неділя, 9 квітня 2017 р.

Що робить електроакустичну музику живою? З нагоди 20-річчя Київської студії електроакустики

7-9 квітня у Києві проходять Міжнародні електроакустичні майстерні: 20 років кафедри музично-інформаційних технологій та студії електроакустичної музики в Київській консерваторії.  

Алла Загайкевич
Рівно 20 років тому випускниці Київської консерваторії та Паризького інституту IRCAM Аллі Загайкевич вдалося переконати тодішнє керівництво консерваторії в тому, що пора нарешті зайнятися електроакустикою і в наших краях. І тоді, в далекому 1997-му, попри перманентні економічні кризи, нестачі бюджетних коштів, і інші "не на часі", в консерваторії (на той час - уже Академії) відкрили кафедру музично-інформаційних технологій (МІТ), а на студії з'явився комп'ютер Макінтош з відповідним програмним забезпеченням. Ця студія працює вже понад 20 років і на ній було створено чимало студентських робіт і чимало справжніх шедеврів вітчизняної електронної музики.

Привітати ювілярів приїхали знані композитори зза кордону - Марек Холоневський (Польща), Панайотіс Кокорас (Греція), Луїджі Ґаджеро і Стефано Джеруазоні (Італія).

Мабуть наріжним питанням усієї електроакустики є питання «живого звуку». Електронний звук нерідко звинувачують у «штучності» або «мертвості». На цьому наголошував професор кафедри МІТ і композитор Ігор Стецюк.  Проте, шляхи подолання цього недоліку багатоманітні. Наприклад, можна спорядити електронний звук численними обвідними — гучності, висоти звуку і інших параметрів, що зроблять його «живішим». Або використати метод фізичного моделювання — наприклад, генерувати звук не натисканням клавіші, а вдуванням повітря, регулюючи потужність потоку — в такий спосіб можна досягти дуже реалістичного звуку, подібного на саксофони або кларнети.

Панайотіс Кокорас
Грецький композитор Панайотіс Кокорас   використовує таке поняття як «віртуозність електронного звуку», під яким розуміє точне і вивірене синтезування до найдрібніших деталей. Звукова палітра Кокораса може включати тисячі елементів, але всі вони об'єднуються в нерозривне ціле, яке автор називає «голофонією», і сприймаються надзвичайно живо.

Інколи заради більшої живості електронного звуку, композитори залучають до своїх композицій і акустичні інструменти, щоправда далеко не завжди в традиційний спосіб. Наприклад, в одному з своїх творів П. Кокорас використав кларнет зі спеціально сконструйованою ультратонкою тростиною, яка можливо не настільки зручна для ігри шедеврів Моцарта, зате чудово дозволяє видавати різні скриплячі або рикаючі звуки, що органічно поєднуються з шумоподібними синтезованими звуками.

Алла Загайкевич, натомість, представила твір «Друже Лі Бо», в якому електроніка поєднувалась із звучанням бандури. Щоправда ми не почули арпеджовані мінорні тризвуки, якими традиційно на цьому інструменті улещують нас бандуристи, натомість ми почули витончені мікроінтервальні мелізми, що нагадують дещо китайський ґуджен. Що цікаво, П. Кокорас побачив бандуру вперше і потім з інтересом розпитував аборигенів про її історію та конструкцію.

Найбільш радикальний і новаторський підхід до використання акустичних інструментів продемонстрував львівський квартет у складі Юрія Булки, Остапа Мануляка. Назара Скрипника і Миколи Хшановського. Великий концертний рояль фірми Бехштейн, через клавіші якого пройшли сотні студентів Київської консерваторії і гостей Малого залу, був використаний як зручна підставка для розташування чотирьох ноутбуків, за допомогою яких артисти квартету у 8 рук представили свій електроакустичний перформанс під назвою «Кола, структури, пульсації».

Марек Холоневський
А найбільш видовищним. на наш погляд, був електроакустичний перформанс польського композитора  Марека Холоневського. Якщо більшість композиторів для генерації звуку так чи інакше натискають якісь кнопки, то Марек Колоневський напряму використав ритми свого власного головного мозку. Зовні він виглядав як людина, що вирішила на очах у поважної публіки зробити собі електроенцифалограму (ЕЕГ), проте замість довідки про стан здоров'я отримати божественної краси симфонію. Для людей непосвячених це мабуть виглядає як шаманство 80 lvl. Насправді ж уся таємниця полягає у виписаних наперед алгоритмах, що інтерпретують отриману криву активності мозку, як показники висоти або інших параметрів музичного звуку, а майстерність ді-джея полягає в тому, щоб по-перше такі алгоритми правильно підготувати, по-друге - час від часу їх акуратно підмінювати чи варіювати, а по-третє -  таки примушувати під час виступу свій мозок працювати то активніше, то пасивніше, аби симфонія вийшла драматургічно переконливою.

Отже, два дні виступів і два чудових концерти, які дають заряд натхнення до наступної EM-Visii. Сьогодні ж о 20-й  - остання подія майстерень - концерт у клубі "Плівка", що на вул. Васильківській,1, в якому  візьмуть участь Марек Холоневський, Данило Перцов, Аліса Кобзар, Настя Воробйова та Геогрій Потопальський (ugif_notfound). Приходьте!

Хоча ректор консерваторії забороняє музикувати у Малому Залі після 20.30,
для учасників електрокустичних концертів було зроблене виключення -
концерти тривали перший - до 21.30, а другий - до 22.30

Алла Загайкевич веде концерт

Перформанс Експериментальної освітньої студії
електроакустичнї музики ЛМНА ім. Лисенка. За роялем -
Остап Мануляк, Юрій Булка, Назар Скрипник, Микола Хшановський


Марек Холоневський з електроенцефаллографом розповідає про
ритми мозку і їх конвертацію в електроакустичні шедеври
На сцені - Марек Холоневський, Алла Загайкевич, Панайотіс Кокорас



Ось за цими дверима все відбувалося.

Півтон Безвухий
поишерення на умовах сс by-sa 4.0


Немає коментарів:

Дописати коментар