В радянські часи «Лючія де Ламмермур» в українському перекладі М. Лукаша з великим успіхом йшла в Київській опері. В архівних записах, які на щастя вдалось оцифрувати, можна почути голоси геніальних Євгенії Мірошниченко та Анатолія Солов’яненка. Із здобуттям Україною незалежності з невідомих причин театр відмовився від цієї опери. Хоча була спроба її відновити в 2000-х роках, але на опанування блискучого перекладу Миколи Лукаша у постановників хисту вже забракло, а у виконанні малозрозумілою для киян італійською опера не мала такого успіху і скоро була забута.
Нарешті 2019 року «Лючія де Ламмермур» звучить українською знову завдяки ініціативі режисера Юлії Журавкової.
1 жовтня опера прозвучала у концертному виконанні в Будинку вчених у Києві, а 12 жовтня повноцінна постановка цієї опери буде здійснена у Львові в рамках фестивалю «Лукаш Фест», присвяченого творчості видатного поета і перекладача.
Наші кореспонденти на жаль не зможуть відвідати Львів, тому ми вирішили опублікувати невеличкий спойлер і розповісти як це було в Києві.
А було чудово. Звичайно, камерна сцена малого залу Будинку вчених дуже обмежувала можливості постановки - довелося обійтися супроводом роялю, відмовитись від хорових сцен, декорацій і іншої театральної атрибутики. Натомість слухач мав можливість цілковито зосередитись на майстерності співаків, не відволікаючись ані на табло з субтитрами, ані інші театральні ефекти. Тобто на самій музиці.
Співаки продемонстрували чудову дикцію - ми розуміли кожне заспіване ними слово. При цьому виконавці були включені емоційно, як в процесі виконання так і в паузах. Складалося відчуття, що всі пристрасті і перипетії драми відбуваються з героями насправді. Як сказав би певно К.Станіславський - «Вірю!».
Назвемо імена виконавців: Лючія – Ольга Дядів, Едгардо – Сергій Андрощук, Енріко – Степан Возняк, Раймондо – Роман Смоляр, Норман – Олег Тонкошкура, Аліса – Ірина Ушаньова-Рудько, Артуро – Олександр Молодик.
Камерність залу, отже маленька відстань від слухача до персонажа сприяє близькості, безпосередньому сприйняттю. Супровід роялю теж має свої переваги, принаймні в порівнянні з нашими великими оперними оркестрами, які звикли грати не інакше, як тільки голосно. В супроводі роялю вокаліст може собі дозволити заспівати в нюансі піаніссімо, не ризикуючи потонути у невблаганному шквалі звуків оркестру. Володіння таким чудовим піаніссімо навіть у високому регістрі і продемонструвала Лючія - Ольга Дядів. Відзначимо і дуже коректний акомпанемент Світлани Луковської.
Хочемо побажати виконавцям приголомшливого успіху у Львові, а львів’янам - не пропустити це свято мистецтва! І очікуємо на нові оперні прем’єри в українських перекладах від Юлії Журавкової!
Джерело: сайт «Світова класика українською»
Півтон Безвухий
фото Ю. Журавкової
Читайте також:
Немає коментарів:
Дописати коментар