неділю, 22 січня 2017 р.

Як зруйнувати систему освіти



До Вашої уваги – стаття російського блогера Сандакова Д.Б., в якій надзвичайно точно передбачене те, що принаймні відбувається в закладі, де я працюю. На рахунок інших закладів судити не берусь.
Отже, програма руйнування системи освіти в 7 пунктах.


1. Зниження творчої мотивації педагогів


Загальна ідея. Як учив товариш Сталін, «кадри вирішують все». Проблеми в тому, що педагоги вищої школи – кадри ще ті. У своїй масі в ВУЗах працюють самовмотивовані особистості, які роблять свою справу добре не за зарплату і не зі страху покарання, а тому що їм це цікаво і тому, що вони вважають, що це важливо і потрібно. Як знизити робочу і творчу мотивацію цих цвяхів людей? Їх потрібно принизити. Принизити так, щоб виникла жорстка образа на систему, якій вони служать. Загострене почуття справедливості, зазвичай притаманне самовмотивованим людям, в цьому випадку зробить своє чорне діло – вони не зможуть, як і раніше служити системі, яка їх незаслужено принизила.


Конкретні дії. Показником соціального статусу людини в суспільстві і індикатором міри оцінки суспільством цінності праці та заслуг людини є його зарплата (дохід). Треба щоб у професорів і доцентів зарплати були на рівні вантажників, касирів і прибиральниць. По-перше, це знизить статус педагога в очах суспільства. По-друге, це принизить педагогів і породить образу на систему. При цьому дуже важливо довести ситуація саме до абсурду – щоб професора / доктора отримували меньше, ніж прибиральниця. Подібна ірраціональна ситуація вводить розум людини в стан афекту.

Додатково в ВУЗах слід створювати ірраціональні і принизливі дефіцити: паперу, туалетного паперу, підручників, порошку для принтера, самих принтерів і т.п. Гідний лицар не служив пану-ідіоту, а поважаючий себе професор не зможе з повною віддачею служити ВУЗ-придурку.

  • Коментар Якщо безпосередньо знизити зарплатню не дозволяють нормативні акти, можна піти альтернативним шляхом – урізати викладачам навантаження до 0,5 ставки. Ефект – той самий. (П.Б.)

2. Підрив авторитету педагогів.
Загальна ідея. Реалізуючи пункт 1, ми вбиваємо одразу кількох зайців. Оскільки багатство є показником соціального статусу людини, студенти в основній масі будуть презирливо ставитися до викладачів-небораків, вважаючи їх лохами і невдахами. При такому ставленні процес передачі знань набуває ефективність близьку до нульової.

  • Коментар Ефективним заходом може бути анкетування студентів щодо роботи викладачів. Це підвищить їх ВВВ, а викладача вмотивує не ризикувати з надвисокою вимогливістю. (П.Б.). 

3. Бюрократизація навчального процесу
Загальна ідея. Армійська мудрість говорить: щоб солдату в голову не приходили погані думки, він повинен бути постійно зайнятий; не важливо чим, головне – зайнятий. Щоб в голови педагогів не проникли хороші і розумні мили, вони теж повинні бути постійно зайняті якою-небудь порожньою і тупою роботою. Оскільки фарбувати траву в середовищі викладачів якось не прийнято, потрібно винайти аналог «фарбування трави» для професури.

Конкретні дії. Аналогом «фарбування трави» в ВУЗах може бути заповнення незліченних і нікому не потрібних паперів і звітів. Щороку треба міняти форми основних документів, щоб всю документацію треба було переробляти заново. Але педагоги (особливо радянського гарту) – люди шкідливі, вперті і стійкі. Навіть в безглуздій справі вони запросто можуть знайти творчу складову. Щоб виключити цю можливість необхідно в документообіг ввести елемент авральності: близько 30% всіх паперів слід вимагати надати терміново і з-сьогодні-на-завтра.



  • Коментар. Один із прикладів такої роботи – запровадження 100-бальної системи оцінювання з подальшим примусом викладачів якнайдетальніше описувати, в якій спосіб вони ці 100 балів нараховуватимуть. Вимоги до критеріїв нарахування балів час від часу можна "покращувати" (П.Б.).
4. Лібералізація навчального процесу 
Загальна ідея. Навчання людини чогось нового в більшості випадків викликає опір. Тому насильство є невід'ємним елементом будь-якого ефективного освітнього процесу. Відсутність насильства різко знижує ефективність навчання. Давайте згадаємо старі фільми з Брюсом Лі і Ван Даммом або вчителя «Білий лотос» з кінофільму-гротеску «Убити Білла 2». Пам'ятайте, як там учителі навчали своїх учнів? Результату був – ого-го! Для зниження якості освіти необхідно максимально лібералізувати навчальний процес. Людина – істота лінива (студент – особливо), тож студенту, що вирвався з-під контролю школи і батьків і не потрапив в іншу систему контролю, буде явно не до навчання.

Конкретні дії. Вільне (хай не de jure, але de facto) відвідування лекцій, вибір студентами педагогів, необмежена кількість перездач іспитів і заліків, мінімальне відрахування (в ідеалі – взагалі позбутися явища відрахування) студентів. Побільше капусників, КВК, конкурсів краси тощо.

    5. Руйнування інтелектуальної атмосфери 
    Загальна ідея. В ВУЗі лекції та семінари – це не головне. Головне – це створення освітнього поля. Саме тому західні ВНЗ полюють за нобелівськими лауреатами і відомим вченими і готові платити їм кілобакси просто за факт присутності. Чому вчені люблять їздити на конференції і симпозіуми (на яких, по правді кажучи, більше «тусуються» і «випивають», ніж обговорюють наукові проблеми)? Та тому, що вони там стають розумнішими! Сотня світлих голів в одному місці створює унікальне «поле розуму»; люди. що потрапляють в це поле розумнішають на очах і народжують хороші ідеї. Однак це інтелектуальне поле легко руйнується під дією низькорівневих вібрацій. Досить ввести в це поле десяток ідіотів і пиши «пропало» – поля більше немає. Якщо ідіотів буде більше, то вони вже починають створювати своє поле ідіотства, в якому люди дурнішають.

    Конкретні дії. Необхідно усунути перепони, що перешкоджають прийому до ВНЗ ідіотів, безкультурних, агресивних особистостей. Для цього необхідно:
    - позбавити педагогів ВНЗ права відбирати студентів самостійно,
    - зробити прийом до ВНЗ безособовим (елементарний фейс-контроль легко виявляє вищевказані патологічні типи),
    - знизити поріг продходження до рівня двієчника (для цього треба збільшити набір студентів).

    Щоб підвищення кількості учнів не потребувало додаткових бюджетних коштів, робимо таке: надлишки студентів повинні самі оплачувати своє навчання, кількість викладачів не збільшувати, збільшити навантаження кожному педагогу (це допоможе реалізації пунктів 1 і 3 програми). Збільшення кількості студентів, що припадають на одного педагога, вигідно ще й тому, що знеособлює навчальний процес, перетворюючи його в потогінний конвеєр.



    • Коментар. В реаліях української музиної освіти реалізації цього плану поки що перешкоджає обов'язковий творчий конкурс, де викладачі все-таки мають можливість відсіяти профнепридатних. Втім, саме по собі падіння престижу професії музиканта робить свою справу. (П.Б.).

    6. Підбір керівних кадрів
     
    Загальна ідея. На вищі керівні посади в системі освіти необхідно розставити людей, які не відповідають цим посадам. При правильному підборі і розстановці кадрів швидке руйнування системи гарантоване.

    Конкретні дії. Кого слід призначати на вищі керівні посади в системі освіти? По-перше, людей, які не користуються авторитетом і повагою в середовищі своїх колег. По-друге, «міцних господарників», але не мислителів, які в змозі сформувати цілісне уявлення про складні системи. По-третє, людей сірих, які не мають талантів і досягнень; в цьому випадку вони розумітимуть, що цілком і повністю зобов'язані своєму покровителю й  ідеально коритимуться і зберігатимуть таємницю.

    Для дестабілізації системи освіти особливо цінними є такі психологічні типи: тупі, амбітні, гіперактивні, агресивні, боягузливі, догідливі, жадібні.


    7. Маскування
    Загальна ідея. Щоб програма руйнування освіти не зустріла опір громадськості, її необхідно замаскувати. Брехати треба по-крупному. Соціальна психологія стверджує: чим жахливіший обман – тим легше в нього повірять. Люди схильні думати, що їх можуть обдурити погані люди (вороги) нишком і по дрібницях, але мало хто готовий повірити, що їх обманюють хороші люди (свої), нахабно і по-крупному.

    Конкретні дії. По-перше, в ЗМІ необхідно створювати безперервний інформаційний шум про модернізацію, інновації, болонізацію і т.п. Для цього можна успіхи окремих особистостей (перемоги на олімпіадах, конкурсах тощо) видавати за успіхи системи в цілому. По-друге, необхідно відволікати увагу громадськості на другорядні питання. Для цього періодично слід впроваджувати безглузді реформи: міняти 5-бальну систему оцінок на 10 або 20-бальну, змінювати кількість років навчання то з 4 на 5, то з 5 на 4; спочатку вводити, а потім скасовувати баклаваріат, магістратуру, профільне навчання і т.п .; пропонувати скорочувати або подовжувати (незадоволені в будь-якому випадку знайдуться) літні канікули і т.п. Нехай в боротьбі проти другорядних нововведень активна частина педагогів утилізує і розпорошує свою протестну енергію.

    Зауваження до програми

    Ця програма розрахована на 5-10 років. Після цього терміну починають діяти механізми позитивного зворотного зв'язку (коли випускники ВНЗ самі йдуть викладати в школи та ВНЗ, писати підручники і т.п.). Після цього деградація освітньої системи набуває незворотного і самопідтримується характер.

    Ось власне і все. Як бачите – нічого складного.

    • P.S.   Цей текст датований 2013 роком. Отже, ще трошки піднатужитись і система зворотнього зв'язку запрацює!

    Джерело:
    http://fater-go.livejournal.com/490752.html



    Коментарі - Півтон Безвухий

    Немає коментарів:

    Дописати коментар