Театр Покровського: як диригент переміг режисера

У Москві в театрі ім. Покровського мала місце повчальна історія, коли диригент зміг випиляти режисера, що ставився до композиторів без належної поваги. Про це розповідає редактор сайту «ClassicalMusicNews.ru» Борис Ліфановський у статті «Так поступают в Камерном». Аби не обтяжувати читачів засиллям ієрогліфів і подробиць запорєбрікового життя, переповідаємо стисло суть справи.

Камерний театр ім. Покровського

Камерний музичний театр ім Покровського був заснований видатним радянським оперним режисером Борисом Покровським в 1972 році. Після його смерті (2009) театр очолив не менш видатний радянський диригент Геннадій Рождественський (з 2012).

Театр спеціалізується переважно на постановках маловідомих і раритетних творів. Ось три прем'єри останнього сезону:

• К.Ф. Глюк - «Орфей», у французькій редакції Берліоза для Поліни Віардо
• В.А. Моцарт - «Милосердя Тіта»
• Дж. Россіні - «Турок в Італії»

Зізнайтесь, дорогий читачу, чи доводилось Вам чути ці твори в Києві? Отож....

Деякі речі ставляться не мовою оригіналу, а мовою слухача (в Москві це, звісно, російська), наприклад «Дон Жуан Моцарта», «Людський голос Ф. Пуленка»,  «Пімпіноне» Г.Ф, Телемана



Але з «Милосердям Тіта» трапилась халепа. Головний режисер театру Міхаїл Кісляров вирішив що моцартівські сухі речитативи (recetaivo secco) занадто нудні для виконання під клавесин і став наполягати, аби їх виконували як прозу. Запрошений із США диригент Ігнат Солженіцин з цим категорично не погодився і, природно, став закликати режисера з повагою ставитися до композитора. Кісляров натомість апелював до Покровського, який заснував цей театр будучи саме режисером, а відтак і головним в театрі мав би бути режисер, а не музикант.


Дискусія велася засобами електронної пошти, чим і скористався Солженіцин, перенаправивши її прямісінько Рождественському, який останнім часом мешкає в Парижі. Рождественський без зайвих зволікань проявив музикантську солідарність і просто випиляв саму посаду головного режисера, залишивши Кіслярова без крісла. Щоправда, відповідно законодавству аборигенів, Кісляров ще протягом двох місяців формально значився головним режисером, після чого, знов таки відповідно до вимог туземного законодавства, отримав пропозицію працювати в театрі артистом оркестру або реквізитором. Але, здається, ця пропозиція Кіслярова не привабила.


Тепер зацитуємо (в перекладі) звернення керівництва театру з цього приводу.

- Протягом останнього тижня наш театр виявився в центрі підвищеної уваги преси у зв'язку з реорганізацією - скороченням посади головного режисера та, як наслідок, звільненням М. С. Кіслярова. І я вважаю необхідним звернутися до глядачів, шанувальників Камерного музичного театру імені Б. А. Покровського, щоб прояснити ситуацію, що склалася. Тим більше, що в цьому конфлікті зазначається ім'я шанованого нами керівника театру, народного артиста СРСР Геннадія Миколайовича Рождественського.

Багатьох насторожує стрімкість у вирішенні цього конфлікту. Будьмо об'єктивними. Творчої однодумності між музичним керівником Г. Рождественським та головним режисером М. Кісляровим не було вже давно. За роки роботи на посаді головного режисера Кісляров так і не знайшов способу, шляху, щоб стати соратником і сподвижником нашого музичного керівника. Театр Покровського, безумовно, театр режисерського новаторства і творчого експерименту, таким його створив і хотів бачити в майбутньому засновник Борис Олександрович Покровський. Але не за рахунок музичного матеріалу!

У постановці опери необхідна творча однодумність диригента, режисера, художника, хореографа і ... композитора! І якщо режисерське бачення не збігається з музичною драматургією партитури, а творці не можуть досягти консенсусу, то успіху не буде.

Саме такий конфлікт виник при роботі над оперою Моцарта «Милосердя Тіта» між диригентом-постановником Ігнатом Солженіциним (якого запросив Г. Рождественський) і режисером Кісляровим. Вільне трактування партитури, властиве Кіслярову і в інших виставах, зіткнулася з принциповою позицією Солженіцина і Рождественського. Ось суть конфлікту.

Вистави Покровського, які десятиліттями збирають повний зал, лишаються в репертуарі, і так буде завжди! Вдалі постановки Кіслярова, як і інших режисерів: Іванової, Ісаакяна, Мірзоєва, Меркулова, Васильової - це робота наших артистів, музикантів, всього колективу, і вони теж в афіші. У червні ми випускаємо прем'єру опери Россіні «Турок в Італії», диригент-постановник Г. Рождественський.

Концепція репертуарної політики театру не зміниться, до роботи на нашій сцені будуть залучатися талановиті режисери, а репертуар буде визначати музичний керівник театру народний артист СРСР Г. Рождественський.

Насамкінець Борис Ліфановський (який, до речі є майстерним віолончелістом) наголошує на тому, що перемога диригента над занадто самовпевненим у бажанні відійти від композиторського задуму режисером в нашу епоху є знаковою, а також засвідчує, що рівень музичного виконання в театрі за роки керівництва Г. Рождественського суттєво виріс.

А ми на завершення нашої статті, просто зітхнемо. Адже важко собі уявити, щоб таке трансцендентне питання, як використання чи невикористання клавесина в якихось там речитативах мало кому відомої опери давно спочилого Моцарта могло стати причиною конфлікту в наших рідних київських театрах....

Півтон Безвухий