Подоляк vs Кириленко, Проект 3659.

17 грудня 2015 у Верховній раді було зареєстровано законопроект 3659, про звільнення Кириленка В.А. з посади Віце-прем'єр-міністра України - Міністра культури України, поданий групою депутатів на чолі з І. Подоляк. Нашу увагу привернув не так сам проект постанови, як його обґрунтування, доступне за цим посиланням. Кілька слів з приводу:

Обґрунтування починається з:

«... обґрунтовується [...] невідповідністю його діяльності сутності, змісту і спрямованості діяльності Української держави та її владних інституцій в галузі культури». 

Звернімо увагу слова «діяльність» і слово «держава». Про яку таку діяльність держави (!) говорять депутати? Я поки що жодної державної діяльності в культурній галузі не спостерігаю, хіба кволу імітацію. (І взагалі, культура - хіба тільки галузь?) Далі - більше.

«У той час, коли інші члени Уряду разом з Верховною Радою демонструють прагнення реформ і роблять реальні кроки для їх здійснення...»

Пам'ятаєте класику - «В то время, когда наши космические корабли бороздят просторы Вселенной»? Про які такі «реформи» мова? Маєте на увазі Яценюка, всі реформи якого звелися до підняття тарифів? Чи може Авакова, який полює на добровольців АТО, тримає за ґратами Завадського, і вправно лається матом перед телекамерами?

Далі йдуть кілька конкретних прикладів, з якими ми би погодились:

•     бездіяльність під час будівництва торгово-розважального центру на Поштовій площі;
•     самоусунення від організації участі України на 56-ій Венеційській бієнале сучасного мистецтва;
•     ігнорування Конференції міністрів РЄ, відповідальних за спадщину;
•     не здійснення необхідних заходів для повернення виставки «Крим. Золотий острів у Чорному морі» 
•     відсутність заступника міністра з євроінтеграції на засіданнях наглядового комітету з питань культури, спадщини та ландшафту Ради Європи;
•     зволікання з запуском оновленої Київської ініціативи;
•     зволікання із підписанням Угоди щодо участі в проекті «Креативна Європа», зволікання із створенням національного бюро цього проекту.  

Там же кілька слів стосовно Довгострокової стратегії, але не так про зміст, скільки про факт недолучення проекту «Культура 2025». І ще кілька слів про законопроект 2669, який самі ж депутати й спаскудили, до речі.

Тепер про те, на що горе-депутати уваги не звернули. Перелічимо лише найбільш системні речі:

• засилля російської попси на ТБ і радіо, засилля російськомовних ЗМІ, як було так і лишилось;
• зарплати більшості працівників культури як були втричі менші, ніж зарплати прибиральниць і двірників, так і лишились; 
• законопроект про меценатство / спонсорську діяльність так і не розроблено;
• пільгові привілеї для видавців україномовної продукції так і не впроваджено; 
• реєстр нерухомих пам'яток культури й досі наповнено менше ніж на 10% 

До цього можна було би перелічити прояви корупції в закладах культури, згадати про консервативність репертуару національних театрів та мистецьких колективів, брак україномовних підручників і нотних матеріалів, зазіхання на скорочення мистецьких закладів і ще багато чого.

Але до системного мислення наші депутати, схоже, не здатні. Закінчується весь цей памфлет таким перлом:

пострадянські способи використання культури виключно як інструменту пропаганди та само популяризації, відсутність розуміння системних процесів у реформуванні сфери культури,  участь у сумнівних публічних заходах стають загальною проблемою

Ірина Подоляк, ініціатор проекту 3659.

Дорогі мандатоносці, особливо ті, що від «Самопомочі»! Якщо Ви дійсно вважаєте і готові доводити, що Кириленку вдалося використати потужний інструментарій культури бодай на 1% в цілях пропаганди, Вашу «Самопоміч» слід перейменувати в Партію Урядових Підлабузників (ПУП).
Ніякої пропагандистської  діяльності Мінкульт і близько не веде. Навіть ті жалюгідні спроби підтримати польові виїзди артистів в зону АТО не витримують ніякої конкуренції з тоннами бруду, який на тому ж Сході ллється з російських телеканалів.


P.S. Що цікаво - першою у списку авторів стоїть Ірина Подоляк - та сама жіночка, яка «серьёзно подумывает, не перейти ли на русский язык». Виникає класичне питання - а судді хто?

Півтон Безвухий