]	И	ні	і	українці
невідомий чоловічий хор	[7]	А	ні	і	українці
Хор Верьовки (?) на сайті ВРУ	[8]	И	ні	і	українці
Хор Верьовки (?)	[9]	И	і	і	молодії
Хор "гомін", (гармонізація Л. Ященка)	[10]/	И	ні	і	українці
Капела бандуристів	[11]	И	і	і	молодії

  
Повних співпадінь не так багато.

Сьогоднішню офіційну версію (виділено жирним) ми знайшли у виконанні хору Верьовки та чоловічої капели бандуристів. Марія Бурмака та хор "гомін" дотримуються версії, яку поки що можна знайти на серверах сайту ВРУ, судячи з назви файлу - у також виконанні хору Верьовки (виділено лазуровим кольором). Співпадають між собою також версії Руслани Лижичко та Злата Огневич.

Тепер проаналізуємо відмінності. На наш погляд найбільш змістовними тут є дві - це відмінок, у який поставлено слово "Україна", і доповнення до слова "браттям".

Більшість виконавців ставлять Україну в родовий відмінок, в цьому випадку констатація того факту, що "ще не вмерла", стосується слави і волі нашої країни, тоді як питання життя самої країни в цьому разі оминається. Мабуть, в 1990, коли гімн виконувався вперше,  питання існування самої країни не виглядало настільки однозначним, отже львів'яни співали "Україна". Для порівняння - в польському гімні констатується, що не вмерла сама країна - Польща (jescze Polska nie zginiela...)

Інша відмінність - як від нинішньої офіційної,  так і від версії, що прозвучала 1990-го у Львові, стосується братів, яким "посміхнеться доля". І в офіційній, і в первинній версії згадується вік братів ("молодії"). Натомість чимало виконавців згадують їх національну приналежність ("українці").  Для порівняння, в польському гімні йдеться про те, що його виконавці - поляки ("Przejdziem Wisłę, przejdziem Wartę, Będziem Polakami."), але щодо їх віку не уточнюється.

Моцарт таки найвідоміший….

Вольфганг Амадей Моцарт виявляється таки найвідомішими композитором світу. Принаймні судячи з того, що його персона описана найбільшою кількістю мов на Вікіпедії - 178. Єдиний хто склав йому гідну конкуренцію за цим показником - це не менш відомий і не менш пов'язаний з легендами представник образотворчих мистецтв - Леонардо да Вінчі, його також описали 178 мовами світу. Більшу кількість статей має лише Ісус Христос (208), але порівнювати Його з нами, грішними, було б некоректно. 

Представники України у світі порівняно маловідомі, причому в перших  рядах тут виявилися політики часів відлиги - Віктор Ющенко (71) і Юлія Тимошенко (64). Трішки менше статей має футболіст Андрій Шевченко (61) і наш нинішній владика (59), ще менше - Тарас Шевченко (53).

Абсолютну першість за цим показником тримає стаття про Росію - 265 мовами світу ви можете прочитати про цю країну! Такого результату не мають навіть Сполучені штати  - лише носії 254 мов здогадуються  про її існування на мапі світу. Україна за цим показником потрапляє лише в 30-ку найвідоміших, маючи свої статті 216 мовами світу.

Повний рейтинг статей доступний на спеціальній сторінці  Вікіпедії

Анонс: концерт вокальної музики в рамках проекту "Світова класика українською"

Концерт досить унікальний. Всупереч повзучій русифікації та глобалізації організатори наважилися запровадити українську мову в ту царину, де її не очікує ніхто - у класичну вокальну музику! В концерті, що відбудеться, вперше українською мовою прозвучать романси Шуберта, Шумана, Глінки, Римського-Корсакова і Рахманінова. Переклад - Юрія Отрошенка. Аби не виникло враження, що ідея законсервована в минулому столітті, до програми додано трішки сучасної музики.

Чому унікальний? Тому що після того, як Київська опера відмовилась від українських перекладів в перші роки Незалежності, рідне слово у світовій музичній класиці ви вже не почуєте ніде. Тільки у тій, що вітчизняного виробництва. Виключення поодинокі - студія при НМАУ ставить українською "Сивільського цирульника", а ось "Весілля Фігаро" -  російською. 1994 року ряд камерних творів прозвучали у виконанні українською Ганни Колесник-Ратушної, але лише один раз у театрі Франка. Між тим результат захоплюючий - мало того, що вокалісти добре співають, так ще й ви розумієте, про що! Якщо у вас в друзях є вокалісти, обов'язково запрошуйте! Для них почути фермату на голосній "е" там, де вони звикли чути "а" - це щось із розряду гострих відчуттів :)) Можливо хтось захоче взяти приклад. 

Михайло Поплавський пообіцяв відновити кафедру академічного хорового співу

На ювілейному концерті Кафедри фольклористики, народнопісенного виконавства та хорового мистецтва, що відбувся в Національній філармонії України 14 квітня 2013 року ректор Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський пообіцяв відновити кафедру академічного хорового диригування.

Анатолій Мархлевський керує хором студентів.

Трохи історії. Університет культури та мистецтв був заснований наприкінці літа 1968 року, тобто трохи більше ніж 45 років тому.  В перший же рік існування у виші було засновано хор як творчу лабораторію студентів-хормейстерів і концертний колектив, яким керував Семен Васильович Дорогий, згодом - головний диригент капели імені Л. М. Ревуцького. У 1970 році на роботу з колективом  були запрошені визнані диригенти - Анатолій Мархлевський, згодом автор настільної книги усіх диригентів і Михайло Гринишин - автор численних хорових творів та обробок народних пісень, а також монографій. Саме їх таланту і досвіду завдячує становлення кафедри і колективу.

1972 року в Київському інституті культури була заснована ще одна кафедра - кафедра народного співу, творчою лабораторією студентів якої став народний хор, що згодом отримав ім'я свого славетного керівника - Станіслава Павлюченка. Саме 40 років з дати заснування цієї кафедри і стали приводом святкового концерту у філармонії. 

Протягом десятиліть обидва колективи - академічний і народний студентський хори налічували порядку 70-80 виконавців, тобто приблизно по 14-16 студентів з кожного курсу.  Відповідно в інституті працювали дві кафедри - народного співу та академічного. Так було до кінця 2000-х років, коли імовірно в силу перманентної економічної кризи набори музикантів-академістів стали скорочувати і академічну та народну кафедри врешті-решт об'єднали в одну, "фольклористики, народнопісенного виконавства та хорового мистецтва", вік якої тепер рахують по її молодшій секції - народній.


Що відбулося на концерті. Академічний хор відкривав концерт у філармонії досить складною програмою - звучали твори сучасних композиторів В. Степурка, Є. Станковича та І. Тилика, що вимагають від виконавця неабиякої вправності .

Привітати колектив вийшли знані колеги з консерваторії - Євген Савчук та Дмитро Радик. Дмитро Радик був відвертим. Відзначивши, що академічний хор продовжує на найвищому рівні розвивати традиції, закладені славетними митцями, він відзначив що подальша "камералізація" хору (тобто зменшення його складу) порівнювана  з "федералізацією України" і може призвести до критичних наслідків.

Наступний номер програми - хор "Я убит подо Ржевом" Р. Щедріна, блискуче виконаний хором ANIMA, навів на сумні роздуми про життя і смерть, про одвічне питання "бути чи не бути", і про титанічні зусилля, які інколи доводиться докладати у важкі періоди історії аби вижити - фізично і духовно. 

Наступним номером програми прозвучала Ода Києву Лесі Дичко. Уславлена композиторка піднялася на сцену, щоб подякувати хору і особисто керівникові хору Наталії Кречко за численні прем'єри, що здійснив хор під її орудою в рамках організовуваних Спілкою композиторів фестивалів, відзначила здобутки хору на міжнародному рівні і.... звернулася до ректора університету з проханням матеріально підтримати поїздку хору на фестиваль Хайнувку,  де запам'ятали виступ університетського хору і з нетерпінням очікують на приїзд колективу.  

Жіночі чари пані Лесі не залишили ректора байдужим. Михайло Михайлович перед повним залом філармонії пообіцяв не тільки підтримати поїздку колективу, але й з 1 травня цього року відновити кафедру академічного хорового мистецтва саме у статусі кафедри, і збільшити прийом абітурієнтів академічного напрямку.  Зал відреагував бурхливими оплесками.

Хор ANIMA під орудою Н. Кречко у м. Невшатель, Швейцарія

Для довідки. Академічний хор від народного відрізняється принципово відмінною манерою співу і, відповідно, характером звуку.

На виконання академічним хором розраховані усі без винятку твори композиторів-класиків, а також величезний пласт української музики - від кантат Лисенка і обробок Леонтовича до новітніх опусів Сильвестрова і Станковича. В КНУКіМ цей напрямок представлений хором ANIMA. Керівник - заслужена артистка України Наталія Кречко. 

Народний хор як мистецьке явище з'явився в епоху розвитку масової пісні на теренах СРСР, його репертуар складають майже виключно обробки народних пісень та стилістично близькі до них твори українських композиторів радянського періоду. В КНУКіМ цей напрямок представлений хором ім. Павлюченка. Керівник - Олена Скопцова.

Порівняно молодим мистецьким явищем є фольклорні ансамблі, що культивують автентичну манеру народного співу. Їх репертуар орієнтований виключно на народні пісні в їх оригінальних версіях, хоча відомі спроби поєднати автентичне виконавство з традиціями електронної або рок-музики.  В КНУКіМ цей напрямок представлений ансамблями "Кралиця" (керівник - заслужений працівник культури України Іван Синельников) і "Многая лєта" (керівник - Ганна Коропніченко).

Півтон Безвухий

Переможців конкурсу «Каштановий рояль» можна буде почути на Вікісховищі!

17-22 травня в Києві  проходитиме конкурс піаністів-аматорів «Каштановий рояль», що організує Дім культури і освіти «Майстер-клас».  Це перший в Україні конкурс, в якому зможуть позмагатися у фортепіанній вправності ті, хто не займається цим професійно, хоча на Заході такі конкурси вже мають давню традицію.

Іншою родзинкою цього конкурсу стане те, що аудіозаписи кращих виконань будуть опубліковані в проектах Вікімедіа на умовах вільних ліцензій. Таким чином переможці конкурсу отримають унікальну можливість потрапити на сторінки найбільшої у світі енциклопедії, а найбільша енциклопедія - поповнитися аудіо матеріалами. Сприятиме  розміщенню аудіо записів громадська організація «Вікімедіа Україна», що виступатиме як інформаційний партнер конкурс піаністів «Каштановий рояль»

Особливістю проектів Вікімедіа (як Вікіпедії, так і, наприклад, Вікісховища) є те, що їх вміст  є «вільним» в тому значенні слова, яке вкладає в нього законодавство США, країни в якій народилася Вікіпедія і під юрисдикцією якої працює сам Фонд Вікімедіа. Вільний вміст – це вміст, який можна вільно поширювати, наприклад копіювати на інші сайти, публікувати на паперових носіях або компакт-диcках і навіть отримувати з того комерційний прибуток за умови вказання авторства і збереження вільної ліцензії. Відоме гасло «Вікіпедія – вільна енциклопедія» зовсім не означає, що кожному дозволено поміщати в ній все що завгодно, а означає саме те, що матеріали цієї енциклопедії можна вільно використовувати.

Це стосується і медіафайлів, завантажених на Вікісховище – як зображень, так і аудіозаписів. Прихильники вільних ліцензій стверджують, що вільна ліцензія сприяє вільному поширенню творчості, а проекти Вікімедіа – зручний інструмент поділитися своєю творчістю і своїми здобутками з усім світом. Щоправда з точки зору американського законодавства під вільною ліцензію не можна завантажити запис твору, захищений авторським правом, як би цього не хотів виконавець. Тобто це означає, що на Вікімедіа проекти можуть будуть записані твори композиторів минулих століть і власна творчість учасників конкурсу, а ось твори сучасних композиторів або авторів нещодавнього – лише якщо на це дадуть згоду правовласники. 

Втім, «Вікімедіа Україна»  вже має досвід публікації творів сучасних авторів на умовах вільних ліцензій і відкрита для творчої співпраці з митцями усіх напрямків і видів мистецтва, які погодяться дозволити своїм творам вільно поширюватися світом. 

Умови конкурсу опубліковані на офіційному сайті "Майстер класу"

В Києві прозвучав новий "акорд". Як це було...

Зала готелю Фаєрмонт. Музиканти улещують автівку.

"Презентація нового покоління Honda Accord перетворилась на справжній камерний концерт сучасної класичної музики" - пише російська газета autoconsalting, натхнена презентацією нової марки японської автівки у Києві.

Як фанат витонченої японською кухні, я не міг собі відмовити у задоволенні завітати на це свято східної страви, а попутньо й послухати концерт, все-таки під музику їжа засвоюється швидше! Так, мимоволі, я опинився трохи в курсі справи, і тому не втримаюсь від того, щоб дещо прокоментувати подію з музичної сторони.

Спочатку кілька коментарів до статті в згаданій газеті:

"Ідея лежала на поверхні - якщо "акорд", мусить бути якась мелодія або музика"

Авжеж. З мелодією чи без, але музика має бути. Японський керівник це розуміє. Нашим бізнес-воротилам рекомендую взяти з нього приклад.


Нам захотілось почути, як звучить наш новий седан мовою музичних інструментів.

Цікава конструкція речення - автор цих слів очевидно розцінює і автомобіль, і музичні інструменти, як живі істоти, наділені даром мови. Це правильний підхід - тільки так, вкладаючи душу, можна створити справді достойний продукт, будь то седан чи трембіта. Певно в цьому секрет успіху японців.


Тому, на презентацію дев'ятого покоління Honda Accord, яка вчора (02.04.2013 г) відбулася в Києві, запросили справжніх композиторів, що, натхненні Honda Accord 2013, представили авторські композиції 


Дякуємо за епітет "справжні" - композитори дійсно були "справжні" -  з консерваторською освітою і членськими квитками спілки композиторів. Але все ж автор трохи перебільшив - композитори побачили цю автівку вперше, тож надихнутись нею не мали можливості, і навряд чи матимуть - її ціна не співмірна заробіткові академічного музиканта.

Хондакорд у теплих музикантських обіймах

Далі переповім, як це відбувалось. На ранковій "репетиції" композитори раптом дізнаються, що замовлені їм твори братимуть участь у конкурсі, а судитимуть їх... естрадні виконавці і телеведучий. Щоб публіка не стомилася від потоку звуків, 3-хвилинні твори перемежовувались діалогами ведучої з композиторами, кожен з яких стисло міг себе представити.  Судилище відбувалося прямо в залі, точнісінько як на КВНі - журі послухало, намалювало оцінки, лічильна комісія порахувала, і елегантна як рояль дама оголосила вердикт. Найбільше вуха поп-виконавців улестив Дмітрій Ареф'єв, він набрав 71 бал із 75 можливих.

Винуватець урочистостей увесь цей час нерухомо стояв ліворуч від музикантів. Бідолаху осяювали різноколірним блимаючим світлом і скаженими синтезованими ритурнелями при кожному до нього зверненні, від чого публіка мабуть приходила в екстаз. Але  Хондакорд вперто справляв мовчанку, наче його це і не стосувалося. По закінченні присутні віддалися земному - ласували японськими стравами, фотографувалися в обнімку зі сталевим конем.

Твори, присвячені Хондакорду, запишуть на CD і даруватимуть всім, хто купить диво-автівку. Чи будуть доступні ці твори для простих смертних - поки не знаємо, але сподіваємось.

На завершення наводимо імена "справжніх" композиторів і назви їх творів (подаємо оригінальні назви творів, бо організатори дійства здатні оперувати лише російськими назвами, тоді як назви англійською та українською нещадно перекручують):

• Вікторія Гаврик – «In the warm arms»;
• Олексій Войтенко – «Honda tango»; 
• Дмітрій Ареф'єв – «Enjoy the ride»;
• Андрій Бондаренко – «Шлях на обрії»;
• Максим Шоренков – «Welcome to the dream».

Півтон Безвухий