понеділок, 28 листопада 2011 р.

На яких вулицях розташовані філармонії України?

Чи знаєте ви, що із 25 філармоній України:

- три філармонії розташовані на вулицях Леніна (усі в підросійській частині країни),
- п'ять філармоній розташовані на вулицях, що носять імена літераторів,
- і лише одна (Львівська), на вулиці, названій іменем музиканта, а саме -  П.І. Чайковського.

за матеріалами сайту "композитор"

суботу, 26 листопада 2011 р.

скільки кілограм музики грають музиканти?

Нещодавно прочитав у блозі Золтана Алмаші цікаву замітку. Подаю її в довільному перекладі:

є в мене на роботі в шафі такий місткий пакет, куди я складаю ноти сучасних творів, які я граю як соліст і ансамбліст, за майже 9 років накопичилося вже майже 9 кіло ...
що ж виходить? --- що в середньому я граю 1 кг музики на рік! (в матеріальному еквіваленті віолончельної партії) ... мда ..
Золтан веде інтенсивну концертну діяльність, тож для більшості музикантів цей показник мабуть буде меншим, за виключенням хіба хористів, у яких в нотах по кілька рядків замість одного.

Тепер порівняймо з кулінарними показниками. Є дані, що за той самий рік в середньому людина пропускає через себе 750 л води, близько 100 кг хліба і 13 л горілки. Чи існує кращий аргумент на користь ергономічності музики?

неділю, 30 жовтня 2011 р.

На Вікіджерелах опубліковано "Сокіл" Бортнянського

Як повідомляє Блоґ "Вікімедіа Україна", на Вікіджерелах опубліковано клавір опери "Сокіл" Дмитра Бортнянського з українським перекладом Максима Стріхи. Це сталося 28 жовтня 2011, в умовний 260-й день народження композитора.

Опера оповідає про трагічну долю мисливського птаха, який вірно служив своєму хазяїну, здобуваючи йому дичину та розважаючи гостей, але врешті був зарізаний, засмажений і поданий на стіл, аби викликати у коханої свого господаря взаємне почуття.

Оригінальне лібрето створив Франц-Герман Лаферм'єр  французькою мовою. В радянські часи опера ставилася у Москві в російськомовному перекладі, а в 1990-ті роки український переклад лібрето зробив Максим Стріха, в його перекладі опера звучала у Львові, і, можливо, прозвучить  у Києві.

Поки що "Сокіл" - це єдина опера українською мовою, доступна в повному обсязі в мережі Інтернет. Проект "Світова класика українською" згадує чисельні українські переклади від "Дон Жуана" Моцарта до "Катерини Ізмайлової" Шостаковича, що повстали в радянські часи, використовувались у постановках українських театрів, але із здобуттям Україною незалежності були забуті. Чому розпад СРСР настільки негативно вплинув на ставлення українців до україномовних перекладів, культурологами поки що не досліджено. Але хочеться сподіватися, що "Сокіл" стане не останнім досягненням учасників Проекту.

неділю, 7 серпня 2011 р.

Уроки ансамблю від Міккі Мауса,

Якщо ви не обтяжені консерваторською освітою і ніщо не стримує Ваш душевний порив до ансамблевого музикування, раджу переглянути відеоурок від Міккі Мауса,  який називається "Концерт для Міккі з оркестром"  (Mickey's Big Band Concert).


В двох словах:
Вам можуть знадобитися: насос, прищіпка, піщалка і ракета.


Передрепетеційний етап. Найголовніше - дати ансамблю назву. Без цього ви просто не проінсталюєтесь.  В гурті Мікі Мауса було 6 осіб, тому вони обрали назву "сенсаційна шістка". Як тільки придумаєте - починайте репетиції.



Репетицію почніть з настройки інструментів. Найлегше з клавішними інструментами - тут головне, щоб усі клавіші були розташовані в правильному порядку. Орієнтуйтесь по кольорах, в який вони пофарбовані, або по цифрах, які на них написані. Якщо на клавішах Вашого фортепіано цифри не намальовані, зверніться з цим до постачальника, в крайньому випадку спробуйте самі домалювати. Всі цифри мають йти по порядку.


Складніше з духовими - в процесі настройки Ваше тіло може затягнути в розтруб, і вивільнитись ви зможете тільки за допомогою насосу - повітря слід вкачувати через мундштук аж поки Вас не вичавить на свободу. Зі струнними теж непросто - їх струни занадто тонкі, щоб писати на них цифри, тому доведеться їх таки підтягувати кілками, а щоб знати до якої висоти їх підтягувати - користуйтесь піщалкою.

Деякі духові продукують настільки потужний потік звуків, що ноти можуть злетіти з пюпітра. Тому майте прищіпку, нею  можна закріпити ноти. 


Настроєні інструменти - це половина успіху. Друга половина успіху - це ансамбль. Як не дивно, навіть якщо всі учасники ансамблю музикують одночасно, грати вони можуть в різнобій. Секрет полягає в тому, що всі мусять грати в одному ритмі!  Буде легше, якщо ритм Вам вказуватиме вільний від музичного інструмента учасник. Наприклад, якщо Ви маєте елегантного собаку і він добре володіє своїм хвостом - кращого диригента Вам не знайти!

І останнє. Ви можете настільки захопитися процесом репетиції, що й не помітите, що спізнюєтесь на концерт! З нашими одвічними заторами на дорогах вихід тільки один - РАКЕТА! Тільки на ракеті ви дістанетесь на концерт вчасно.

Якщо Ви виконаєте всі поради - успіх гарантований. Якщо ж у Вас раптом виникли сумніви у дієвості рецепту - огляньте стрічку, наприклад на ex.ua, і Ви переконаєтесь! Рекомендований вік перегляду - від 2 до 6, але зізнаюсь, і для моїх кількадесят кільки років - чудовий фільм! ;)

понеділок, 9 травня 2011 р.

До 9 травня

У "день перемоги" згадаємо ж переможця кількарічного кровопролиття.




...Кончена битва! я всех победила!
Все предо мной вы смирились, бойцы!
Жизнь вас поссорила, я помирила!
Дружно вставайте на смотр, мертвецы!

Маршем торжественным мимо пройдите,
Войско мое я хочу сосчитать;
В землю потом свои кости сложите,
Сладко от жизни в земле отдыхать!

Годы незримо пройдут за годами,
В людях исчезнет и память о вас.
Я ж не забуду и громко над вами
Пир буду править в полуночный час!
...

неділю, 6 березня 2011 р.

Курйоз на концерті пам’яті Карабиця, однак…

Андрій Бондаренко пише:

"Такий курйоз трапився в моєму житті вперше… Розповідаю просто заради того, щоб мої колеги були готові до такого роду ситуацій і гідно їх зустрічали.

Отже, все по порядку. 5 березня 2011 року, Малий зал Київської консерваторії (тобто “НМАУ”). Концерт присвячений пам’яті Івана Карабиця, в якому виконуються твори як самого Карабиця, так і його колег і учнів. В програмі концерту заявлено 18 номерів. Згідно програми особисто я беру участь в №2, №16 і №17.

№2 граю з альтисткою Поліною Кругловою (imho альтистка №1 як мінімум в Україні) експромт Карабиця. Зіграли вдало (буде запис, викладу). Далі сиджу, чекаю в артистичній (“клас №79″ навпроти залу), наступного свого виходу - №16, заявлено “Ретро-Сюїту” Жанни Колодуб, і №17, заявлено мою власну транскрипцію популярної пісні про калину, що за вікном. Обидва номери у 4 руки – разом з жінкою, Оксаною. Нашому виступу згідно програми передують виступи львів’ян Йожефа Єрміня і героя України лауреата премії ім. Т.Г. Шевченка, кандидата мистецтвознавства, завідувача кафедри історії української музики НМАУ, професора Мирослава Скорика (перерахував титули згідно буклету) в ролі концертмейстера власного романсу. Отже, з трепетом чекаю на появу Героя, що має передувати моєму виходу на сцену.

Однак….

ані Єрмінь, ані Герой України так і не з’являються. Натомість на сцену виходить співачка Ірина Пасічник, яка згідно програми має завершувати концерт. Найцікавіше потім. Я вже змирився з тим, що завершувати концерт доведеться мені, а не Ірині, коли чую, що Маріанна Копиця (вдова І. Карабиця) оголошує про… завершення концерту… Отакоє от…

Якби йшлося лише про виконання мого твору, напевно я би плюнув. Але підводити Жанну Колодуб ну зовсім не входило в мої плани. Отже, виходжу на середину залу і на очах у здивованої публіки виразно демонструю наявність своєї персони… Потім випрошую мікрофон і пояснюю, що я все ще існую, перепрошую що мушу ще затримати вельмишановну публіку в залі ще на кілька хвилин і сідаю за фортепіано.

Почуття свої не стану описувати , лише побажаю, шановний читачу, щоб з Вами подібні курйози ніколи не траплялися, а якщо раптом трапляться, то нехай цей мемуар надихне Вас бути рішучими в діях і впевненими у своєму існуванні в цьому марнотному світі."

Джерело: Блоґ Андрій Бондаренка

Коментар Півтона:

Насправді, Андрію, в Малому залі і не таке було... Згадайте хоча б концерт, коли Андрій Дьомін грав «Повітряну музику II» Івана Небесного для кларнета з магнітофонною плівкою, а плівка так і не зазвучала, бо звукорежисер не подбав як слід про технічну сторону справи. І взагалі 5 березня - важкий день: 1933-го нацисти виграли вибори, 1953-го Прокоф'єв зі Сталіним померли, 2000-го свиней навчилися клонувати...

четвер, 24 лютого 2011 р.

Вікіпедія - перші кроки

На сайті YouTube з'явилося перше відео, присвячене редагуванню української Вікіпедії. На цьому відео у стислій формі показані перші кроки вікіпедиста - виправлення помилок, реєстрація у проекті, робота з "синіми" та "червоними посиланнями", а також інтервікі. І все це під музику варіацій на тему "ой на горі два дубки", створених Андрієм Бондаренком.
Розробники кажуть, що це лише перший кліп, і невдовзі з'являться ще, з оглядом більш складних операцій. А поки, клацаємо кнопочку і насолоджуємося:

вівторок, 15 лютого 2011 р.

Українська Вікіпедія - на 15 місці!

Цими днями Українська вікіпедія обійшла фінську і вийшла на 15-е місце. Про це повідомив офіційний блоґ "Вікімедіа Україна". При цьому українська Вікіпедія переважає фінську за кількістю астрономічних об'єктів. статей з гірництва, хімії, деяких галузей географії, натомість поступається в біології і особливо значно - в спорті та масовій культурі. Детальна статистика доступна за цим посиланням 

Музичний вікіпроект опублікував свою статистику музичних статей і ми публікуємо її тут:

Категорія Українська Фінська
кількість статей середній розмір статті
(байти)
кількість статей середній розмір статті
(байти)
Усього статей 262 628
262 338
музиканти (усі) 3261 6220 8177 2708
композитори[15] 1107 6674 2000 2565
фінські композитори 7 5805 409 2745
українські композитори 416 5922 7 3654
академічні твори 397 4843 686 2989
музичні альбоми 1481 4832 11396 2428
сингли 372 3800 946 2506
консерваторії 68 3040 41 2403
теорія музики 215 3848 162 2356

Як бачимо, лише консерваторії і музично-теоретичні статті представлені в українській Вікіпедії в більшій кількості ніж у фінській. Натомість, поп-культура значно відстає у кількості статей, хоча середній розмір статей в українській Вікіпедії більший.

Ми вважаємо, що це свідчить про більш поверхове ставлення фінів до мистецтва. Наплодити купу статей про поп-альбоми, які складають хіба з трек-листу і технічних даних - це Вам не ґрунтовний музикознавчий аналіз писати :) До речі, сама стаття "Музика" у фінській Вікіпедії відверто ніяка у порівнянні з українською. Тому, гадаю,у нас є всі підстави пишатися нашою Вікіпедію, принаймні  порівняння з фінами вигідне. 

Тепер українські Вікіпедисти мріють наздогнати норвезьку. Давайте їм допоможемо!

середу, 5 січня 2011 р.

Істина існує...

"Мені хотілося б висловитися на захист двох простих ідей, які раніше вважалися очевидними і навіть просто банальними,а тепер звучать дуже немодно:
1) Істина існує, і метою науки є її пошук.
2) У будь-якому обговорюваному питанні професіонал (якщо він дійсно професіонал,а не просто носій казенних титулів) в нормальному випадку правіший, ніж дилетант.

Їм протистоять положення, нині набагато більш модні:

1) Істини не існує, існує лише безліч думок (або, кажучи мовою постмодернізму, безліч текстів).
2) В будь-якому питанні нічия думка не важить більше, ніж думка когось іншого. Дівчинка-п'ятикласниця має думку, що Дарвін не правий, і хороший тон полягає в тому, щоб подавати цей факт як серйозний виклик біологічній науці.

Ця пошесть характерна не тільки для Росії,але й для західного світу. Але в Росії вона помітна посилена ситуацією пострадянського ідеологічного вакууму"

Джерело:
Зализняк А.А. Истина существует // ЛГ, 2007, 24, 6.,
Переклад українською - мій (П.Б.)