Пьотр Айду: "Конкурси - це зло"

Пьотр Айду в дитинстві
з Луганським симфонічним оркстром

Відомий московський піаніст і дослідник Пьотр Айду ділиться цікавими враженнямит про конкурс Чайковського.


«Я був немовлятком, якого грудьми вигодовують учителі, без власних думок взагалі. Я ледь тільки навчився грати і моя вчителька Фаріда Ібрагімівна вирішила жбурнути мене дуже високо. Забити гол здалека. Відправила мене на Конкурс Чайковського.

Все це відбувалося дуже дивно. Підготовка почалася за півроку, в мене повінстю був відсутній необхідний репертуар. Це була афера! Програму першого туру ми вицяцькували чудово, і по цій причині, певно, перший тур я пройшов. Конкурс почався в день мого народження, мені виповнилося вісімнадцять років. Я вийшов у Великий зал Консерваторії і зіграв сонату Бетховена - шикарний подарунок, я вважаю. До речі, на ювілейному, 10-му конкурсі журі було незвичайне - Дорен і вся туса, серед якої все чітко розподілено. Судити повинні були тільки лауреати попередніх конкурсів Чайковського. Тому ситуація склалася дещо нестандартна.

Повинен сказати, що на конкурсі я дійсно кльово зіграв Тридцяту сонату Бетховена. Удостоївся похвал Джона Лілла, який чомусь вважається фахівцем з Бетховена. Я пройшов добре - за балами мало не п'ятим, це дуже високо.

 А другий тур відзначився подією: коли я грав п'єсу Прокоф'єва „Джульєта-дівчинка“, вибухнув телевізійний софіт. Це був настільки жахливий звук, що по залу пройшов "Ах!". Пам'ятаю, багато людей висловлювали здивування моїм стоїцизмом, тому що я навіть вухом не повів. Мене це ніяк не збило і навіть додало впевненості. Але, власне кажучи, на цьому вся історія закінчується.

Коли мене не взяли в третій тур, звичайно, шкода було. З іншого боку - концерт Чайковського я все одно не довчив. Відчуття несправедливості у мене не виникло. Я усвідомлював, що я ще зелений, маленький хлопчик. Тим не менш очевидних неправильностей сталося багато. Я бачив відмінно підготовлених піаністів - такі сформовані махри, їм по тридцять років, а їх у другий тур навіть не пустили.

 Ще я побачив людей, яких зрізали справедливо. Їх було ще більш шкода. Один чувак, не пам'ятаю імені його, мабуть, так тріпотів перед цією подією, що просто не зміг нічого зіграти. Вийшов - і його накрило. Ось це на мене справило найбільше враження. 

Я тоді вів щоденник і в щоденнику записав з цього приводу: "Конкурси - це зло". Вважаю, що треба провести альтернативний Конкурс Чайковського. Я б запропонував, щоб у першому турі всі учасники одночасно, за пострілом із сигнального пістолета, повинні були якнайшвидше зіграти етюд Шопена. Нехай це був би Перший етюд Шопена —він дуже добре підходить. Навіть звучати буде непогано. Одразу ж можна просто апаратним способом порахувати, хто зіграв швидше і при цьому зачепив менше фальшивих нот. Можна навіть, щоб це відбувалося беззвучно, проаналізувати натиснення клавіш - і все».

Джерело: Музыканты — о жизни и музыке