вівторок, 4 жовтня 2016 р.

Проти чого протестують рокери? В кадрі - Сергій Зажитько і Сергій Пілютиков.

Уявіть собі, що Ви сіли в машину часу і віднеслися років на 30 назад. Отже....

Жовтень кінця 80-х. За вікнами похмуро. Центр  Києва, столиці УРСР. Будівля Спілки композиторів. та сама, в якій свого часу зупинявся старший брат В. І. Леніна. Триває пленум композиторів УРСР. В залі - серйозна публіка - композитори, музикознавці, журналісти, люди з міністерства, люди в штатському.
Композитори діляться новими здобутками, презентують свою творчість. Лунає російська мова - бо ж українську хтось забув, хтось ще не вивчив, хтось просто стидається.

У всіх в пам'яті ще розгін «Хрєнниківської сімки»[1], не висохла ще печатка постанови ВКПб про формалізм[2], старожили згадують «сумбур замість музики»[3].  Але в повітрі вже пахне свободою і передчуттям перемін. Вже з'являються перші естрадні ВІА, вже можна переписати у друзів на касету пісні бітлів, найсміливіші вже заспівають їх під гітару. І це відчуття свободи надихає!

Саме в цей час на сцені з'являється група в міру молодих, в міру амбітних, і вже достатньо відомих композиторів - Сергій П. і Сергій З. в компанії однодумців. Вони представляють публіці небувале.... - рок-альбом!!! Рок-альбом, Карле! «Рок»!!!!



Кінець 80-х.... В цей час мало хто взагалі знає, що таке «рок». Музикознавці досліджують біографії композиторів-кучкістів, теоретики ламають списи над паралельними квінтами у Моцарта. І тут раптом... рок-альбом.

Спочатку слово бере музикознавець. Вона довго розповідає про те, яка це епохальна подія в культурі України, які бурхливі суперечки викликала попередня розвідка боєм - рок-концерт в консерваторії, як важко шановним авторам було знайти музикантів, які би знали, як грається рок, і ще важче - які вміють по-справжньому заспівати рок. Але їм неймовірно пощастило!


Композитори довго розповідають про те. як важко було їм зважитися на цей крок. Ще б пак! Відмовитися від основ поліфонії, від модальної техніки, від серіалізму й алеаторики, буквально від усього, чому стільки років вчились у консерваторії і відшліфовували після. «Мені дуже важко було зважитися написати одну єдину цілу ноту на весь такт. Адже ми звикли, що нот в такті повинно бути багато» - ділиться своїми враженнями Сергій П.

І ось, нарешті, всі затаїли подих - включається фонограма і ось воно, сокровенне:

«пшшш......сссс.....ти прідурак, прідурак, прідурак......ррррррр.....гр.......прідурак, прідурак, прідурак....уууууууу.............ррррррр..... »
Хтось в залі пригадує Маяковського, хтось - футуристів, але знову звучить рефрен

«прідурак, прідурак, прідурак......ррррррр.....уууууууууууу.....»

Хтось не витримує і покидає зал. Хтось чемно аплодує. Хтось вже подумки пише дисертацію і отримує за неї нобелівську. Думки розділились. Ні, Маяковський таких текстів не писав. Прогрес мистецтва - очевидний. І знову: 
 «рррррр.......  ууууууууууу...........»
«Ви можете підійти до будь-якого політика або священика і сміливо плюнути йому в обличчя. Ви не помилитеся» - розповідає Сергій З. - «і ті, й інші роблять лохотрон. Так, лохотрон, адже лохами легше керувати».
 
«прідурааааааааааак»   

«Рок - це культура протесту» - додає музикознавець.

***
 
Через якийсь час ви спускаєтесь в метро і чуєте до болі знайоме «поїзд прямує до станції Бориспільська». Цей голос повертає Вас до реальності. Так, ми у 2016-му. В Україні. 
***



І на останок тест з історії музики.

Проти чого протестують композитори Сергій З. і Сергій П.?


  • А. Проти атональності і змінних розмірів.
  • B. Проти коротких тривалостей.
  • C. Проти української мови.
  • D. Як і Василь Васильович[4] - проти всіх.


Немає коментарів:

Дописати коментар