Парадокс плюралізму (на прикладі публікацій про М.Максакову).

Рівно рік тому, 23 серпня 2018, в мережі Інтернет з’явилися дві публікації, які на наш погляд мають стати хрестоматійними для вивчення такого поняття як плюралізм. 

Обидві присвячені Марії Максаковій, оперній співачці, відомій, на жаль, не так завдяки співацькій майстерності, як завдяки безпрецедентній політичній біографії.  Переглянемо їх.

Колаж зроблено на основі зображень зі статей, що цитуються

Перша - від Олексія Курінного, політолога, який невдовзі загинув в автокатастрофі. Він критикує запрошення М. Максакової до участі в урочистостях з нагоди дня Незалежності України:

Спів Максакової в день параду на Майдані – хай співатиме вона наш Славень чи суто оперну партію – не просто "зрада" чи неподобство. Це провокація, що може мати тривалі руйнівні суспільні наслідки

(читати повністю...) 

Друга від анонімного автора на сайті Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, який представляє її як нового викладача цього закладу.

Лічені дні залишаються до початку нового навчального року. І Академії є чим здивувати своїх першокурсників та студентів, адже відтепер на посаді доцента кафедри естрадного виконавства НАКККіМ працюватиме легендарна та неповторна оперна співачка Марія Максакова-Ігенберг!

(читати повністю....)

Різницю легко помітити -  О. Курінний говорить про політичну складову і лишає поза увагою вокальні таланти М. Максакової, тоді як анонімний автор із НАКККіМ - навпаки, лишає поза увагою її політичне минуле. Автори навіть припускаються перебільшень - навряд чи  М. Максакову можна вважати "всесвітньовідомою" (за межами РФ і України вона не гастролювала) і навряд чи є підстави передбачати в участі М. Максакової "розпалювання ворожнечі в суспільстві" (широким масам до таких нюансів насправді глибоко байдуже).  

Але примітно, що політична складова ігнорується саме на офіційному сайті ВНЗ, тобто керівництво закладу (згадуємо, що політика - це і є діяльність із керівництва)  немов стидається політичних чинників, і тому уникає їх згадування. До речі пізніше на сайті НМАУ ця особливість повториться.

А звідси і парадокс плюралізму - асоційований зі свободою слова,  плюралізм, насправді, надихає свободу замовчування.  

Півтон Безвухий