середа, 10 березня 2021 р.

Музичну Шевченківську премію здобуло УХО. В чому новизна рішення?

Фото: https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=661196

Шевченківську премію в музичній номінації 2021 року здобув проєкт «Архітектура голосу» музичного агентства «УХО».
Відмовили Олександрові Козаренку.

Гадаю, хто такий Олександр Козаренко наші читачі знають (ось стаття у Вікіпедії), а ось про "УХО" мало хто чув - у Вікіпедії її немає (є, щоправда Українська Християнська Організація, але це не про неї). Крім того, росіяни називають цим словом орган слуху. Якщо будете гуглити, одразу побачите відповідні картинки. Але це теж не про лауреата. То що ж таке "УХО"?

Судячи зі сторінки на Фейсбуці, яка ведеться принципово мовою Москви, це - музичне агентство. Якщо оглянути список подій там же - можемо побачити, що їх репертуар - це переважно авангардна музика XX століття (Д. Лігеті, К. Штокгаузен, Ж. Грізей...). Афіші пишуться англійською, тобто цільовою аудиторією агентства є іноземці.   
Що стосується «Архітектури голосу» - проєкту, за який агентство отримало премію, то на сайті Шевченківської премії, проєкт представлено так: 

"...цикл з дев'ятнадцяти концертів вокальної музики та двох виставкових подій, проведених у різні роки в Києві. Назва циклу була пов'язана з ідеєю презентувати нову музику у знакових для Києва спорудах ‑ найчастіше ними ставали неконцертні майданчики всередині недооцінених архітектурних пам'яток Києва, до яких організатори прагнули привернути увагу киян. Також у цикл потрапили київські стадіони та київська водна інфраструктура. У концертах брали участь як українські, так і всесвітньовідомі західноєвропейські виконавці ‑ Neue Vocalsolisten Stuttgart, Наталія Половинка, Одрі Чен, Філ Мінтон тощо. Зокрема, у рамках циклу на стадіоні «Старт», що у 1941-1942 роках був перетворений на табір для полонених, в'язнів якого згодом розстріляли у Бабиному Яру, відбулася українська прем'єра «Капели Ротко» Мортона Фелдмана, родина якого походила з київських євреїв."

Тобто, по суті, в основі - позамузична ідея: помузикувати у місцях, які призначалися для інших цілей. В принципі, ідея не нова: «Гогольфест», наприклад, давно освоїв приміщення колишніх заводів, інші музиканти в цей час освоїли підземні переходи і вагони метро. Кожному своє. 

Як музикознавця, мене звісно найбільше цікавить - що, хто і, головне, як виконувалось на цих 19 концертах. На жаль у відкритому доступі жодних відео немає, а переповідати інформацію з прес-релізів - не панська це справа. 

Що цікаво - серед авторів проєкта ви не знайдете ані композиторів, ані режисерів, ані виконавців. Йдеться лише про керівництво агенції: Олександра Андрусик (директорка агенції), Євген Шимальський (співзасновник агенції), Катерина Сула (виконавча продюсерка).

Отже, можемо констатувати однозначно новаторський підхід до вручення Шевченківської премії в музичній номінації. Новаторство полягає в наступному:
1) лауреатами стають не музиканти, а адміністрація (директор, співзасновник, продюсер);
2) оцінено не музику, а організаційну ідею (виконувати музику в незвичних для цього локаціях).


Півтон Безухий 

Див. також: 
Шевченківська премія академічним музикантам вже не світить


 
UPD. Стаття в українській Вікіпедії щойно з’явилась
     

 

Немає коментарів:

Дописати коментар