Мінкульт не полишає надії відреформувати мистецькі школи

Черговий документ, присвячений роздумам над тим, що таке мистецька школа, випустило Міністерство культури України. Документ представлено на громадське обговорення до 15 грудня 2017 і він представлений на сайті Міністерства. 
Викладаємо сюди версію документа від 23 листопада 2017 і аналізуємо.

ПОЧАТКОВА МИСТЕЦЬКА ОСВІТА: ТРАДИЦІЇ ТА ПІДҐРУНТЯ

 Мистецтво, як складова культури, готує свідомість суспільства до пошуку духовних знань, які мають силу змінювати світ. Така властивість мистецтва виявляється через його природу, яка розкривається у творчості митця. Мистецтво, яке змінює світ, базується на творчості людини, здатної до створення, а не на відтворенні.

Текст, як бачимо, на науковість не претендує. Тобто питати авторів, як можна відрізнити "духовні" знання від "недуховних", сенсу немає.  Як відрізнити творчість, здатну до створення від нездатної до створення, і взагалі яким чином творчість може творити, - ми також питати не будемо. Це просто художній текст. Риторичні фігури.

Свободу творчості може реалізувати тільки вільна людина. Тому українське мистецтво та українська мистецька освіта, мистецька школа найбільш активно розвивалися в часи національно-визвольної боротьби та коротких періодів незалежності

Тут, звичайно, потрібні були би посилання на серйозні історичні дослідження. Згадана в тексті Глухівська співоча школа, скажімо, була заснована імператрицею точно не в ході національно-визвольної боротьби. Але текст художній, тож автор вільний у своїх фантазіях.

Винятком став період радянської доби, коли мистецька освіта, особливо початкова, стала елементом ідеології державного будівництва, яка з одного боку стимулювала планове відкриття та розширення мережі музичних та художніх шкіл, а з іншого – замінила ідеологію цієї освіти з навчання творців мистецтва на навчання «технічних виконавців».

А ось тут звинувачення неправомірне. Згадаймо, що саме за радянської доби працював Б. Лятошинський, який подарував нам не тільки низку шедеврів, але й плеяду вихованців - В. Сильвестрова, Є. Станковича, Л. Грабовського, В.Годзяцького, І.Карабиця - їх просто "технічними виконавцями" не назвеш. Навпаки, саме за вільний творчий підхід декого з них неабияк цькували в СРСР, щоправда цькували не освітяни, цькували чиновники - партійні і міністерські.

Суть необхідних змін полягає не у відмові від усієї культурної та мистецької освітньої спадщини, яку дали нам різні періоди розвою нашої держави, а у відродженні творчості, гарантуванні права на розвиток талантів, пробудженні творчих енергій та національної свідомості в кожній особистості зокрема та суспільстві загалом.

Законспектуємо це для тих викладачів, яким досі бракує творчої енергії і національної свідомості. Не будемо сперечатись - є такі. Як їх змінити? Напевно про це десь далі...

СУЧАСНА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА: ЧОМУ НЕОБХІДНІ ЗМІНИ?

Проведене Міністерством культури в листопаді-грудні 2016 року он-лайн опитування керівників та педагогічних працівників шкіл України, в якому взяли участь 457 осіб, показало, що понад 57 % учасників опитування відчувають необхідність змін у роботі мистецьких шкіл, де вони працюють. Понад 17 % вказали, що необхідно модернізувати зміст початкової мистецької освіти і розширити функції мистецьких шкіл. Майже 34 % опитаних вважають, що назріла потреба розроблення концепції нової мистецької школи відповідно до сучасних потреб, ще 9 % осіб зазначили, що треба щось міняти, але це має робити Міністерство культури.

Ці цифри слід проаналізувати детально. Прочитаємо їх з точки зору більшості:

• 66% не вважають за доцільне розробляти концепцію нової мистецької школи.
• 83% не вважають за доцільне модернізовувати зміст.
• 91% не очікують, що Міністерство мало би щось міняти.
• 57% бажають змін.

Як бачимо, 3 з 4 питань міністерства не підтримані, і навіть не просто більшістю, а кваліфікованою більшістю. І якщо Міністерство наважується на розробку концепції проти волі більшості педагогічних працівників шкіл, це говорить про те, що Міністерство бажає нав'язати свою концепцію, як це було прийнято в радянські часи.

Єдиний показник, що має підтримку більше половини - це бажання змін. Але, судячи з інших цифр, зміни очікуються не концептуальні, і не інспіровані міністерством. Насправді ми вже досліджували, які це зміни - це покращення матеріально-технічного забезпечення (музичні інструменти, інтерактивні технології тощо), підвищення заробітних плат викладачів і оновлення навчально-методичної літератури.

Сьогодні існує різночитання щодо головного призначення мистецької школи. У законодавстві це призначення завжди було визначене як «естетичне виховання дітей», в той час, коли типові навчальні плани та програми орієнтовані на підготовку до подальшого здобуття мистецької професії. Тому сучасна мистецька школа знову потребує відповіді на питання, для чого вона існує.

Ось тут, я думаю, ми з вами повинні пояснити автору цього тексту, що мистецька школа повинна існувати для обох згаданих цілей - і для естетичного виховання і для подальшого здобуття мистецької професії.

Приведемо аналогію із загально-освітньою школою. Для чого вона потрібна? Законодавство пише, що метою освіти є "всебічний розвиток людини", але типові навчальні плани орієнтовані на можливість учня продовжити освіту в будь-якому вибраному ним напрямку. Хтось обирає свій напрямок раніше, хтось пізніше. Але базові знання отримують всі.

Так і з мистецької освітою. Хтось зробить свій вибір на користь мистецької професії, а хтось зробить інший вибір. Але доступ до естетичного виховання повинні мати всі. Тих, хто не знає для чого потрібне естетичне виховання, посилаємо на гугл.

У старій школі відсутня гнучка матриця програм здобуття початкової мистецької освіти, які були б орієнтовані на потреби і здібності учня: різні строки та темп навчання, цілі здобуття кожним конкретним учнем цієї освіти.

Схоже,   Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв України тут дійсно недопрацював. Перелік програм там багатоманіттям не відрізняється. Хоча в багатьох програмах підкреслюється необхідність індивідуального підходу, а, наприклад, у фортепіанній програмі навіть подаються 2 варіанти орієнтовних програм підсумкового академічного концерту (власне для тих, хто планує оволодівати мистецькою професією і для тих, хто не планує).

Але оновити, чи доповнити, чи зробити гнучкішим програмне забезпечення мистецьких шкіл - дійсно варто. Тож, шановні працівники міністерства, ласкаво просимо до ДМЦНЗКіМ! До побажань міністра культури там точно прислухаються! До речі про застарілість окремих програм ДМЦНЗКіМ і ми писали.

Сучасна митецька школа потребує нових підходів до свого кадрового забезпечення в частині підвищення якості та оновлення системи оцінювання результатів роботи педагогічних працівників

Зауваження слушне. Наприклад, значна частина хормейстерів київських ДМШ  досі навіть українською мовою спілкуватись не вміють, не говорячи вже про питання етики спілкування з дітьми, орієнтування в сучасному репертуарі, чи, тим більш, хормейстерську майстерність.

Але тут є багато але. З одного боку, чи дозволяє рівень соціальної захищеності викладача ДМШ очікувати, що на посади викладачів претендуватимуть високо компетентні фахівці? Є і інше питання - а які підходи до кадрового забезпечення діють в самому Міністерстві культури? Взяти скажімо посаду міністра, або його заступників, або голів департаментів - які там підходи до оцінювання результатів роботи посадових осіб? Покажіть приклад, шановні працівники міністерства, і ваш приклад наслідуватимуть!

Існуюча система мистецьких шкіл позиціонує себе як дотаційна структура, яка знає тільки одне, бюджетне, джерело фінансування.

Істинна правда. І не забувайте, шановні чиновники, функцією шкіл не є заробляння грошей, функцією шкіл є виховання наших дітей.

Тому сучасна мистецька школа потребує фінансової автономії, можливостей самостійно розподіляти фінансові ресурси, які надходять від додаткової освітньої та господарської діяльності школи

До речі, перелік платних послуг, які мають надавати школи, досить широкий. Не повірите, там є навіть послуги перукаря і хімчистка. Є там і видання та реалізація навчальної літератури, а також сканування-копіювання, тобто по ідеї при школах можуть працювати і нотні крамниці, і навіть студії звукозапису. Для останніх щоправда потрібні неабиякі інвестиції, але все в можливостях чиновника.

МОДЕЛЬ СУЧАСНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ШКОЛИ

Сучасна мистецька школа – це заклад, де особистість має можливість розвинути мистецькі здібності, набути початкових професійних, у тому числі виконавських, компетентностей, естетичного досвіду та ціннісних орієнтацій через активну мистецьку діяльність. Сучасна мистецька школа –середовище творчого розвитку особистості, основа підготовки професійного митця та центр культурно-мистецького життя громади.

Я би пропонував саме з цього і починати Концепцію. Далі цілком достойний текст про взаємодію з державою, громадою, батьками.

Сучасна мистецька школа пропонує здобувачам освітні програми початкової мистецької освіти за такими напрямками:

здобуття загальних мистецько-освітніх компетенцій (загальна мистецька, художньо-естетична освіта), орієнтоване на здобуття загально-мистецьких, у тому числі виконавських компетентностей, задоволення потреб у творчому розвитку здобувача через активну мистецьку діяльність; 

здобуття початкової спеціалізованої мистецької освіти (початкова професійна мистецька освіта), спрямоване на здобуття відповідних виконавських та інших мистецько-освітніх компетентностей з метою продовження мистецької освіти на наступному освітньому рівні та здобуття мистецької професії;

Цього разу концепція поділу дітей на дві категорії виписана грамотніше. Принаймні усунули поділ на "формальну" і "неформальну" освіту, що дуже важливо! 

Але зазначимо, що доцільність реального поділу все одно під сумнівом, бо чітко усвідомлюватимуть мету здобути мистецьку професію все одно одиниці.

Зміст початкової мистецької освіти базується на творах українських класиків, сучасних українських та світових митців, автентичного народного та сучасного мистецтва в навчальному репертуарі, техніках та стилях.

Цей абзац змусив нас похвилюватися. До якої з перелічених категорій належить В.А. Моцарт чи Людвіг ван Бетховен? Чи маємо відмовитись від їх доробку? Але ми знайшли, що у Моцарта син працював у Львові, а Бетховен приятелював з графом Розумовським, тож, друзі, якщо хтось і дорікне нас за використання в навчальній практиці неукраїнського буцім-то класика Моцарта чи Бетховена, сміливо товктимемо йому пику :))  Українські вони! Обидва! І Бах теж український! (факти знайдемо якщо що...).

Автономія сучасної мистецької школи

Сучасна мистецька школа відповідно до Закону має академічну, кадрову та фінансову автономію, яка реалізується через право і повноваження закладу самостійно вирішувати питання діяльності закладу.

Цей розділ виглядає спірним.

З одного боку, автономія - це добре. Будь-яка школа зможе сказати, що нам ваша міністерська концепція як для гусака стоп-сигнал, і працюватиме на благо дітей. Міністерство, принаймні відділ мистецької і художньої освіти тоді просто буде оптимізовано як непотріб.

Але з іншого боку погано, бо будь-яка школа знов таки може послати концепцію куди подалі і працювати виключно на власну кишеню або на задоволення спонсора із Росії, який щедро заплатить за виховання дітей на російському матеріалі. Або перетворить школу на бейсбольний клюб, бо так захоче місцевий голова територіальної громади.

Питання запобіжників, чи зовнішнього контролю при цьому виписано туманно: 

Зовнішній моніторинг здійснюється через інструменти зовнішнього незалежного аудиту та громадської акредитації мистецьких шкіл відповідно до Закону.

Так що  при всьому моєму розумінні і співчутті до працівників відділу художньої і мистецької освіти, які бажають імітувати регуляторну діяльність і при цьому реально ні за що не відповідати, мій вердикт: кадрова і академічна автономія має врівноважуватись механізмами  контролю і впливу з боку компетентних (!) чиновників. Якщо не знаєте де взяти компетентних чиновників, звертайтесь, конкурси організовувати вміємо. 

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Першим кроком у реалізації концепції є затвердження Положення про мистецьку школу – основа для оновлення статутів мистецьких шкіл.

Для того, щоб у читача не виникло ілюзії, що такого положення немає, наводимо посилання на чинне положення - воно є, тут.  

Кожна сучасна мистецька школа має визначити свою місію та затвердити стратегічний план свого розвитку.

Місія! Звучить круто. Набагато крутіше концепції. Тож знову питаємо - кому буде потрібен цей залишок радянщини з його працівниками, коли в кожної школи буде своя Місія?

створення на базі Державного центру змісту культурно-мистецької освіти Електронного репозиторію програм, підручників, посібників, хрестоматій та іншої навчальної літератури для сучасного навчально-методичного забезпечення освітнього процесу мистецьких шкіл

Взагалі-то такого центру не існує. Є Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв України .  Але якщо для створення електронного репозитарію цей центр необхідно перейменувати - якнайшвидше перейменовуйте! Можна навіть і простіше назвати - Інститут Змісту! Аби лишень від слів до діла перейшли. Тільки не забудьте, шановні реформатори, що автори підручників мають право на авторську винагороду. 

Підсумовуємо:
По-перше «Концепцію» слід скоротити. Філософію про «духовні знання» залиште любителям любовних романів. Починайте одразу з моделі сучасної школи. Там починається якісний текст.

Автономію урівноважте з можливістю контролю і впливу. Залиште хоч якісь важелі впливу Міністерству. Або визнайте, що міністерство є рудиментом совка і його слід оптимізувати. Це до речі не нова ідея.

Частіше  спілкуйтесь з Державним методичним центром навчальних закладів культури і мистецтв України. Оновлення програм - це їх компетенція. А з новими виданнями радо допоможуть "Музична Україна", і звичайно ж наші талановиті українські автори - нащадки Дилецького.

Півтон Безвухий