пʼятниця, 28 липня 2017 р.

В Узбекістані заборонили перекладати іноземні пісні

Узбецькі влади заборонили місцевим співакам перекладати іноземні пісні (російською, арабською, турецькою) на узбецьку мову, а користувачам YouTube не рекомендували викладати в мережу такий контент. Причина - побоювання, що Узбекистан залишиться без узбецької музики.

Узбецька влада офіційно заборонила місцевим співакам виконувати переробки іноземних пісень, тобто перекладати російські, арабські, турецькі та іранські пісні на узбецьку мову. За словами журналістів, які освітлюють узбецький шоу-бізнес, заборона була озвучена радником президента письменником Хайріддіном Султановим і доведена до відома адміністрації «Узбекконцерту» (яка контролює всі концерти в Узбекистані) та членам художніх рад при телерадіокомпаніях. Ті, в свою чергу, попереджали співаків, з якими працюють, що пісні-ремейки не розміщуватимуться в ефірі або на сайтах.

Заборона не поширюється на ці ж пісні в оригіналі. Тобто, наприклад, «Катюшу» узбецьким співакам можна співати російською як оригінальний твір, але в ефір з узбецьким текстом вона вже не піде.

Співак Бахром Назаров, який нещодавно переклав з азербайджанської на узбецьку пісню «Парі» (O'g'irlangan), підтвердив журналістам, що її не пускають в ротацію на узбецькому радіо і ТБ.

Узбецькі телеканали також випустили кілька викривальних репортажів про співаків, які «співають іноземні пісні, обманюючи слухачів», і показали ток-шоу на цю ж тему. Учасники ток-шоу підкреслювали, що сьогодні 90% репертуару співаків в Узбекистані  -   переробки турецьких і арабських пісень, і з цим пора кінчати.

«Інакше станеться національна трагедія, і ми залишимося без узбецької музики, яка має п'ятитисячолітню історію»,  -   заявив Джуракул Шукуров, викладач Національного університету Узбекистану, за словами якого «музичний смак узбецької нації необхідно виховувати».

Популярні в Узбекистані співаки Озодбек Назарбек і Манзура вже підтримали заборону на переробки іноземних пісень. Інші їхні колеги згадують знаменитого за часів СРСР співака Батира Закірова, який ніколи не робив переробки, а завжди співав або свої пісні, або пісні мовою оригіналу.

Неназваний узбецький чиновник також заявив, що сьогодні узбецькі співаки співають на естраді узбецькі пісні з російським акцентом, а в їх переробках «немає ні сенсу, ні смаку».

Єдиний, хто поки відкрито висловлюється проти заборони - музичний критик Акмаль Рєзаєв.

«Це абсурд, коли великі ресурси держави витрачаються на викриття співаків, які роблять кавери на іноземні пісні», - заявив він. Він нагадав, що Комітет з питань зв'язку та інформації Узбекистану також віддав наказ знайти користувачів YouTube, які викладають ремейки на узбецькому в Мережу і заблокувати їх.

«Якщо ви подивитеся ток-шоу в Узбекистані, то складеться враження, що головна проблема в країні - іноземні пісні. Чомусь влада думає, що пісні - це не розвага, а інструмент виховання, як проповіді в мечетях. Я вважаю, що це псевдопатріотизм і нерозуміння музичної естетики. і це не є основною проблемою нашого суспільства», - зауважив Рєзаєв.

за матеріалами сайту "Озодлик Радиоси"

Від Півтона Безвухого:

Нам вдалося знайти на Ютубі відому пісню узбецькою мовою і на наш погляд вона звучить дуже навіть симпатично, набагато шляхетніше ніж у відомій російській версії. Ось послухайте:



Тому нам дуже шкода, що узбецькі влади ухвалили таке рішення.

В Україні ж ситуація інша. Українських пісень написано чимало, пишеться чимало, і, нарешті, після запровадження квот на радіо, вони більш-менш присутні в радіо-ефірі. Натомість існує інша небезпека - витіснення української мови російською, яка і досі тоннами ллється з радіоефіру та телеекранів. Тому для нашої державної політики у сфері культури важливо підтримувати будь-який україномовний продукт, в тому числі й україномовні переклади іноземних хітів, і не допускати витіснення україномовного продукту іншомовним, навіть якщо цей продукт створювався на території України власниками українських паспортів.


середа, 5 липня 2017 р.

Альбан Берг - про атональність, асиметричі побудови і традиції Моцарта


Рукопис наступного діалогу, що відбувся 23-го квітня 1930 року на Віденському радіо, Альбан Берг подарував мені, надавши дозвіл на його публікацію. В даний момент публікація не вимагає в подальшого обгрунтування. Лише коротко відзначимо: навіть якщо Маестро з легкістю зміг спростувати слабкі аргументи Опонента (що повернувся на цей час до попередньої точки зору,
Опонент - віденський журналіст Юліус Бістрон, прим. ред.), тим не менш, це дало йому деякий привід для важливих висновків. Навіть незалежно від цього, цей діалог має особливе значення, документуючи манеру спілкування Берг, і є гідною прелюдією до наступного випуску «23» із запланованою дискусією про основи додекафонної техніки. 

Віллі Райх