Як київська консерваторія стала старшою на 50 років.

25 травня Вчена рада НМАУ на своєму засіданні "схвалила інформацію щодо істинної дати заснування Консерваторії" і відтепер вважатиме, що такою такою датою є відкриття 27 жовтня 1863 року Київського відділення Імператорського Російського Музичного Товариства. Про це повідомляє офіційний сайт НМАУ.

На наш погляд ця інформація потребує більш детального пояснення - власне яку саме подію відзначали раніше і яку саме подію відзначатимуть тепер. Такого пояснення немає на сайті НМАУ, тому візьмемо це завдання на себе.  

Що відбулось 3 листопада 1913? 

Трохи більше ніж 106 років тому у Київ приїхала принцеса Олена Саксен-Альтенбурзька, нащадниця Мекленбурзьких герцогів, історія правління яких починається з часів князя Ніклота (XII століття) і, на той час - голова Імператорського російського музичного товариства (ІРМТ). 

Олена Мекленбург-Стреліцька,
принцеса Саксен-Альтенбурзька

Вона приїхали аби взяти участь, разом з іншими високопоставленими особами, в урочистій церемонії відкриття Київської консерваторії. Київська консерваторія стала третім музичним закладом України, що отримала статус закладу вищої освіти - після Львівської (1858) і після Одеської консерваторій (8 вересня 1913). І п'ятим на теренах Російської Імперії після С.-Петербурга (1862), Москви (1866), Саратова (1912) і Одеси (1913).  

Що відбулось 27 жовтня 1863? 

27 жовтня 1863 у Києві відкрилося відділення Імператорського Російського музичного товариства. Власне ІРМТ було засноване у С.-Петербурзі 1859 року - в період, коли музичне мистецтво "демократизується" - музика звучить вже не тільки під час церковних служб і придворних розваг, але і для широких мас міського населення. Процес створення концертних товариств і міських театрів активізується вже на початку XIX століття, але саме у 1859 імператор вирішує активно включитись у цей процес, завдяки чому ІРМТ проіснує до падіння Російської імперії в 1917. Це сталося під час царювання Олександра ІІ. 

Олександр ІІ, імператор Росії

Олександр ІІ царював у 1855-1881 роках. Окрім створення ІРМТ, його правління відзначилось скасуванням панщини (1861), придушенням другого польського повстання (1863-64), забороною української мови (т.зв. Емський указ, 1876), а також завоюваннями на Північному Кавказі та Середній Азії.

Природно, Олександр ІІ, швидко збагнув, шо в інтересах імперії - пропагувати панування російської культури по всій імперії, і за фінансової підтримки Кремля відділення ІРМТ відкриваються в Москві (1860), Києві (1863) , Казані (1864), Харкові (1871), і інших містах Імперії.     

Київське музине відділення ІРМТ стало третім на теренах Імперії (після С.-Петербугра і Москви) і другим на теренах України з-поміж подібних організацій після Галицького музичного товариства, яке діяло у Львові на аналогічних засадах, тільки під іншим покровительством - Австро-Угорської Імперії з 1838 року.

 Що відбувалось між 1863 і 1913?

Київське відділення ІРМТ в перші п'ять років відзначилось неабиякою активністю. Спочатку музична школа та окремі симфонічні концерти, потім, 1867 - відкриття оперного театру, і нарешті 1868 - відкриття Київського музичного училища. 

А ось власне 1868-1913 роки - це довгий (45 років!) період, коли Київське училище намагалось здобути статус консерваторії, але все ніяк не складалося. Нагадаємо, що в цей час консерваторії вже діяли у Варшаві (з 1810), Львові (1853), С.-Петербурзі (1862) і Москві (1866), тож бажання Києва не відставати від молодших за віком міст більше ніж очевидне.

Шлях до консерваторії виявився не таким простим. Перший директор музичного училища - Роберт Пфеніг, на таку спробу не наважувався. Більш рішуче був налаштований його наступник - Роберт Альбрехт. Він домагався, аби випускники Київського училища мали такі самі права, як і випускники імперських консерваторій, але, як відомо, слушна ініціатива карається - і вже 1877 року Альбрехта з посади було знято. 

Наступний директор училища - Володимир Пухальський діяв обережніше. 14 років Київське музучилище чекало свого часу, аж поки питання консерваторії не підняв сам Антон Рубінштейн, один із творців ІРМТ і засновник Петербурзької консерваторії. Ця спроба засвідчена у протоколі засідання ІРМТ.                   

Але добра справа, як це часто буває, зіткнулася із браком коштів, і віз лишився на місці.     

У 1908 році ІРМТ очолила принцеса Олена Саксен-Альтенбурзька і нарешті справа зрушилась. Цього разу київська дирекція підготувалась більш ґрунтовно і в листі до принцеси надала детальне фінансове обгрунтування - зокрема пропонувалося збільшити плату за навчання, розпродати землі київського відділення ІРМТ, і скористатися заощадженнями. Олена Саксен-Альтенбурзька пропозицією зацікавилась і направила у Київ Сергія Рахманінова, аби той з'ясував, як взагалі справи з рівнем музичної освіти. 

З позицій сьогодення очевидно, що на той час Рахмнанінов був найбільш авторитетною фігурою в музичних колах Росії. Чайковський і Римський-Корсаков уже померли, а Стравінський і Прокоф'єв були ще надто молодими. Тож схвальним відгуком С. Рахманінова (1910) без всяких перебільшень Київська консерваторія може пишатися, а принцесі Олені - дякуємо за вибір. 

Сергій Рахманінов

Втім і після схвального відгуку Рахманінова, керівниця ІРМТ діяла в кращих чиновницьких традиціях - вона вирішила почекати на круглу дату - 1913 року Київське відділення ІМРТ святкувало 50-річний ювілей. Ось до цієї дати перетворення музичного училища на консерваторію і приурочили. 

Київське музичне училище і українська культура

Найбільш дошкульне для київських істориків музики питання, полягає в наступному - як ж те так сталося, що жоден з українських геніїв того часу - Микола Лисенко, Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Олександр Кошиць - не обрали Київське музичне училище місцем свого навчання? 

Є і інші дошкульні питання. Перший справді всесвітньо-відомий випускник Київського музичного училища - Володимир Горовиць, на жаль не мав у своєму репертуарі творів українських композиторів. Звичайно, це не ставить під сумнів його феноменальну виконавську майстерність, проте наводить на роздуми про те, що викладачі Київського музучилища не вважали за належне знайомити своїх студентів з українською музикою.   

Після 1913 ситуація виправиться. Київську консерваторію закінчать Левко Ревуцький (1916), Борис Лятошинський (1919) і інші відомі музиканти, внесок яких у скарбницю української музичної культури є безперечно значним. Але чим же для української культури відзначилась діяльність київського відділення ІРМТ у перші 50 років свого існування? 

Це питання залишимо сучасним музикознавцям Київської консерваторії. Нехай пояснюють. 

Історична довідка 
Розвиток музичної освіти в містах Російської імперії після відкриття ІРМТ (1859) мав схожий сценарій і мав такі етапи:

- відкриття відділення ІРМТ і музичних класів при ньому
- відкриття музичного училища на базі відділення ІРМТ
- реорганізація училища у консерваторію

Всі три рівні встигли пройти тільки три українські міста (Київ, Одеса, Харків), два рівні - ще 6 міст (Миколаїв, Катеринослав (Дніпро), Полтава, Херсон, Житомир, Сімферополь).

Півтон Безвухий 

Джерела   

• Зільберман, Ю. Київське музичне училище. Нарис діяльності. 1868-1924 роки [Текст] / Юрій Зільберман = Киевское музыкальное училище. Очерк деятельности. 1868-1924 годы / Юрий Зильберман : [монографія]. - К. : Клякса, 2012. - 479, [112] с. : іл. - Текст укр. та рос. - Бібліогр.: с. 451-465. - 500 прим. - ISBN 978-966-2541-07-6
• Копиця М. Д. Історія Академії у постатях її керівників [Електронний ресурс] / М. Д. Копиця // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2013. - № 4. - С. 41-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chasopys_2013_4_28
• Назаренко М. Розвиток професійної музичної освіти в Україні (XVIII-ХІХ ст.) [Електронний ресурс] / М. Назаренко // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Педагогічні науки. - 2012. - Вип. 107(2). - С. 28-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nz_p_2012_107(2)__7
• Походзей І. І. Музичні училища України в системі підготовки мистецьких кадрів: історія, стан, перспективи / І. І. Походзей // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. - 2015. - № 2. - С. 82-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chasopys_2015_2_10
• Список музичних училищ України [Електронний ресурс] // Українська Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_музичних_училищ_України. 
• Російське музичне товариство [Електронний ресурс] // Українська Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Російське_музичне_товариство