Як переживають музичний карантин у Франції

До Вашої уваги - стаття французької радіостанції RFI про сумні перспективи музичних і театральних колективів в умовах пандемії. В статті розповідають про Францію, але певно це стосується і нас. 

Любителям опери, балету і класичної музики на карантині пощастило - їм випала можливість подивитися онлайн пропущений спектакль, почути виконавця, який давно не гастролював в їх країні. З тих пір, як оперні театри і філармонії закрилися, музичні вистави та концерти виявилися доступні всім і безкоштовно. Культура повністю перемістилася в інтернет. Згідно з опитуванням Ifop - Hadopi, 89% користувачів інтернету переглядають мистецькі твори, це рекорд десятиліття.

Серед закритих музичних майданчиків - паризькі Опера і Філармонія. Перша щотижня показує спектакль зі свого репертуару у вільному доступі і продовжує виробництво фільмів для  «Третьої сцени» — сайту, на якому і до карантину Опера демонструвала пов'язані з музикою короткометражні фільми відомих режисерів. Друга, тобто Паризька філармонія, теж дуже активна онлайн, на її сайті вже понад 900 відео.

Здавалося б, можна радіти - культура і мистецтво користуються попитом. Але чи повернуться ці люди в театральні зали після закінчення карантину? Стефан Лісснер, глава Паризької опери, вважає, що відкрити зали Гарньє і Бастилії не зможе - «це неможливо як для публіки, так і для самих артистів, і для співробітників».

В першу чергу, звичайно, постає питання турботи про глядача. «Середній вік нашої публіки - 50 років», - нагадує Лоран Бейль, директор Паризької філармонії. Важко уявити собі зал на 2400 чоловік в масках. Відстань між кріслами теж не відповідає новим нормам, вона навіть у сучасній будівлі Філармонії, якій виповнилося тільки п'ять років, менше ніж метр. Що й говорити про Гарньє і її старовинні ложі. У деяких театрах використовувати можна буде тільки кожне третє крісло, і те через ряд.

Як і Стефан Лісснер, Лоран Бейль вважає, що прибрати навіть половину крісел не вдасться. перш за все, з економічної точки зору. Не можуть бути рентабельними концерти в залах, заповнених тільки наполовину. І як в цих умовах укладати контракти з зірками міжнародної сцени і з іноземними оркестрами? Публіка може просто не прийти. Програма Філармонії як мінімум на 60% складається з виступів гастролюючих оркестрів та виконавців. «Саме публіка, якій за п'ятдесят, купує найдорожчі квитки, і саме вона знаходиться в групі ризику», - нагадує Лоран Бейль. Філармонія відома своїми демократичними цінами і численними знижками навіть на концерти найвідоміших виконавців.

Директори театрів розуміють, що і сама логістика прийому глядачів і розміщення їх в залі повинна змінитися. Скільки часу знадобиться, щоб впустити глядачів в зал? Наскільки заздалегідь доведеться приходити? І головне - чи не відлякають усі ці запобіжні заходи любителів музики?

Театри заздалегідь погодилися пожертвувати буфетами. Це розчарування і для глядачів, і для самих установ. Кожний келих шампанського - не тільки додатковий дохід, це традиція і додаткове задоволення, можливість зустрітися з друзями, обговорити першу дію. Але повністю скасувати антракти неможливо. Вони існують не тільки для публіки, а й для перепочинку артистів і зміни декорацій. У «Борисі Годунові», наприклад, костюмери повинні за цю коротку перерву переодягнути і загримувати кілька сотень хористів.

Зал Паризької філармонії

Флейта - чарівна або небезпечна?

Концерт, оперний або балетний спектакль - це момент єднання глядача і артиста. І якщо глядачі і їхнє здоров'я - перша і майже нездійсненна місія, то турбота про виконавців теж виявляється в післякарантинних умовах нерозв'язною головоломкою. В першу чергу, як бути з оркестром? Музиканти в оркестровій ямі або навіть на сцені сидять близько один до одного, ні про яке дистанціювання тут немає й мови. Симфонічний оркестр - це, як мінімум, 70 музикантів, іноді і більше ста.

Директори театрів почали ламати голови над можливими рішеннями з самого початку карантину. Жодна з пропозицій не відповідала художнім критеріям. Пропонувалося, наприклад, «розрідити» оркестр, випускати його на сцену з меншим числом музикантів. Або ще - розсадити його так, щоб між виконавцями було відстань у два метри.

Але все це, звичайно, обмежить кількість музичних творів, які можна буде виконувати. «Про Дев'яту симфонію Бетховена годі й мріяти», - зітхає Лоран Бейль. У ввіреній йому Філармонії, правда, можна прибрати ті крісла, що знаходяться позаду сцени, і перші ряди партеру. В цьому випадку сценічний майданчик збільшиться в п'ять разів. Але це зіпсує безпосередньо сам звук - замість злагодженого звучання оркестру глядач чутиме окремі інструменти. Зникне і єднання глядач-виконавець, головне, заради чого існують «живі» концерти і спектаклі.

Особлива складність виникає - коли звучить «неясний голос труб» та інших духових інструментів. На початку травня лікарня святого Венсана в Ліллі почала проводити дослідження, щоб виявити, наскільки ризикована робота з тими чи іншими музичними інструментами, і чи «видувають» музиканти з труб, фаготів, валторн, саксофонів і флейт коронавірус. Для цього аерозольні суспензії, що виходять з інструментів  підфарбували. Виявилося, що пофарбоване повітря легко долає відстань в кілька метрів. Особливо небезпечною виявилася поперечна флейта.

Але ж є ще хор і солісти. Вдих і видих і є їх головними інструментами - саме від цієї вправи санітарні служби радять нам відгородитися маскою. «Джульєтта з криком кидається в обійми Ромео», - оповідає лібрето опери на музику Шарля Гуно. Мюзетта і Марсель в «Богемі» Пуччіні теж падають один одному в обійми. А «Дама з камеліями» вмирає в обіймах коханого. Знамениті сцени в масках не зіграти.

У балеті - свої проблеми. Справа навіть не в тому, що неможливо уявити собі маленьких лебедів або фею Драже в масках. Але навіть якщо новий атрибут неймовірним чином обіграють талановиті костюмери, не можна забути, що балет залишається не тільки художньою, але й фізичною вправою, що вимагає від виконавця великих зусиль. Невідомо ще, наскільки це можливо чи шкідливо для танцюристів у масках. У балетних трупах постає і питання тренувань. Як і професійні спортсмени, танцюристи втратили під час карантину можливості нормально тренуватися. Тепер вони зможуть вийти на сцену тільки після тривалої підготовки.

Втрачений сезон

Театри, заповнені наполовину, без відомих виконавців, які навряд чи зможуть приїхати, без додаткових доходів від буфетів - економічні втрати серйозно загрожують новому сезону, що мав би початися у вересні.

Паризька опера - державна установа, але вона не повністю живе на кошти з бюджету. Театр фінансує своє існування на 60%. У «втраченому» сезоні (2019-2020) вже до карантину фінансові втрати були викликані страйками через пенсійну реформу. Ще на початку березня (карантин був оголошений у Франції 17 березня) перед початком спектаклів в Гарньє і Бастилії оголошували, що профспілки продовжують свою боротьбу, і перепочинок тільки тимчасовий. Перед кожним спектаклем глядачі мусили перевіряти сайті Опери, чи не скасовано вистави. До кінця року борги Опери досягнуть приблизно 40 мільйонів євро, при цьому у неї не буде оборотного капіталу, оголосив Стефан Лісснер.

Що чекає на тебе, тореадоре?
Положення Філармонії дещо простіше - її зал менше, а крім того, в такій екстремальній ситуації вона може обійтися без запрошених оркестрів (хоча це сильне розчарування для слухачів). З 2019 року Філармонія отримала в своє повне розпорядження Паризький міський оркестр. Але і тут борги до кінця року досягнуть приблизно 12 мільйонів євро.

Стефан Лісснер у своєму інтерв'ю Le Figaro каже, що відкрити Паризьку оперу за умови дотримання санітарних норм неможливо. І вважає за краще не відкривати її взагалі. На думку директора двох головних французьких оперних залів, потрібно чекати, поки з'явиться вакцина або ліки, або епідемія сама зійде нанівець, - безпека глядача понад усе. Поки ж в Опері почнуться ремонт і реставрація, раніше заплановані на літо 2021 року.

Філармонія до кінця травня має намір записати кілька концертів - без публіки. На сцені будуть тільки 13 музикантів, вони виконають «Зігфрід-ідилію» Вагнера, яка і вимагає обмеженого числа інструментів. Знаменитий французький скрипаль Рено Капюсон також збирається об'єднати 23 смичкових інструментів для виконання «Метморфоз» Штрауса. Третій твір, виконання якого можливе в таких умовах, - «Фантастична симфонія» Берліоза. Кожну з п'яти частин симфонії виконують різні інструменти (насправді це не так, склад оркестру не змінюєится - прим. ред.), і музиканти можуть сидіти по різні боки залу.

Далі Лоран Бейль поки не заглядає. Але всім директорам театрів зрозуміло, що новий сезон буде не таким, яким він був задуманий, оголошений і в багатьох випадках проданий. Багато виконавців не приїде, не відкриються зали, неможливо при повному невіданні укладати нові контракти, і окреме і найскладніше питання - зарплати і зайнятість співробітників. За оплачені абонементи глядачам повернуть гроші, але ніхто не поверне нові постановки, якими живе і дихає музична культура.

Від редактора. У Києві на сьогоднішній день приблизно 2,5 тисячі ініфікованх на коронавірус, тобто близько 0,1% населення міста. Щоденно лікарі виявляють приблизно 50-60 нових інфікованих і ця цифра, як видно із графіку, поки що тенденції до зменшення не проявляє. Очевидно в таких умовах про вихід артистів на роботу, хоча би і задля репетицій, говорити зарано. Інша справа, дистанційне мистецтво - публікація записів, підготовка і онлайн-публікація нотних видань, наукових і дослідницьких матеріалів, дистанційні зайняття з учнями - по мірі можливостей усім цим слід займатися, щоб якомога швидше надолужити втрачене тоді, коли пандемію буде подолано.    

 

Джерело - RFI
Автор - Гелія Певзнер

Переклад і редакція
- Півтон Безвухий