Київська консерва: виховуємо неповагу до слухачів (на прикладі організації творчого вечора В. Рунчака)

Феєричний приклад неповаги до слухачів підготувала Національна музична академія 20 жовтня 2014 на авторському концерті Володимира Рунчака, організатором якого виступила кафедра дерев'яних духових інструментів цього вишу.

Ввечері цього дня в малому залі було анонсовано три події -

• 16:00  - презентація  книги Р. Вовка «Портрети корифеїв» і концерт студентів кафедри дерев'яних духових
• 18:00 - концерт студентів класу Н. Толпиго (фортепіано)
• 19:00 - концерт з творів В. Рунчака  (музика для духових інструментів)

Оглянувши такий розклад, досвідчений музикант одразу ж поцікавиться: а чи вистачить Н. Толпиго професіоналізму вкластися в 60 хвилин? Задача не із надважких, але професор Н. Толпиго її з тріском провалила - її концерт закінчився лише о 20:10.  Весь цей час (з 19:00 до 20:10) публіка, що прийшла послухати твори Рунчака вимушена була або вислуховувати фортепіанний ширвжиток або ж чекати в коридорі.

А що ж духова кафедра? Духова кафедра в цей час розташувалася в аудиторії напроти і прийнялася з нагоди свого паперового увічнення вживати алкогольні напої. Даровані непрофесіоналізмом Наталії Кирилівни 120 хвилин дозволили маститим духовикам провести обряд розпивання з належним пафосом і пієтетом, і  до слухання авангардної музики підійти добре підготовленими.

На щастя музика Рунчака - із тих, що вміє розбудити публіку за будь-яких обставин. Життєрадісна і викривальна, з дотепним гумором і високою гуманністю. До речі, Володимир Рунчак не обтяжений почесними званнями і преміями. Можливо саме завдяки цій обставині його музика така легка і невимушена. 

Твори для духових інструментів у творчості В. Рунчака посідають провідне місце - найбільше дотепних жартів і іронії сконцентровано у творах, написаних для інструментів кларнетового сімейства.  Дослідникам духового мистецтва радимо звернути на цю обставину особливу увагу.

Щодо книги Романа Вовка, то вона люб'язно викладена тут.  Її героями стали шість музикантів - В. С. Антонов, В. М. Апатський, О. С. Кудряшов, В. Г. Тихонов, В. К. Турбовський, Ю. В. Василевич. Книга написана в традиційному для цього жанру мемуарно-славильному стилі.

Не можемо у цьому зв'язку не відмітити рецензії на книгу, підготовлені ректором НМАУ В. Рожком і професором Львівської консерваторії В.Б. Цатйцем,  Як показує аналізатор плагіату, рецензія В.Б. Цайтца збігається з рецензією В. Рожка на 71%. Хто в кого копіпейстив - нам поки що невідомо, втім В. Рожок виглядає оригінальнішим - він назвав корифеїв "персонажами", а В. Василевича - "Васильовичем".



Півтон Безвухий