Опера «Медіум» була написана в 1947 році. Це опера-містерія, в якій переплітаються обман і божевілля, кохання і безпомічність, сюрреалістичні сцени і трагічна розв’язка. Головна героїня опери - мадам Флора - заробляє на життя тим, що розігрує спіритичні сеанси для людей, що втратили своїх дітей. Для розіграшу вона використовує свою доньку Моніку і німого прислугу Тобі, які за ширмою зображують голоси духів. Втім, постійні заняття спіритизмом доводять і саму мадам Флору до божевілля - їй самій починають ввижатися духи, чутися їх голоси та холодні дотики. Врешті вона вирішує відмовитись від сеансів спіритизму, що приводить клієнтів у розпач - вони вже не можуть жити без ілюзій аж настільки, що й відмовляються повірити в те, що їх весь час обманювали. Галюцінації прогресують і у самої мадам Флори - вона постійно підозрює Тобі і, врешті, прийнявши його за привида, вбиває.
У Києві опера «Медіум» вперше була поставлена у 2016 році, як студентська робота Олександра Співаковського, на той час студента 3-го курсу НМАУ. Разом з творчим керівником - Миколою Гамкалом, оперу було вирішено ставити в українському перекладі всупереч модній на той час орієнтації на виконання мовою оригіналу. Таке рішення було прийнято як заради виконавців, так і заради слухачів - адже англійською мовою психологічні нюанси, якими рясніє опера, лишились би незрозумілими як першим, так і другим.
Час показав, що рішення було правильним - постановка отримала нагороду на фестивалі українського театру "схід-захід" в Кракові, і це сталося вперше в історії оперної студії НМАУ.
Якщо перші постановки здійснювались під фортепіанний акомпанемент, то сьогоднішня постановка нарешті отримала повноцінний оркестровий супровід (диригент - Костянтин Старовицький). Оркестровка Менотті - барвиста і характеристична. Індивідуалізовані тембри інструментів щоразу створюють певну психологічну атмосферу і відображають настрій персонажів. Вдалими і відповідними атмосфері були сценографія Сандри Крмаджян і дизайнерські костюми від 2LFactura.
Особливо хочеться відмітити режисерську роботу Олександра Співаковського. Усі персонажі постійно рухались, жили своїм життям, уникаючи статичних оперних «поз», як це нерідко трапляється, наприклад, в Національній опері. В той же час їх рухи були доцільними, щоразу продиктованими тією чи іншою конкретною ситуацією - бідолашний Тобі постійно тікав від неадекватної М-м Флори (інколи аж дух захоплювало - втече чи не втече?), а щиросердна Моніка не менш стрімко летіла його захистити.
Звичайно така динамічність потребує неабиякої майстерності від солістів, які в цей же час мають ще й співати. Віддамо їм належне - це Анастасія Поліщук (Мадам Флора) , Дар'я Миколенко (Моніка), Сергій Дерун (Тобі), Роман Лещов (Містер Гобінью), Інна Калугіна (Місіс Гобінью) і Олеся Мороз (Мадам Нолан). Відкриття та фінал опери супроводжувала хореографічна роль Духа-фатума, яку зіграла Олександра Шевельова.
Ще одне достоїнство солістів - хороша дикція. Слухачам були зрозумілі слова, зрозуміло про що співається, і це справляло сильне враження. Враження не від того, що соліст влучив чи не влучив у верхнє «до» - це були би враження радше із сфери спорту. А враження від самих персонажів і сюреалістичних ситуацій, в які вони потрапляють. Враження від того, що в подібні сюрреалістичні ситуації, можливо, може потрапити кожен із нас. Саме це є мистецькими враженнями.
Завершилась опера гучними оплесками слухачів. Сподіваємось, вона увійде до репертуару оперної студії НМАУ, а можливо, згодом - і інших українських театрів, і саме в українському перекладі, який дарує українській публіці можливість повноцінно, і без посередництва відволікаючих технічних пристосувань, відчувати все, що хотів передати композитор.
Джерело - сайт «Світова класика українською»
Андрій Бондаренко.
передрук вітається на умовах cc by-sa 4.0
Немає коментарів:
Дописати коментар