Весілля Фігаро українською в Київській консерваторії

 

4 березня 2023

Знакова подія в Національній музичній академії України імені поки що Чайковського - оперу "Весілля Фігаро" В.А. Моцарта успішно поставили українською мовою. Чому ми вважаємо цю подію знаковою? 

Але спершу хочемо подякувати виконавцям цієї чудової вистави. Це — солісти оперної студії Назар Прісич, Євген Малофеєв, Катерина Єрошкіна, Олег Тонкошкура, асистентка-стажистка Ірина Ушаньова, магістранти і студенти НМАУ — Ангеліна Тітішова, Наталья Дубініна, Олексій Піголенко , Яна Марко Володимир Щур. Диригент — народна артистка України, доцент Алла Кульбаба. Режисер — заслужений діяч мистецтв України, професор Сергій Шутько.

Справді, у непростих умовах військового часу - відключеннях електрики, постійних повітряних тривогах, і просто перманентної тривоги за майбутнє України, підготувати повноцінний оперний спектакль - це неабияка відданість мистецтву, майстерність і професіоналізм. Український переклад дозволив і виконавцям і слухачам розуміти про що саме йдеться в опері, про що співають персонажі, і тут хочеться відмітити акторську гру виконавців, особливу у комічних сценах, наприклад коли переляканий Керубіно стрибав із вікна (на сцені ми побачили вікно!) або винахідлива Сюзанна грала у залицяння до графа на очах у спантеличеного але не втрачаючого бадьорий оптимізм Фігаро. До речі, дуже вдалий підбір персонажів, і особливо - схожих зовнішньо Сюзанни і Розіни, що особливо важливо для фінальної сцени із переодяганням. 

Можливо в окремих епізодах прискіпливий критик і звернув би увагу на деякі ансамблеві недоліки (в непростих умовах для підготовки цього не уникнути), ми лише висловимо загальне побажання оркестру залишати більше динамічного простору для солістів, які можливо не завжди продукують достатньої кількості децибел, але тим не менш якісно виспівують кожне слово, і це слово має бути почуте публікою! 

Тепер все-таки пару слів про те, чому постановка є знаковою. Справа в тому, що до кінця 2010-х років ця опера в НМАУ ставилась... мовою Чайковського. Саме так, і це не метафора. Петро Ілліч особисто переклав лібрето опери В.А. Моцарта для своїх московських студентів, аби ті надихались геніальною музикою Моцарта і водночас, розуміли й відчували, про що співають персонажі. Згодом, в радянській імперії цей переклад став дуже популярним, і, наприклад, рядок "мальчік рєзвий кудрявий..." знають мабуть мільйони, і далеко не тільки музикантів. 

А що ж з українськими перекладами? Українською в 1948 році цю оперу переклав видатний поет-перекладач Євген Дроб’язко (йому ж, до речі, належать переклади підручників з гармонії, теорії музики, і ще кількох оперних лібрето).  В 1950-х роках "Весілля Фігаро" ставили в оперній студії Київської консерваторії, за диригентським пультом стояв легендарний Веніамін Тольба, а серед виконавців - згодом не менш легендарний, а тоді ще зовсім молодий Дмитро Гнатюк. 

Наразі ми точно не знаємо коли і чому відмовились від перекладу Дроб’язка. Імовірно це сталось ще за часів Брежнєва, принаймні сучасні автори досліджень діяльності оперної студії при НМАУ про ці постановки не згадують, отже імовірно, вони припинились ще до їх народження. На жаль не зберіглося й клавірів з текстом Дроб’язка. Єдиний збережений документ - це рукопис лібрето, який автор наприкінці життя подарував  Центральному державному архіву-музею літератури і мистецтва України, де він і зберігається донині. До 2010-х років наукові світила НМАУ не цікавились цим перекладом, і лише у 2017 році ці рукописи були розшифровані Андрієм Бондаренком і були представлені в рамках проєкту "Світова класика українською" в концертних виконаннях. 

На жаль у збережених рукописах Є.Дроб’язка маємо лише окремі оперні номери, тож для повноцінної постановки необхідно було заповнити лакуни, і значну частину, особливо діалогів - написати заново. Цю роботу у 2019 році виконав Максим Стріха і вперше в його перекладі "Весілля Фігаро" прозвучало в Київській муніципальній опері. Практично одночасно з цим Національна опера переклала "Весілля Фігаро" мовою балету, і таким чином під кінець 2010-х кияни мали змогу знайомитись з "Весіллям Фігаро" в трьох версіях - мовою Чайковського (в однойменній НМАУ), українською (в Муніципальній опері) і у вигляді балету (в Національній опері).  

Разом з тим у восени 2019 сталась неприємна подія - Вчена рада НМАУ раптом прийняла рішення ставити усі опери мовою оригіналу, з чого логічно випливає, що постановки в перекладі опиняються поза законом. Втім це рішення не встигло набути чинності - вже навесні 2020 Слуги народу оголосили загальнонаціональний карантин і поза законом опинялись уже всі публічні мистецькі акції, включно з операми. В 2021, коли заборонювальний запал нашої влади дещо вщухнув, оперній студії при НМАУ вдалося здійснити окремі постановки, серед яких яскраві прем’єри українських опер "Оргія" О.Костіна (режисер - Тетяна Воронова) та "Одержима" М. Волинського (режисер - Марина Рижова). Також згадаємо україномовну (попри рішення Вченої ради) постановку опери "Медіум" Дж.Менотті (режисер - Олександр Співаковський) напередодні локдауну 12 лютого 2020 року. 

Нарешті, роzzійське вторгнення у лютому 2022 знов-таки вимушено призупинило мистецьке життя столиці, а численні злочини, скоєні росіянами у передмістях Києва, в Маріуполі, Ізюмі, Тростянці та інших містах змусили навіть консервативну частину мистецької спільноти переглянути своє ставлення до російського мистецтва, і нарешті звернути більше уваги на доробок українських митців.        

Україномовна постановка опери  В.А. Моцарта є свідченням саме цих процесів. І більше того, фактичний перегляд рішення Вченої ради щодо оперних вистав виключно мовою оригіналу відкриває шлях і до перегляду іншого суперечливого рішення - щодо залишення імені П.Чайковського. Так, переглядати рішення буває непросто. Непросто готувати нові оперні вистави. Непросто оновлювати навчально-методичну літературу. Але зараз життя не лишає простору для простих рішень. І сьогоднішня вистава - ще одне свідчення, що ми вміємо успішно вирішувати непрості задачі. 

Півтон Безвухий