1939 рік - непростий рік в історії України. Лише 6 років минуло від безпрецедентного у світовій історії голодомору, що забрав життя мільйонів українців, кілька років після хвилі репресій проти української інтелігенції, яка забрала життя багатьох українських митців (в тому числі музикантів - засновника київського симфонічного оркестру Олександра Горілого, музикознавця і бандуриста Гната Хоткевича і ще сотень бандуристів). В цей рік радянські війська окуповують західно-українські землі і розпочинають терор проти українського населення на Галичині. Через два роки Друга світова війна докотиться і до Києва, спричинивши до нових багатомільйонних жертв.
На тлі цих подій радянська влада організовує масові святкування з нагоди 100-річчя від дня народження Петра Чайковського - найпрославленішого вже на той час з-поміж усіх композиторів Росії. Святкування почались 7 травня, у цей день іменем Чайковського комуністи назвали Московську консерваторію (рішення прийняли депутати ВР СРСР), а рівно через два дні їх українські однодумці з ВР УРСР присвоїли ім'я Чайковського Київській консерваторії.
Публічно це рішення підтримувалось київськими музикантами. Ще б пак, в ті часи будь-хто, хто висловив би іншу думку, повторив би сумну долю розстріляних Хоткевича чи Курбаса. Лятошинський, наприклад, в цей же рік написав кантату на слова Рильського, присвячену Сталіну (згодом композиторові вдалося "втратити" її рукопис). Таким чином Київська консерваторія, як і Московська, стала носити імена одразу двох Іллічів - Чайковського і Леніна. Пізніше, щоправда, Московська отримає другий орден Леніна (і стане тричі Ілліча), а Київська так і залишиться з одним орденом (двічі Ілліча). В такий спосіб москвяни вкотре підкреслять, що вважають українців "братами", проте "молодшими".
Сьогодні керівництвом та більшістю професорів НМАУ ім'я Чайковського старанно оберігається і возвеличується. Старожили пам'ятають славетний день 16 грудня 1890 року, коли Петро Чайковський відвідав концерт учнів Київського музичного училища і лише своєю появою, за свідченням тодішніх газет, зірвав бурхливі оплески. Бухгалтери згадують внесок Петра Ілліча у навчання студента Гриши Черничука, який привернув увагу композитора своїм співом у хорі Софійського собору. Архівісти знаходять документи, які доводять що саме слово Петра Ілліча через 20 років після його смерті зіграло ключову роль у рішенні тодішньої голови Імператорського російського музичного товариства принцеси Олени Мекленбург-Стреліцької реформувати київське музичне училище у вищий навчальний заклад - консерваторію.
Роль Чайковського в українській музиці також важко переоцінити. Хоча сам Чайковський ніколи не говорив українською і ніколи не вважав себе українцем, сучасним українським музикознавцям вдається витягнути з його мелодій генетичний код усієї української музики. Сотні вокалістів не можуть уявити своєї кар'єри без оперних арій Чайковського, а десятки викладачів почуваються безпомічними навчити своїх студентів без романсів Чайковського.
Привітання з днем народження Петра Ілліча надходять і з-за кордону, зокрема нещодавно такий лист написав білоруський емігрант зі США Алєксєй Євтухович.
Нарешті Чайковський надихає і наших китайських братів. В далекому Хеншуї відкрили свою Міжнародну академію музики імені Чайковського. До речі, китайської музики в творчості Петра Ілліча теж достатньо - згадати хоча б знаменитий китайський танець з балету "Лускунчик", тож по праву китайці теж можуть вважати Петра Ілліча своїм.
Отже, вітаємо колектив НМАУ з 84-ю річницею очайковлення!
Півтон Безвухий
Немає коментарів:
Дописати коментар